Реалізм у мистецтві ХІХ-поч.ХХ ст.

Написано Vlada в . Опубликовано в Новости

В експозиції  представлено 85 творів мистецтва, виконаних видатними українськими та російськими живописцями і скульпторами, які прийняли і втілили у своїй творчості нові  віяння так званого критичного реалізму. Деякі живописні полотна, з різних обставин, ніколи не були представлені на виставках і експонуються вперше.

У другій половині ХІХ ст. критичне відношення до дійсності, яскраве відображення громадянської  та моральної позиції, гостросоціальна направленість стають характерними для образотворчого мистецтва, в якому формується нова художня система бачення — реалізм.

На рубежі 1860-70рр. у російському та українському живописі відбувається перелом, який відобразився у тісному зближенні мистецтва з передовою громадською думкою.  На відміну від відживаючого академічного напряму виник новий прогресивний напрям, який  справив значний ідейно-естетичний вплив на національні культури. У 1870 році було створено Товариство  пересувних художніх виставок, яке закономірно продовжило розвиток демократичних і реалістичних пошуків художників.  Домінуючим жанром у передвижників  став побутовий жанр, який  правдиво передає повсякденне життя людей.  Усі класи, усі прошарки суспільства того часу показані ними у всій життєвій переконливості. Стверджуючи першість змісту у творі, члени Товариства надзвичайно вимогливо ставилися до форми, художньо пластичного вирішення ідейних завдань.

Ідея  створення організації Товариства передвижників, перша виставка якого відкрилася 29 листопада 1871 року у Петербурзі,  належить росіянину Мясоєдову Г.Г., який багато часу прожив на Україні, в Полтаві, де і був похований. Саме він став  автором статуту ТПХВ і залишався незмінним членом правління протягом  сорока років. Але перш за все Мясоєдов був художником.  (В бурю. 1904; Питання. Друга половина XIXст.).

Глибокий слід залишили передвижники в історії українського образотворчого мистецтва. Товариство ідейно й організаційно об’єднало розпорошені та нечисленні на перших порах українські художні сили.  Під безпосереднім впливом  передвижників в Одесі, Києві та інших містах виникли місцеві товариства художників, які ставили перед собою завдання аналогічні передвижницьким. Найбільш послідовним і дійовим у цьому відношенні було Товариство південноросійських художників в Одесі (1890). Багато робіт митців цього об’єднання представлено в колекції музею, а  невеличкий, дуже сонячний етюд одного з його активних членів – Дворникова Т.Я. прикрашає експозицію виставки (На терасі. Кінець XIX ст.).

Чудовим знавцем життя і побуту українського села був киянин Пимоненко М.К. В його полотнах завжди відчувається любовне ставлення до простих людей і до природи рідного краю. Недаремно І.Рєпін називав Пимоненка «живим зображувачем України». В експозиції  представлено жанрове, сповнене динаміки, полотно «Вербна неділя», в якому автор намагається надати глибоку психологічну характеристику  відразу цілої групи людей. (Вербна неділя. Друга половина XIX ст.).

Вірним традиціям передвижницької пейзажної школи завжди залишався киянин Крижицький К.Я., який писав природу без прикрас, виключно такою, якою він її бачив (Зимовий пейзаж з млинами. 1900).

Особливий інтерес представляє полотно одеського  живописця Столиці Є.І., судячи з усього, створене ним під час його участі в експедиції адмірала Макарова С.Й. в північні широти Арктики, зокрема на острів Шпіцберген. Майстром була написана велика серія полотен і етюдів на полярну тематику (Північний пейзаж. 1910).

Окрасою виставки є великомасштабні полотна художників-реалістів і майстрів історичного жанру Золотникова Ф.О. «Зустріч молодих» (за виконання у 1912р. цієї роботи Золотников одержав звання художника) та Шарапова Д.П. «Поцілунковий обряд» (копія з відомого історичного полотна Маковського К.Є. 1904).

Експозицію виставки прикрашає багато  пейзажів, дуже різних за тематикою та манерою виконання, але усі полотна об’єднує єдине – велика любов до рідної землі, яка є невичерпним джерелом натхнення для усіх художників того часу (Боголюбов О.П. «Море»; Бялиницький-Біруля В.К. «Місячна ніч у селі». 1918; Дубовський М.Н. «Зимовий пейзаж»;  Жуковський С.Ю. «Осінь у парку». 1916; Єндогуров І.І. «Лісова річка»; Корін О.М. «Місячна ніч на річці»; Єгорнов С.С. «Пейзаж». 1901  та інші).

Експозицію виставки, як завжди, доповнюють скульптурні твори, виконані відомими майстрами малої пластики, членами і експонентами ТПХВ — Забелло П.П. (Єрмак. 1889), Ліберіхом М.І.(Ведмідь. 1914), Соловйовою О.А. (Гоголівські персонажі. 1906) та інших.

kryzhitskij

К.Я. Крижицький. Зимовий пейзаж з вітряками.1900 р.

naumov

О. А. Наумов. У мирового судді.

 

 

 

 

До дня Св. Миколая — Православна ікона

Написано Vlada в . Опубликовано в Новости

В експозиції представлені твори іконопису кінця XVII — початку XXст. із зібрання Херсонського обласного художнього музею ім. О.О. Шовкуненка.

Мистецтво іконопису має свої особливості. Воно набуло найбільшого розповсюдження у Православ’ї.

З прийняттям у 988 році Християнства, до Київської Русі з Візантії були привезені перші ікони, як невід’ємний атрибут релігійного  культу. Місцеві майстри вчилися на високих взірцях візантійського іконопису, переймаючи досвід, естетичні та художні канони.

Слово «ікона» походить від грецького «ейкон» — образ, зображення. Розвиток іконографічних типів  займав чималий відрізок часу. Поступово ікона змістовно збагачувалась і духовно поглиблювалась. За своєю суттю ікона є сакральною річчю, бо має статус священного образу. За уявленням віруючих, ікона не замінює святого, а свідчить про його присутність. Образи, втілені в іконах, вважаються взірцем моральної чистоти і одухотвореності.

Матеріали, які використовуються в іконописі — це дерев’яна дошка  як основа для зображення, паволока — тканина, яка наклеюється на дошку, темперні фарби на яєчному жовтку,  олифа або лак.

Релігійний зміст ікон визначив не тільки строго канонізований характер зображення, а й вироблення своєрідної системи художніх прийомів. Для ікон характерне умовно-площинне трактування зображення, ритмічність строгої композиції, виразність ліній і кольору.

В експозиції представлені різноманітні ізводи із зображенням найбільш шанованих у Православ’ї образів: Іісуса Христа, Діви Марії, євангелістів і апостолів («Спас у Силах». XVII ст., «Богоматір Феодоровська». XIX ст., «Богоматір Одигітрія». Поч. XXст., «Іоанн Богослов у мовчанні». Поч. XIX ст., «Миколай Чудотворець». XIX ст. та інші).

Широкого розповсюдження на Русі набули так звані «житійні ікони», де зазвичай, в середині композиції зображувався святий, а на полях, у прямокутних клеймах, події, які ілюструють його життя («Святий Миколай Чудотворець з житієм» у срібному окладі XIXст., «Св. Великомучениця Варвара з житієм». Перш. пол. XIX ст.).

«Пророк», «Апостол Пилип», «Євангеліст Лука» є прикладами ікон «північного письма» XVIIст. Приземкуваті, міцні фігури святих втілюють у собі народні смаки та уявлення.

Кілька ікон експозиції дають уявлення про українську ікону, для якої, у свій час, характерним стає прагнення вийти на самостійний шлях, знайти власний стиль, не відриваючись від художніх традицій та спираючись на могутній пласт народних естетичних уявлень. Не зраджуючи духовним ідеалам, українські ікони демонструють своєрідне живописне трактування образів, ліричну та поетичну інтерпретацію релігійних сюжетів (Чудо Св. Георгія про змія з Апостолами Петром і Павлом». XIX ст., «Причастя. Христос-Виноградар» XIXст., Богоматір «Вгамуй мої печалі» XIXст., «Апостол Андрій Першозваний». XIX ст., «Коронування Діви Марії». XIXст.).

Особливу увагу привертає ікона «Христос і самарянка» (поч. XIX ст.). Цей твір,  виконаний невідомим українським майстром в академічному стилі, є подарунком музею відомого колекціонера і мецената Е.Фальц-Фейна (князівство Ліхтенштейн).

Доповненням експозиції є оклади, виконані з дорогоцінних металів.

DCF 1.0

Св. Пророк Захарія і цар Давид. Початок ХІХ ст.

DCF 1.0

Богоматір Одигітрія. Початок ХХ ст.

novoe-izobrazhenie

Христос і самарянка. Перша половина ХІХ ст. Дар Е. Фальц-Фейна

 

 

 

 

 

 

Портрет художника

Написано Vlada в . Опубликовано в Новости

До Дня художника України

До 45-річчя Херсонської обласної організації НСХУ

В експозиції представлено 17 живописних робіт з колекції музею. Митці Херсонщини беруть активну участь у художньому житті України, збагачують свій досвід, формують традиції, що відображають розвиток мистецтва нашого краю.

У 1971-му році, в рік створення обласної спілки, до міста приїхав наш земляк  Толкунов Є.Є., який через кілька років наполегливої  праці був прийнятий в її ряди.  Особлива творча манера художника робить його дуже впізнаваним. Свій живопис митець будує на гармонійному співвідношенні лінійного ритму  і стриманої тонально-кольорової організації полотна, віддаючи перевагу використанню незвичайних колірних поєднань і широкому пластичному мазку.

Важливу роль у творчості Толкунова грає портрет. За свій довгий творчий шлях художник створив велику галерею зображень небайдужих йому людей, серед яких досить багато полотен він присвячує саме своїм колегам «по цеху». Здатність до глибокого психологічного аналізу та філософського осмислення життєвого призначення його персонажів — найяскравіше відображені саме у портретах. Їх відрізняє тематичне розмаїття, багата гама почуттів і переживань, цікаві експерименти в області форми й колориту, сміливий політ фантазії і повага до ближнього.

Художник звертається і до автопортрету. Цей жанр має свої складності й особистості. Митець і модель злиті в одному обличчі, тому художник найчастіше змушений вдаватися до головного свого посередника – дзеркала. У той же час, не пов’язаний процесом позування, він зосереджений на головному завданні автопортрету — розкритті свого духовного світу, осягненні характеру, своїх уподобань і нахилів (Автопортрет. 1987)

До цього ж жанру звертається Пузік Г.Б., але його «Автопортрет» (1989), виконаний у вохристій гамі, є дещо статичним і більш розповідним.

В експозиції представлені також мажорно-реалістичний, виконаний у кращих традиціях радянського мистецтва ІІ половини ХХ сторіччя, «Автопортрет» (1972) Штирмера Л.Ш. та декілька полотен неперевершеного колориста, рисувальника, філософа і гуманіста Кідера Ф.І.  У мистецтві портрета він показав себе  майстром, добре обізнаним з досягненнями цього жанру. Талант Кідера —  широкий і багатоплановий. В своїх образах він уникає невизначеності і розпливчатості, малюнок митця завжди енергійний, виконаний міцною рукою. Всі його художні засоби сприяють розкриттю головних рис характеру людини.  Глибокого філософського сенсу батьківської любові сповнений «Портрет художника Є.Є. Толкунова з синами Андрієм та Глібом» (1981). Монументальний «Портрет  Альберта Бєлякова»(1982) — зовсім інший, виконаний у нарочито-суворій манері та підкреслено монохромній гамі.

Окрасою експозиції є кілька натюрмортів, серед яких робота Московченка К.І. «У майстерні художника» (1981), виконана у стриманих сіро-коричневих кольорах, не переобтяжена зайвими деталями, яка чудово передає атмосферу майстерні художника та його уподобань.

05

Московченко К.І. «У майстерні художника» (1981)

06

Толкунов Є.Є. «Автопортрет» (1987)

04

Толкунов Є.Є. «Художник» (1978)

 

До 25-ї річниці незалежності України

Написано Vlada в . Опубликовано в Новости

Виставковий проект — «Різнобарвна Україна»

Херсонський обласний художній музей ім.О.О.Шовкуненка презентує новий виставковий проект «Різнобарвна Україна», який складається з трьох окремих виставок: «Українське мистецтво ХІХ – поч. ХХ ст», «Сучасне українське мистецтво» (обидві – з фондів музею) та персональна виставка херсонської мисткині Ганни Гладченко під назвою «Мої вишиванки тобі, Україно!».

Українське мистецтво у колекції музею

На виставці представлені кращі твори відомих українських художників ХІХ–ХХІ ст., що увійшли до золотої скарбниці національної художньої спадщини та являються гордістю музейної колекції. Серед славетних імен такі класики українського мистецтва як Костянтин Трутовський, який продовжував традиції відображення народного життя, закладені ще Тарасом Шевченком у живописі, Опанас Рокачевський – представник пізнього академізму,  Костянтин Крижицький – один з кращих вихованців Київської рисувальної школи, послідовник Архипа Куїнджи і майстер реалістичного пейзажу, Михайло Ткаченко – харківський живописець-пейзажист. Цікавий штрих у виставку вносить твір представника стиля модерн, українського художника польського походження Вильгельма Котарбинського.

Плеяду майстрів сучасного українського мистецтва презентують твори народних художників СРСР: уродженця Херсону — Олексія Шовкуненка, Тетяни Яблонської, Миколи Глущенка, заслуженого художника України Тамари Хитрової, народного художника України, відомого одеського майстра Костянтина Ломикіна, представників Закарпаття – священика-художника о.Ласло Пушкаша та Золтана Шолтеса, провідних майстрів сучасного мистецтва Київщини – Олени Придувалової, Олександра Апполонова, Сергія Вовка тощо.

DSC_0058

DSC_0079

DSC_0065

 


Мої вишиванки тобі, Україно!

Написано Vlada в . Опубликовано в Новости

Перша персональна виставка у музеї!

Ганна Григорівна Гладченко народилася на Чернігівщині, закінчила Херсонський машинобудівний технікум, довгий час працювала на Суднобудівному заводі. Попри зайнятість, знаходила час для рукоділля, вишивала та шила одяг. Цією справою захоплювалася ще з дитинства, бо в родині це вміли всі. Після народження онука почала вишивати картини, серветки, скатертини, рушники і сорочки.
Приймала участь у багатьох виставках, які проходили у Херсоні та в області, в славетному с. Опішному Полтавської області, в м. Запоріжжя. Неодноразово представляла Херсонщину на виставках в «Українському домі» у Києві. Персональні виставки мисткині проходили в Херсонській обласній науковій бібліотеці ім. О. Гончара, у Виставковій залі Херсонської обласної організації НСХУ.
У 2016 р. працювала у команді майстрів, які вишивали найбільшу карту України, зокрема, створювала символ кримсько-татарського народу.
«Мої вишиванки – це авторські роботи, які створені з великою любов’ю» до України та українців, – зауважує Ганна Гладченко, яка ретельно зберігає та продовжує кращі національні традиції. – Це щастя – коли з голкою в руці, хорошими думками та настроєм, коли пробуджуються генетичні корені, створюєш композицію нової вишиванки, і ти в ній можеш через палітру ниток передати свої відчуття…».
Нинішня виставка у музеї, до якої увійшли 20 авторських витворів, узагальнює досягнення Ганни Гладченко в галузі української народної вишивки та дозволяє скласти уявлення про яскравий творчий шлях майстрині на теренах Херсонщини.

DSC_0070

DSC_0069