Підказки природи

До 40-річчя заснування Херсонського художнього музею

Світлина супроводжує людину все життя. Вона дивиться на нас зі сторінок  газет, журналів, афіш  та рекламних щитів, прикрашає сімейні альбоми,   засвідчує особистість в документах.

Термін «фотографія» першим використав у 1839 р. англійський астроном Джон Фредерік Вільям Гершель. Сьогодні ми називаємо так усі види фотокарток — від  аматорських до карт Землі, зроблених зі супутників. Зародження фотографії  нерозривно пов’язане з її технічним удосконаленням. На ранніх стадіях становлення цього мистецтва з’явилися шедеври, які є для багатьох поколінь аматорів зразками неперевершеної досконалості.  Але історія доводить, що ніколи технічне оснащення фотографа не було вирішальним чинником при створенні справжнього витвору мистецтва. Головне — це вдумливість, щирість, чуй­ність, проникливість і звичайно знання технічних тонкощів. Світлину неможливо зробити з майбут­нього або минулого. Фотографу підкорюється тільки миттєвість. Це  основна вла­стивість і перевага, котра відрізняє фотознімок від усіх інших видів мистецтв.

В експозиції репрезентовано 90 творів киянина Олександра Сліпченка, який завдяки поєднанню своєї спостережливості та технологічних можливостей комп’ютерної обробки, досягає у своїх роботах відчуття фантастичної ірреальності та казковості. До речі, п’ять  світлин, представлених в експозиції, майстер зробив у Херсоні, на проспекті Ушакова.

Сліпченко Олександр Сергійович народився в 1951р. на Волині, у місті Луцьку, де пройшло його дитинство та юнацтво. Свій трудовий шлях почав з опанування  професії токаря. Працюючи на виробництві, одночасно здобував вищу освіту у Київському політехнічному інституті, по закінченні якого отримав диплом інженера-механіка та понад 15 років працював  у конструкторському бюро на одному з підприємств м. Хмельницький. У 1990р. Олександр Сліпченко переїхав до Києва, де тривалий час займав посаду  провідного інженера в Астрономічній Обсерваторії Київського університету ім. Т.Г.Шевченка.

Ще в юнацтві майстер багато часу приділяв фотографії, технічному моделюванню, мандрівкам. Бажання побачити світ, зробити щось своїми руками, зберегти на світлинах неповторні моменти життя, не залишили його і донині.  Географія подорожей Сліпченка дуже велика: походи  по горах Карпат, Криму, Кавказу та Алтаю, поїздки по Україні, мандрівки у Польщу, Нимеччину, Францію, Хорватію, Болгарію, Чехію, Румунію.

Швидкоплинність часу, поспіх, перенасиченість подіями , сумна втрата нашої здатності дивуватися красі природи  підштовхнули фотохудожника до думки  створити оригінальний проект, в якому він демонструє так зване мистецтво випадковості, що переносить нас у світ незвичайних образів. Ось як сам автор характеризує своє захоплення: «Фотографування є суттєвою обставиною мого життя. Фотокамера завжди зі мною, бо цікаві моменти, які я бачу — неповторні і швидкоплинні. Я — аматор, а не професіонал, бо грошей на своєму захопленні не заробляю. На моїх фото – краєвиди України, друзі та рідні, тварини та рослини, спортивні змагання, дива природи інших країн. До того ж я мешкаю у Києві, де твориться новітня українська історія, де так чи інакше стаєш не тільки свідком, але й учасником доленосних для нашої країни подій. Разом з фотокамерою я побував у вирі двох революцій — Помаранчевої та Революції гідності. Як тільки міг, я старався відобразити ці події, щоб зберегти їх для історії. Зараз ці світлини передані мною в Музей Революції гідності, в якому я маю честь працювати. Але це вже зовсім інша історія. Життя продовжується. Будьмо!».

В експозиції репрезентовано також твори херсонського аматора Кондратова Михайла Михайловича, який з дитинства захоплюється технікою різьблення і так само як Олександр Сліпченко використовує в своїй творчості ті підказки природи, які звичайна людина просто не помічає.

Народний майстер народився  в 1945р. у Херсоні. Після закінчення музичного училища (клас флейти), деякий час працював в академічному музично-драматичному театрі ім. М.Куліша. В 1978 р. вирішив змінити фах, отримавши для цього освіту юриста і почавши займатися адвокатською практикою. Але при цьому, майстер ніколи не залишав свої творчі пошуки у різьбленні. Для своїх виробів він використовує деревину клена, акації, карагача, оцтового дерева, а також таких фруктових порід як абрикос, слива та вишня. Гру природних форм, нарости на стволах дерев, примхливі звиви старого коріння та гілля  Михайло Кондратов доробляє  спеціальними інструментами та вкриває шаром лаку для захисту від зовнішнього впливу, перетворюючи старі, часом пожухлі деревинки,  у твори того самого мистецтва випадковості, яке ми побачили у світлинах  київського фотохудожника.

Творчий доробок Михайла Кондратова, як і фотопроект  Олександра Сліпченка, пропонується глядачам уперше. Побажаємо ж обом майстрам успіхів у їх справі, творчої наснаги та натхнення!