Каталонський авангардист Антоні Міро

Серед багатьох імен каталонських художників неможливо не згадати ім’я Антоні Міро — талановитого живописця, графіка, скульптора з Валенсії, який вдало використовує у своїх роботах елементи поп-арту (поп-арт – напрям в образотворчому мистецтві Західної Європи і США, що виник у 1950-1960 рр. як реакція на заперечення абстрактного експресіонізму).

Антоні Міро народився в 1944 р. у містечку Алькой, в родині ремісників. Мати хлопчика була модисткою. Його батько заснував першу в місті металообробну майстерню, в якій Антоні в юнацькі роки працював і де познайомився з властивостями багатьох матеріалів і фарб, що сприяло його наступним творчим пошукам. Щодо покликання, то воно відкрилося митцеві ще в дитинстві: все своє дозвілля присвячував він улюбленому заняттю – малюванню. Художню освіту йому замінив єдиний вчитель – місцевий художник Вісент Мойя, під керівництвом якого хлопець засвоїв школу малюнка, віддавши належне традиційним жанрам: портрету, пейзажу, натюрморту. Наступні роки Міро присвячує виробленню лаконічної, аж до стилізування, надзвичайно виразної лінії малюнка, а також експериментуванню з кольором.

Антоні Міро. Оп-Арт (Op-Art). 1993. Папір, кольоровий офорт, акватинта

До своєї першої персональної виставки (1965) митець виконує художню серію «Оголені» і виступає засновником мистецького угрупування алькойських художників «Алькой-арт». Подальший творчий шлях художника – складний, збагачений засвоєнням традицій реалістичного мистецтва і найкращими здобутками авангардистських напрямків.

Антоні Міро. Обман (Nugat). 1991. Папір, кольорова літографія.

В колекції Херсонського художнього музею представлено графічні роботи Антоні Міро початку 90-х років, що належать до серії «VIVACHE». Вони були подаровані музею херсонцем Олександром Журбою, який декілька років листувався з художником і в свою чергу отримав від нього ці твори у подарунок. Всього в колекції музею 33 графічних аркуша, виконаних у техніках кольорової літографії і металографіки, які вражають своєю досконалою майстерністю і естетичним смаком.

Антоні Міро. Дворогі (Bicornis). 1991. Папір, кольорова літографія.

В своїх творах автор не стільки відображає оточуючий його світ, скільки створює нову художню реальність, яку можна зіставити з сучасним життям. Він так будує композиції своїх робіт, що навіть незначні деталі набувають важливого смислового значення. В кожному окремо взятому творі іноді об’єднуються різні художні тенденції, що робить неоднозначним сприйняття сюжетів, потребує ментальної гри, де глядачеві надається можливість самостійно домислювати художній образ, на основі асоціацій відтворювати його разом з автором, який то з почуттям доброго гумору, або навпаки іронічно, ставиться до зображуваного. Митець блискуче вигадує назви своїм роботам, які іноді стають своєрідним ключем для розуміння твору.

Антоні Міро. Щоб не забруднитися (Tirisiti Empordames). 1992. Папір, кольоровий офорт, металопластика

Свідоме відчуття себе як особистості, переплетене з елементами ментальної гри з глядачем, постає в його блискучих офортах «Це не Міро»(1991), «Це не Далі»(1991), «Це не Моранді»(1991).

Антоні Міро. Це не Міро (Noes Miro). 1991. Папір, кольоровий офорт

Твори Антоні Міро мають глибинний національний характер. Теми данини трудівникам і любові до рідної Каталонії розвинуті у багатьох його кольорових літографіях.

Наталя Кольцова,
завідуюча науково-експозіційного відділу