Херсон у творчості О.О.Шовкуненка.

Херсон у житті та творчості Шовкуненка — не лише місто дитинства, пора наївних, безхмарних мрій юності і перших несміливих кроків у мистецтві. Херсонський період – це етап творчого становлення художника, джерело сил і  натхнення, початковий етап розвитку художньої майстерності.

Олексій Олексійович Шовкуненко  народився 21(9) березня 1884 р. в одному з найстаріших районів історичного центру м. Херсона – Військовому форштадті або як його називають старожили – “на Воєнці”. Запис про його народження та хрещення 11 березня 1884 р. священником Олексієм Чернявським зберігся в метричній книзі Катерининського собору.(1) Його батько – Олексій Васильович, який деякий час провів на воєнній службі, вийшов у відставку і став малярем-покрівельником. Мати – Катерина Пилипівна працювала на вовномийні, що знаходилася неподалік від житла, та господарила по дому. Старший брат Антон, навчаючись деякий час у народній школі при Херсонській вчительській семінарії, придбав спеціальність майстра  альфрейних робіт. На початку ХХ ст., коли в родині з’явився добробут, Олексій Васильович тоді вже мав власну справу, ремонтував громадські споруди, купив власний будинок у центрі міста по вул. Преображенскій (тепер Декабристів,5).

Перша сторінка біографії майбутнього художника забарвлена незабутніми враженнями маленького провінціала, який вправно дерся на дахи херсонських будинків, щоб разом зі старшим  братом  допомогти  батькові вчасно впоратися з роботою, а ще помилуватися з висоти  “пташиного польоту” на панораму рідного міста і Дніпра (2).

Антон, який добре малював і компонував орнаменти для трафаретів, за допомогою котрих розфарбовував пароплави, навчив Олексія азам художньої грамоти. Проте, першим справжнім  наставником Шовкуненка у живописі став вихованець іконописної майстерні при Києво-Печерської Лаврі – Семен Воптосович Семенко. Він працював у відомій на той час в Херсоні іконописній майстерні Івана Климента, яка знаходилася біля Антонівського мосту. До цієї майстерні в 1899 р. був відданий у підмайстри талановитий юнак. Семенко керував його учнівськими вправами в малюнку, постачав своєму захопленому учневі “зразки” для копіювання, охоче розповідав про Петербурзьку Академію мистецтв. Саме Семенко порадив батькові Олексія продовжити навчання сина в Одеському художньому училищі. Вже достатньо підготовленого юнака зарахували відразу на другий курс. В 1901р. Шовкуненко залишив рідні пенати. Але не назавжди.

Херсонські мотиви, спогади дитинства і юності залишалися у творчих пошуках художника протягом усього його життєвого шляху. Насамперед  вони  відбилися в його захопленні етюдами, присвяченими зеленим базарам у Херсоні. Він писав їх під час своїх приїздів додому на літні канікули у період навчання в Імператорській Академії мистецтв. Один з етюдів був показаний на звітній академічній виставці 1911 р. Шовкуненко мав намір також і свою дипломну роботу написати на херсонську тематику зелених базарів, але побачивши на одній з академічних виставок неординарну за сюжетом та блискучу за живописним виконанням картину Фешина “Капусниці” відмовився від цього задуму.

В 1917 р. у зв’язку зі смертю батька Олексій повернувся до рідного міста. В цей час він виконує замовлення приватних осіб, пише  портрети своїх близьких та знайомих, а також пейзажі й численні  етюди. Серед них “Квіткарки” і “Базар у Херсоні”, які разом з трьома іншими роботами експонує в 1919 р. на виставці Товариства південноросійських художників в Одесі.

На початку 1920-тих рр. Олексій Олексійович оселився на розі вул. Преображенської і Торгівельного провулку, у будинку своєї дружини – землячки – Марини Михайлівни Фадєєвої(2), багато портретів якої в техніках олійного живопису та пастелі він написав в цей час(3). Також він писав і її рідну молодшу сестру Ліду. В приватній колекції Лідії Фадєєвої (Іванової), яка проживала у 1980-ті роки у Москві, для музею було придбано автопортрет Шовкуненка 1911 року, періоду навчання у Санкт-Петербурзі, крім того у неї зберігалися альбом академічних рисунків Олексія Шовкуненка, портрети Марини, Лідії та Зіночки Фадєєвих, а також декілька натюрмортів і етюдів (тепер місцезнаходження цих творів невідомо).

У Херсонському художньому музеї ім. О.О.Шовкуненка зберігається поясний портрет Марини Фадєєвої у техніці пастелі, який був придбаний в минулому році в київській колекції Алли Яківни Бялецької, племінниці другої дружини Шовкуненка Олександри Василівни. Фадєєва зображена в яскравому, трохи екзотичному, наче циганському вбранні. У неї чорне декольтоване плаття  і заквітчана червоно-синя хустка, що накинута на плечі. На  грудях — блідо-жовте намисто. Виразність привабливих жіночих рис і строкатого одягу відтіняє контрастне темно-зелене тло. Подейкують, що Марина була артисткою, вірогідно, не професійною. Портрет  був створений  автором у  Херсоні у 1920р., і хоча володіння автора технікою пастелі в цей час не можна назвати бездоганним, проте цей образ викликає неабиякий інтерес і привертає увагу.

В 1921р. молодий художник очолив одну із трьох майстерень в “Пролетарській художній студії” у Херсоні. Паралельно викладав малювання в народній школі, писав плакати та гасла революції. Найбільш характерним в цей час уявляється пастельний етюд із зібрання музею. Це дівчина у блакитній косинці і простому робочому одязі, яка сидить за невеликим столом, схилившись над книгами. У навколишньому  інтер’єрі (можливо, міського музею або громадської бібліотеки) примітні висока декоративна ваза і килим. В атмосферу старого штучного життя вторгнута дійова постать нової пролетарської епохи – робітфаковка. Можливо, вона була одною з учениць художника по пролетарській художній студії, і, таким чином,  стала героїнею цієї замальовки.

В 1922р. Шовкуненко вперше у радянському мистецтві створив у Херсоні акварелі за індустріальною тематикою. Це були зображення херсонських судно-ремонтних майстерень, в які були об’єднані доки Карантинного острова. Він малював старі пароплави, приведені в затон, робітників, які ремонтували баржі і котли, новий пором на річці Кошовій.

Навіть після переїзду до Одеси наприкінці 1921 р. або початку 1922 р. Шовкуненко щорічно  до 1928р.  приїжджав у Херсон, навідувався до старшого брату, що жив у будинку батька, і неодмінно поспішав до Карантинного, щоб плідно попрацювати над етюдами.

До середини 20-тих рр. були створені акварелі, присвячені будівництву елеватора в Херсоні. Разом із серією акварелей, які зображують судноремонтні майстерні на Карантинному, вони передбачили найвизначну за своїм масштабом і пафосом, високою майстерністю виконання індустріальну серію 30-тих рр. “Дніпрогес”.

В 1927р. херсонські акварелі “Старі пароплави”, “Будують баржу”, “Новий пором” художник показав на третій виставці Художнього товариства ім. К.К.Костанді в Одесі. Цього ж року на виставці, влаштованій у Херсонському міському музеї, Шовкуненко виставив 14 робіт. Серед них “Зелений базар на р. Кошовій.”, портрет відомого херсонського журналіста і громадського діяча А.С.Петражицького.

Як підсумок пройденого Шовкуненком важливого, початкового етапу творчого шляху пролунали рядки автора рецензії на цю виставку в херсонській газеті “Робітник”: “Шовкуненко – повністю сформований  значний майстер, переважно портретист. Його великий жіночий портрет (ймовірно — А.Ф.Виноградової(4)) з м’якими тонами, відмінною технікою (шовк спідниці), із суцільною сердечністю виконання  – річ, що могла б стати окрасою  виставки великого масштабу. З інших робіт виділяються “Голівка”, “Інтер’єр” і, особливо, “Зелений базар на р. Кошовій”, де прекрасно зображена вода й відмінно схоплений загальний колорит”.

У великому зібранні творів О.О.Шовкуненка з колекції Херсонського художнього музею зберігаються кілька живописних етюдів і графічних аркушів з мотивами зелених базарів у Херсоні. Серед них як роботи херсонського періоду  так і ті, що були створені зрілим майстром у Києві, користуючись ранніми етюдами. Вони відзначаються широким, повільним “коровинським” мазком і складністю композиційної побудови.

Так “Херсон. Зелений базар”. 1921р. створює враження свіжого, безпосередньо створеного етюду з натури. Яскравий пленерний живопис цієї композиції, свіжі кольори наче просякнуті світлом і повітрям. Узагальнено трактовані зображення жінки, яка йде з кошиком на плечі повз набережної річки, людей, які торгують зеленню із човна.

Етюд “Херсон. Зелений базар”. 1928р. був написаний, очевидно, у похмурий день. Про це свідчить стриманий,  затемнений колорит. Важкими фіолетово-синіми хмарами вкрито небо. У сіро-коричньових тонах і майже ескізній манері зображені динамічні фігурки людей, причальний місток  на передньому плані. Твір оживляють вітрильники, що біліють удалечині в тихому водному затоні.

“Зелений базар”.1950р., що виконаний за ескізом 1921р., має довгий і вузький горизонтальний формат, який дуже вдало відповідає характеру зображення. На всю ширину композиції художник зображує ряд човнів, що вишикувались біля пірса, де вже почався жвавий торг. У час світанкового ранку  усі предмети наче окутані ніжним блакитно-рожевим серпанком, крізь який спалахують яскраві  плями свіжої зелені і строкатого одягу стурбованих торгівельною метушнею  людей.

Зелені базари, які створені Шовкуненком у різні роки, свідчать про  ностальгію художника за рідним краєм, ностальгію, що часом підсвідомо, а, інколи усвідомлено, відчувалася протягом всього його життя.

Таким залишився Херсон у творчості Шовкуненка, місто першого кохання і всепоглинаючої любові до життя, місто, з якого почався його значний та тривалий шлях у мистецтві.

ПРИМІТКИ.

  1. Метрична книга Катерининського собору за 1884 р. ДАХО.
  2. Эйнштейн.А. Щедрий на талант. — Знаменні дати. Календар.-К.,2004.,с.79
  3. Сухопаров С.М. Старий Херсон Сергія Сильванського. — Херсон,2002, с.
  4. Олексій Шовкуненко та його учн1. Альбом.- К.,1994, с.6.
  5. Херсонська художня виставка. Каталог. — Херсон, 1927.

Комментариев (1)

Оставьте комментарий