Archive for Июль, 2020

«Володимир Чуприна: Повертаючись до джерел». До 80-річчя від Дня народження

Написано lara в . Опубликовано в Новости

В експозиції представлено 40 графічних творів відомого херсонського майстра акварелі, Народного художника України, почесного академіка Національної академії мистецтв України, професора, педагога, мистецтвознавця Володимира Григоровича Чуприни.

Про життя митця написано чимало. Майбутній художник народився 11 серпня 1940 року в с. Хорли Каланчацького району. Його повоєнне дитинство було сповнене поневірянь і турбот. В дитячі роки почалося захоплення хлопця малюванням. Перші навички майстерності він отримав у Республіканській середній художній школі ім. Т. Шевченка. Тут відбулася зустріч юнака з видатним українським живописцем Олексієм Олексійовичем Шовкуненком. Саме його майстер вважає своїм головним вчителем і тим самим джерелом, з якого він черпає своє натхнення. Пізніше закінчив Київський художній інститут (педагог Білецький П.О.).

Практично все своє життя мешкає в Херсоні. Працював старшим науковим співробітником художнього відділу Херсонського краєзнавчого музею, очолював місцеві художні майстерні Художнього фонду України. В 1975-2000 рр. був керівником Херсонського обласного управління культури. Сприяв будівництву Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Олеся Гончара, Обласної бібліотеки для дітей ім. Дніпрової Чайки, Обласного академічного театру ляльок, відкриттю Обласної бібліотеки для юнацтва ім. Бориса Лавреньова. Завдяки ініціативі Чуприни, в 1978 р. в місті був створений Херсонський обласний художній музей, який надалі отримав почесне ім’я свого видатного земляка – Олексія Олексійовича Шовкуненка.

Творчі інтереси Володимира Чуприни невіддільні від активного ставлення до навколишнього світу, від гарячої участі у всьому, що хвилює його як художника і громадянина. Як мистецтвознавець він постійно виступає в пресі, є автором великої кількості каталогів і статей. Разом з тим, дар поетичного бачення природи спонукає митця багато і плідно працювати пензлем і фарбами, створюючи свій неповторний естетський «чупринівський» світ, для якого характерні особливі авторські прийоми, витончена гармонія, узагальнена форма, декоративність, складні поєднання тонів і напівтонів, «гра» темного і світлого. Майстерність митця, який по суті малює свої почуття, визиває справжню захопленість. Казкова атмосфера його картин – жива й емоційна, вона приваблює своєю щирістю і правдивим відбиттям внутрішніх емоцій. Не відриваючись від традицій народної творчості, художник підкорює шанувальників мистецтва своїм безсумнівним і дуже особливим професіоналізмом. Змістовні і переконливі акварелі Володимира Чуприни є творами надзвичайного естета, закоханого у свою рідну землю і відданого українській культурі.

Колектив Херсонського обласного художнього музею ім. О.О. Шовкуненка, з великою вдячністю, щиро вітає майстра з днем народження і бажає йому міцного здоров’я та благополуччя всій його родині.

Наталя Кольцова,
завідуюча науково-експозіційного відділу

«Жива палітра українського мистецтва»

Написано lara в . Опубликовано в Новости

Експозиція дає уявлення про творчість українських художників другої половини ХХ – початку ХХІ ст. Лейтмотивом представлених творів є вираження любові до рідної землі, оспівування неповторної краси нашої Батьківщини та мирної праці мешканців України у всіх її куточках.

Микола Глущенко. Квітуче дерево

Яскравим представником українського живопису минулого століття був Микола Глущенко – народний художник СРСР, неперевершений майстер пейзажу та натюрморту, людина з дуже цікавою долею. Творчу манеру митця характеризують широкий мазок, локальні спалахи чистих барв, підвищена декоративність та буяння енергії у дзвінких, несподіваних композиціях. Особливо милують око прекрасні натюрморти – розкішні квіти, що горять вогнем у порцелянових вазах або глиняних глеках, зроблених народними майстрами з великим смаком. Але попри багатюще колірне розмаїття квіткової палітри в полотнах Глущенка немає дратівливої пістрявості. Колорит творів гармонійний, колірні плями органічно доповнюють одна одну і завжди об’єднані загальною тональністю полотна (З серії «Українські квіти». 1971; Українські квіти. 1976). Поряд з експресивними, динамічними натюрмортами, побудованими на зіставленні локальних кольорів, в експозиції представлені пейзажні твори, позначені прагненням митця до витонченого поєднання кольорових сполучень при яскраво виявленій декоративності (Квітуче дерево. 1970-ті; Лани).

Олексій Аполллонов. Натюрморт з птахами

В експозиції репрезентовано твори, передані музею в дар відомим сучасним живописцем Олексієм Аполлоновим (Весна на річці Псел. 2010; Натюрморт з птахами. 2011). Митець народився в 1962 р. в Києві, в мистецькій родині. Вчився в художній студії видатного майстра українського модерну Віктора Зарецького. Закінчив Українську академію мистецтва. Член Національної спілки художників України. Творчість художника відрізняється багатою палітрою жанрів: примітивізм, абстракція, нефігуративний живопис, портрети й натюрморти, а також сюжетні композиції та пейзажі. Полюбляє експериментувати з кольором. Палітра творів митця, як правило, дуже яскрава і соковита.

Надія Сиротенко. Осінні квіти

Із натюрмортами Глущенка дещо перегукується барвисте полотно київської майстрині станкового живопису Надії Сиротенко – доньки відомого українського живописця Олександра Сиротенка, яку критики цілком заслужено називали «феєю квітів» (Осінні квіти. 1980). Для глядача буде цікавим, що в експозиції представлена також лірична робота Олександра Вовка – ще одного представника талановитої династії, чоловіка Надії Сиротенко. Митець писав тематичні картини, портрети, пейзажі, які виконував в реалістичному стилі (Влітку. 1975).

Символ відродження й уособлення найчистішого та найсвітлішого на землі – це квітка, яка оспівувалася поетами та художниками ще в сиву давнину. Сліпий той, стверджували мудрі, хто не здатний радіти і дивуватися цими чарівними творіннями природи. Квіти – великі вчителі художників. Для того, щоб осягнути їхню будову, треба покласти не менше зусиль, ніж при вивченні людини. В них є все, що існує в природі, тільки в більш витончених і складних формах. Кожний майстер зображує квіти у своїй особистій манері. В експозиції є можливість помилуватися гілками жасмину у виконанні Валентини Шишко, доньки відомого українського живописця Сергія Шишка, яка жила і працювала у Києві та навчалася живопису у свого знаменитого батька (Жасмин. Друга половина ХХ ст.), дуже вишуканий квітковий натюрморт якого, до речі, також представлено на виставці (Польові квіти. 1979). З’єднання безумовної правдивості з продуманою декоративністю надає особливої незвичайності і краси роботі «Півонії на вікні» (1951) одного з засновників херсонської школи живопису Георгія Курнакова. Неможливо пройти повз натюрморт Ксенії Стеценко, немов просочений гіркуватими осінніми ароматами (Осінній натюрморт. 2002).

В експозиції представлені твори на різноманітну тематику, які прекрасно ілюструють життя мешканців різних куточків нашої країни. Полтавських майстрів репрезентує вражаючий своїми соковитими кольорами жіночий портрет пензля Івана Лободи, який по праву вважається одним з найкращих портретистів другої половини ХХ ст. в Україні (Вишивальниця. 1970). Невеличкий портрет старої жінки-господарки, виконаний херсонським художником Русланом Петровим, також є яскравим і помітним. Він приваблює саме своїм ліризмом і, найімовірнішее, синівськими щирими почуттями автора до портретованої (Смакота до зими. 2011). Український пейзаж представлено творами таких чудових майстрів як Петро Столяренко (В саду напровесні. 1980), Степан Дудник (Яблуні. 1975), Петро Бабак (Кінець літа), Михайло Шапошніков (Лісове озеро. 1977). Особливу увагу заслуговує полотно відомого українського митця Антона Кашшая (Кущі ліщини. 1980). Митець чудово відобразив стан природи. Керуючись своїм особистим ставленням до неї, створив неповторний, казковий у своїй колористичній гамі, образ рідного Закарпаття.

Експозицію прикрашає полотно відомого українського пейзажиста, учня Олексія Шовкуненка, учасника Другої світової війни Віктора Пузиркова. Ще в ранньому віці у юнака з’явився потяг до моря, яке він вперше побачив тринадцятирічним підлітком під час поїздки з батьком до Криму. Вже тоді майбутній митець пробував передати свої враження на папері. Пізніше Пузирков став автором багатьох сюжетних полотен і пейзажів-марин. У його творах майже завжди присутні елементи морського пейзажу (Біля кримських берегів. 1952).

До якої б теми не звертався херсонський живописець і графік Фелікс Кідер, він завжди торкався якоїсь серйозної проблеми, а вирішуючи її, створював цікаві узагальнені образи. Його відкритий і безхитрісний характер об’єднував у собі по-дитячому добре захоплення життям з його філософським осмисленням. В нашому житті, що сповнено протиріччями та жорстокістю, він знаходив яскраві миті, з сумною іронією мудрої особистості, намагаючись пояснити і навіть пробачити недосконалість людини як такої (Скляний Чебурашка. 1992).

Експозицію також доповнюють твори відомих херсонських живописців Георгія Петрова, Григорія Зозулі, Івана Старенкова, чудовий квітковий натюрморт художника-аматора Олександра Чалого, відомого скульптора Івана Шапка.