Archive for Липень, 2020

Володимир Чуприна. До 80-річчя від Дня народження

Written by lara on . Posted in Статті

Володимир Чуприна. Спокій. 2006

В Херсонському обласному художньому музеї ім. О.О. Шовкуненка відкрита персональна виставка творів «Володимир Чуприна: Повертаючись до джерел». В експозиції репрезентовано 40 робіт художника різних років з колекції музею.

Ім’я Володимира Григоровича Чуприни, народного художника України, мистецтвознавця, почесного академіка Національної академії мистецтв України, професора кафедри образотворчого мистецтва Херсонського державного університету, члена Херсонської обласної організації НСХУ — найвідоміше на мистецькому небосхилі Херсонщини. Він був одним з ініціаторів відкриття Херсонського обласного художнього музею і присвоєння йому імені народного художника СРСР Олексія Олексійовича Шовкуненка, працював у Товаристві охорони пам’яток, багато років очолював Херсонське обласне управління культури, надаючи всіляку підтримку музеям, театрам, бібліотекам, окремим культурним діячам і творчій молоді.

Володимир Григорович народився 11 серпня 1940 р. в с. Хорли Каланчацького району Херсонської області. У 1953 р. став учнем Республіканської художньої школи в Києві, потім, за порадою свого вчителя – Олексія Шовкуненка – закінчив мистецтвознавчий факультет Київського художнього інституту. Свою першу персональну виставку Чуприна організував у 1985 р. Це були акварелі, що визначили його подальшу прихильність цій техніці. Творчий почерк художника, підкреслена індивідуальність його творів з перших хвилин захоплюють глядача.

Володимир Чуприна. Плин часу. 1997

В колекції музею всього зберігається 57 робіт Володимира Чуприни, які були придбані музеєм та подаровані автором. Це монолітні пейзажі Станіслава, віковічні ліси, велетенські стіни середньовічної архітектури, пірамідальні тополі, що несуть в собі міць рідної землі, її цілющу силу. Його роботам притаманні кристалічна ясність форм і конструктивність малюнка. Кожна прозора пляма акварелі має свою фактуру, свій примхливий візерунок, який передає матеріальність предметів. Своєрідні творчі прийоми монотипії роблять його роботи особливо впізнаваними.

Володимир Чуприна. Виноград. 1987

Володимир Григорович невпинно вдосконалює свою майстерність. Його ранні, іноді скупі, майже монохромні за колоритом роботи 80-х років змінилися повнозвучними акварелями другої половини 90-х та початку 2000-х, коли сонячні промені пронизують строгі метафізичні форми. Творчість художника розвивається по шляху більшої правдивості, переконливості, при цьому не втрачаючи своєї самобутності.

Володимир Чуприна. Півонії. 1990

Світовідчуття Чуприни відрізняється завидною постійністю і цілісністю, про це свідчить тематичний ряд і образна побудова його робіт. Природа Херсонщини, Чернігівщини, Криму дарує безліч чудових мотивів для втілення. Але майстер не фіксує зовнішні ефекти стихій і явищ, він філософ-романтик, зайнятий розумінням вічного в природі. Тому такими епічними виглядають його акварелі: споконвічними здаються камені гірського потоку, цілющою вода в струмку, нерозпаханим степ. Тяжіння художника до «великого стилю», до монументальної формі знаходить відображення у створенні архітектурних видів. Особливе почуття пластичності і об’єму допомагає не тільки правильно зафіксувати особливості старовинних церков, фортечних споруд, а й передати їхній вік, дух часу, притягальну силу пам’яток духовного життя людства.

Володимир Чуприна. Дачка. 2000

Мистецтво і творчість збагачують наш світ. Володимир Григорович Чуприна увійшов в історію Херсонщини як активний громадський діяч і як самобутній художник.

Владислава Дяченко, мистецтвознавиця

«Володимир Чуприна: Повертаючись до джерел». До 80-річчя від Дня народження

Written by lara on . Posted in Новости

В експозиції представлено 40 графічних творів відомого херсонського майстра акварелі, Народного художника України, почесного академіка Національної академії мистецтв України, професора, педагога, мистецтвознавця Володимира Григоровича Чуприни.

Творчі обрії Івана Ботька

Written by lara on . Posted in Статті

Одним з визначних херсонських художників другої половини ХХ ст. можна впевнено вважати Івана Івановича Ботька. Тонкий живописець та неперевершений майстер пастелі – саме так можна охарактеризувати цього майстра, роботи якого і сьогодні легко впізнаються на виставках та є окрасою приватних зібрань.

Іван Ботько. Черга за хлібом

Майбутній художник народився у 1914 р. в Нью-Йорку, в родині українських емігрантів, які на початку 20-х років минулого століття повернулися до України. В 1928 р. вони остаточно оселилися в Херсоні. Іван Ботько був учасником Другої світової війни, мінометником Білоруського фронту, визволяв від фашизму Західну Європу, отримав бойові нагороди. Після війни закінчив Одеське художнє училище і почав працювати в Херсоні. Його персональні виставки відбулися в Херсоні, Києві, Новій Каховці.

Першими художніми спробами майстра стали його фронтові замальовки, виконані тушшю на папері. Гостротою та безпосередністю образної мови вони набули характеру своєрідного репортажу з місця військових дій (Білорусія, Чехія, Східна Пруссія).

Після війни Іван Іванович щиро захоплюється індустріальними мотивами. Він створює серію робіт, присвячених Херсонському суднобудівному заводу. В цей же час опановує техніку пастелі, також нерідко пише олійними фарбами. В центр його уваги потрапляють: будівництво Каховської гідроелектростанції, міські види, природні мотиви щоденні будні робітників та селян. Поступово формується його особлива творча манера. Для своїх яскравих, емоційно насичених пастелей в якості підґрунтя він використовує темний наждачний картон, який допомагає передати ефект оксамитової поверхні малюнку.

Іван Ботько. Завод ім Куйбишева

Важливе місце у творчому доробку художника займає натюрморт. Це переважно зображення квітів. Художник дещо стилізує та узагальнює форму, використовує локальний колір, завдяки чому його натюрморти набувають вишуканої декоративності.

Іван Ботько. Троянди

Досконале образно-художнє втілення, технічна впевненість та майстерність, глибина та змістовність образів висунули цього художника в ряд найкращих представників мистецької плеяди Херсонщини ХХ ст.

Більшість творчого доробку Івана Ботька, близько ста робіт, зберігається в колекції Херсонського обласного художнього музею ім. О.О. Шовкуненка.

Владислава Дяченко, мистецтвознавиця

Пам’яті майстра. До Дня народження Єгора Толкунова

Written by lara on . Posted in Статті

Два роки тому в Херсонському художньому музеї до великого християнського свята Трійці була приурочена персональна виставка відомого художника Єгора Толкунова «Мій храм», яка представляла сакральну тематику в його творчості і, на жаль, стала останньою у житті нашого талановитого земляка.

Живопис Толкунова — це одне з найцікавіших явищ у сучасному українському мистецтві. За природою свого обдарування, він був художником-інтелектуалом, дуже глибокою творчою натурою. Полишаючи за собою поважний, майже п’ятдесятирічний шлях у мистецтві, живописець пройшов декілька етапів своєї творчої еволюції та переосмислення власних поглядів, які вплинули на зміну його життєвих орієнтирів. Ціною власної духовно-творчої роботи, митець прямував шляхом, не схожим на інші, крок за кроком відкриваючи нові обрії та долаючи інерцію успадкованих понять. Йому було властиве, передусім, зацікавлення фундаментальними питаннями людського життя, проблемами зв’язку людини з макро-та мікрокосмосом її довкілля.

Відкриття виставки «Єгор Толкунов. Мій храм», 2 червня 2017 р.

Самобутній талант живописця формувався під впливом української та молдовської художніх шкіл. Майбутній митець народився у 1943 р. у с. Петрівка Генічеського району Херсонської області. Освіту здобув у художньому училищі ім. Рєпіна у Кишиневі, після закінчення якого навчався у Всеросійському науково-реставраційному центрі ім. Грабаря. Деякий час працював реставратором у Бердянському художньому музеї. До рідного краю повернувся у 1971 р. Член НСХУ.

Персональна виставка живопису «Єгор Толкунов. Мій храм», червень 2017 р.

Полотна живописця на релігійну тематику, які були репрезентовані на останній персональній виставці митця, просякнуті глибиною людської віри у Спасителя, зігріті особистими багаторічними батьківськими переживаннями за долю старшого сина Андрія, який, будучи талановитим художником, вибрав усамітнений шлях до Бога і став ченцем. Мати Єгора Толкунова бачила в ньому іконописця або священика, але до храму, у буквальному сенсі, першим прийшов саме син майстра.

До релігійних сюжетів художник звертався неодноразово: виконував роботи у церкві Св. Миколая Чудотворця у с. Стара Богданівка під Миколаєвом, написав кілька десятків іконостасних образів святих, апостолів, мучеників, портретів ченців та служителів церкви. Окремою сторінкою творчої біографії художника є цикл його картин, створених під враженням перебування у Свято-Успенському Псковсько-Печерському монастирі. Практично у всіх своїх полотнах він намагався донести до нас ідею того, що в душі кожної людини завжди знайдеться місце для високих почуттів, що ми повинні не прогаяти найголовніше — пошук сенсу життя, навіть усвідомлюючи, що шлях кожного з нас до пізнання буде тернистим і достатньо важким. Звернення до витоків православної культури збагатило творчість майстра глибоким розумінням людських цінностей. На одвічне філософське питання «Що є істина?», пензлем і фарбами, він відповідає твердженням високого духовного начала людського буття.

Все своє творче життя Єгор Толкунов «будував» свій храм, світло якого ще багато років буде дивувати і захоплювати шанувальників його таланту.

Наталя Кольцова,
завідуюча науково-експозіційного відділу

«Жива палітра українського мистецтва»

Written by lara on . Posted in Новости

Експозиція дає уявлення про творчість українських художників другої половини ХХ – початку ХХІ ст. Лейтмотивом представлених творів є вираження любові до рідної землі, оспівування неповторної краси нашої Батьківщини та мирної праці мешканців України у всіх її куточках.