Posts Tagged ‘виставка’

«Володимир Чуприна: Повертаючись до джерел». До 80-річчя від Дня народження

Написано lara в . Опубликовано в Новости

В експозиції представлено 40 графічних творів відомого херсонського майстра акварелі, Народного художника України, почесного академіка Національної академії мистецтв України, професора, педагога, мистецтвознавця Володимира Григоровича Чуприни.

Про життя митця написано чимало. Майбутній художник народився 11 серпня 1940 року в с. Хорли Каланчацького району. Його повоєнне дитинство було сповнене поневірянь і турбот. В дитячі роки почалося захоплення хлопця малюванням. Перші навички майстерності він отримав у Республіканській середній художній школі ім. Т. Шевченка. Тут відбулася зустріч юнака з видатним українським живописцем Олексієм Олексійовичем Шовкуненком. Саме його майстер вважає своїм головним вчителем і тим самим джерелом, з якого він черпає своє натхнення. Пізніше закінчив Київський художній інститут (педагог Білецький П.О.).

Практично все своє життя мешкає в Херсоні. Працював старшим науковим співробітником художнього відділу Херсонського краєзнавчого музею, очолював місцеві художні майстерні Художнього фонду України. В 1975-2000 рр. був керівником Херсонського обласного управління культури. Сприяв будівництву Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Олеся Гончара, Обласної бібліотеки для дітей ім. Дніпрової Чайки, Обласного академічного театру ляльок, відкриттю Обласної бібліотеки для юнацтва ім. Бориса Лавреньова. Завдяки ініціативі Чуприни, в 1978 р. в місті був створений Херсонський обласний художній музей, який надалі отримав почесне ім’я свого видатного земляка – Олексія Олексійовича Шовкуненка.

Творчі інтереси Володимира Чуприни невіддільні від активного ставлення до навколишнього світу, від гарячої участі у всьому, що хвилює його як художника і громадянина. Як мистецтвознавець він постійно виступає в пресі, є автором великої кількості каталогів і статей. Разом з тим, дар поетичного бачення природи спонукає митця багато і плідно працювати пензлем і фарбами, створюючи свій неповторний естетський «чупринівський» світ, для якого характерні особливі авторські прийоми, витончена гармонія, узагальнена форма, декоративність, складні поєднання тонів і напівтонів, «гра» темного і світлого. Майстерність митця, який по суті малює свої почуття, визиває справжню захопленість. Казкова атмосфера його картин – жива й емоційна, вона приваблює своєю щирістю і правдивим відбиттям внутрішніх емоцій. Не відриваючись від традицій народної творчості, художник підкорює шанувальників мистецтва своїм безсумнівним і дуже особливим професіоналізмом. Змістовні і переконливі акварелі Володимира Чуприни є творами надзвичайного естета, закоханого у свою рідну землю і відданого українській культурі.

Колектив Херсонського обласного художнього музею ім. О.О. Шовкуненка, з великою вдячністю, щиро вітає майстра з днем народження і бажає йому міцного здоров’я та благополуччя всій його родині.

Наталя Кольцова,
завідуюча науково-експозіційного відділу

«Країна кольорових пазлів»

Написано lara в . Опубликовано в Новости

«Сину мій, лелече, перебиті крила,
я тебе для щастя-світла народила,
підніми до мене невеселі очі,
день настане — лунко в небо заклекочеш.
Ну а доки день той ще до нас далеко,
я для тебе — крила, сину мій, лелеко…»
(Рядки з вірша, написаного невідомою мамою дитини-аутиста)

В Херсонському художньому музеї півтора роки відбувався освітній проект «Музейна педагогіка для дітей з аутизмом», завдяки якому діти долучилися до знайомства з мистецтвом через виставки, а також на заняттях в музейній вітальні виконували творчі завдання з дрібної моторики. Як продовження цього проекту 2 квітня, у День розповсюдження інформації про проблеми аутизму, планувалося відкрити виставку малюнків дітей з аутизмом під назвою «Країна кольорових пазлів». Карантин відтермінував старт цього проекту, але не скасував.

Аутизм — це стан, при якому порушена здатність спілкуватися з іншими людьми. Люди з аутизмом часто інакше сприймають кольори, звуки, дотики, запахи, розташування предметів у просторі. Причини аутизму поки невідомі. Основним способом корекції цього стану вважається лікувальна педагогіка: обережне навчання соціальним навичкам і якогось способу спілкування.

Одним з головних проявів аутизму у дитини найчастіше є його замкненість і нездатність донести до оточуючих свої бажання. Витягнути таку дитину з його «панцира» і навчити спілкуватися із зовнішнім світом можна тільки за допомогою спеціальних арт-методик. Репрезентовані в експозиції роботи ще раз доводять, що при належному використанні цих розробок дитина з аутизмом може створити справжню картину — щиру і багатогранну!

Методика ARTDAYCARE заснована на одному з розділів арт-терапії — ізотерапії, яка, використовуючи різні кольорові гами та матеріали для роботи, допомагає подолати дітям їхні страхи, створити ситуацію успіху і розвивати фантазію. Вона також має величезне корекційне значення для розвитку дрібної моторики пальців рук.

Відомо, що дитина-аутист мислить образами, які вона використовує в створенні свого малюнку. Можливо, їй навіть простіше намалювати свої потреби та бажання, особливо якщо дитина не говорить. Це одна з методик залучення малюка в спілкування з дорослими. Необхідно лише підштовхнути його до цього через різні дії, пов’язані з малюванням.

Діти-аутисти сприймають світ в деталях, «складаючи» його як пазл. Вони дуже добрі та розумні, можуть бути як гіперактивними, так і малоактивними, ховати свій талант до певного віку, а потім виплеснути його і створювати чудові картини. А ще вони чутливі і кожен день проробляють величезну роботу: намагаються не боятися звичайних звуків, людей, вчаться довіряти світу, що оточуючує їх. Батьки аутистів проживають різні етапи прояви хвороби і проходять їх разом зі своїми дітьми. Їм дуже боляче, коли сторонні люди приймають хворобу за непослух, роблять різкі й образливі зауваження. Вони по крупинці нанизують навіть найменший успіх на нитку, яка називається прогресом і стає путівкою їх дітей у доросле самостійне життя.

В рамках освітнього проекту «Херсонський художній музей – дітям-аутистам» репрезентовано виставку «Країна кольорових пазлів», в експозиції якої представлено роботи Олександри Авдєєвої (19 років), Марії Гайдай (15 років), Кристини-Юлії Крошкіної (20 років), Марії Пашко (10 років), Матвія Пашка (8 років), Ярослава Полякова (10 років)

Олександра Авдєєва почала малювати у дуже ранньому віці – 1,5-2 роки. З часом її різнокольорові каракулі, якими вона «прикрашала» все, що потрапляло під руку, в тому числі і стіни оселі, становилися справжніми маленькими шедеврами, що відображали її уявлення і фантазії. Роботи дівчини, як і малюнки інших експонентів виставки, дуже барвисті і декоративні, насичені колірними контрастами, що в поєднанні з лініями передають загальний настрій творів. У кожній роботі Олександри, у тому числі і графічних, яким вона віддає перевагу, є своя непередавана привабливість її відчуттів від природи, квітів, тварин та персонажів, що народилися в уяві дівчини. Олександра Авдєєва – учасниця багатьох виставок, у тому числі персональної. Зі слів її педагога Ганни Олегівни Файнштейн, вона дуже талановита і самобутня.

Малюнок Олександри Авдєєвої

Для Марії Гайдай це перша серйозна виставка, в якій вона бере участь. Дівчина почала малювати кілька років тому, але її яскраві роботи, нехай часто і скопійовані, є великим досягненням Маші, її мами та викладача. Можливо, це перший крок дівчини у творче життя як справжньої художниці. Вже у дворічному віці Марійка дуже любила змішувати пальцями фарби і спостерігати, що з цього виходило. Судячи з усього, колір, якому Марія завжди віддає перевагу – синій. У тринадцять років вона почала відвідувати уроки живопису (педагог Ганна Олегівна Файнштейн). Маша прекрасно справляється з ліпленням і самостійно створює з пластиліну цілі панно, дуже складні за своєю структурою. ЇЇ роботи виставлялися на виставках в Обласній дитячій бібліотеці та Палаці дитячої творчості.

Малюнок Марії Гайдай

Приваблюють око яскраві твори брата і сестри Пашко — Марії та Матвія, які вже кілька років навчаються живопису та ліпленню у Ганни Олегівни Файнштейн. Зі слів педагога, Марійка – допитлива і дуже здатна до творчості, віддає перевагу живопису.

ЇЇ молодший брат, який також любить малювати та ліпити, намагається не відставати від сестрички, дивуючи незвичайною соковитою мальовничістю своїх робіт.

Малюнок Марії Пашко

Малюнок Матвія Пашка

В експозиції репрезентовано декілька творів дуже творчої натури — Кристини-Юлії Крошкіної, здібності якої розвивалися завдяки її сестрі та прийомним батькам. Дівчина любить танцювати, бере участь як акторка у виставах інклюзивного лялькового театру і, безумовно, займається малюванням, використовуючи акварельні та акрилові фарби. ЇЇ роботи виконані в яскравих соковитих кольорах. Вони символічні і дивують своїми сюжетами. Як стверджує сама художниця, її мета «передати людям щось важливе, що пов’язано з єдністю всього сущого, безумовною любов’ю і глибоким сприйняттям дійсності, минаючи кордони старих і віджилих своє стереотипів». З дитинства дівчина захоплюється йогою, індійською культурою та релігією, тому більшість її малюнків просякнуті темами сакрального містицизму цієї загадкової країни. Роботи Юлії захищені авторським правом, деякі з них знаходяться в приватних колекціях Європи та України.

Робота Кристини-Юлії Крошкіної. Полотно, олія

В експозиції представлено твори талановитого і працьовитого Ярослава Полякова. Зі своїм педагогом Ганною Олегівною Файнштейн він займається лише рік. Малює наполегливо, із задоволенням, часто імпульсивно. Вдома завжди самостійно опрацьовує тему заняття. Любить зображувати людей і тварин, йому чудово вдаються і натюрморти.

Творчість дітей-аутистів нікого не залишить байдужими. Їхні прекрасні роботи зайвий раз підтверджують, що вони — не просто діти, вони — дуже талановиті діти. Талановиті всупереч…

Малюнок Ярослава Полякова

Співробітники музею висловлюють свою подяку за творчий підхід в роботі педагогу Ганні Олегівні Файнштейн, словами якої ми також висловлюємо нашу величезну повагу всім батькам цих дивовижних дітей: «Всі батьки моїх учнів заслуговують найтепліших слів і поваги! Тільки завдяки їхнім зусиллям діти розвиваються і творять красу…»

Педагог Ганна Олегівна Файнштейн з учнями

Наталя Кольцова,
завідуюча науково-експозіційного відділу

«Багатоликий Ізраїль»

Написано lara в . Опубликовано в Новости

В експозиції представлено 39 творів живопису і графіки, переданих Об’єднанням професійних художників Ізраїлю в дар Херсонському обласному художньому музею в ознаменування 135-річчя від дня народження Олексія Олексійовича Шовкуненка. Цей щедрий подарунок розширить уявлення херсонців і гостей нашого міста про минуле Землі Обітованої і сьогодення Ізраїлю як країни, зацікавленої в розвитку дружніх відносин з усіма молодими державами, що з’явилися на пострадянському просторі. Для Ізраїлю – в рамках існуючої моделі міжнародних відносин – це закономірно, оскільки кожен п’ятий громадянин цієї країни має коріння, які тісно пов’язують його з містами і селами країн Східної Європи.

Об’єднання професійних художників Ізраїлю створено 15 квітня 2003 року. Метою організації є підтримка та вдосконалення професійного рівня, розвиток творчих якостей у художників, скульпторів, мистецтвознавців та зміцнення міжнародних культурних зв’язків.

Об’єднанням професійних художників Ізраїлю, спільно з художніми музеями Харкова, Миколаєва, Чернігова, Черкас, Умані, Тернополя, з меморіальними музеями Одеси і Києва, були здійснені міжнародні благодійні некомерційні проекти. Відтепер цей список поповнив і Херсон. Колекції, передані єврейськими художниками в дар музеям, як правило, пов’язані з культурою регіону, для якого призначений проект, але водночас вони завжди відтворюють позитивний образ Ізраїлю як країни миру. Це стимулює професійний ріст і рівень духовної самосвідомості всіх членів Об’єднання. У самому акті благодійності митців є щось споріднене метафоричному оновленню духу, за яким йшли прочани в цю землю і, одухотворені, надалі несли людству Світло. Роботи художників передають відчуття емоційного і духовного підйому та настрою, яке вони відчувають, але в той же час, це і створення фонду культурної спадщини сучасного ізраїльського образотворчого мистецтва у світовому музейному просторі.

Зібрання Херсонського художнього музею поповнилося завдяки посередництву і невтомності доктора філологічних наук, мистецтвознавця, дійсного члена Ізраїльської незалежної академії розвитку наук, члена правління Об’єднання професійних художників Ізраїлю, автора ідеї та концепції проекту Галини Подольської. Вона багато робить для того, щоб міцніли і розвивалися міжнародні відносини Ізраїлю з іноземними державами, в тому числі з Україною.

Сучасні напрямки світового живопису прагнуть розширити рамки ізраїльського мистецтва як унікальної форми вираження єврейської культури і як діючого компонента західного мистецтва, вивести його за межі традиційних концепцій і матеріалів. Техніка виконання вдосконалюється, використовуються нові прийоми і матеріали, в пошуках персонажів єврейські митці звертаються як до національних, так і загальнолюдських мотивів, біблійні сюжети поєднуються із сучасними прийомами зображення людських емоцій. У роботах ізраїльських майстрів сьогодення простежується динамізм, орієнтація на досягнення західної культури і одночасно прагнення до національної самоідентифікації та використання традиційних концепцій.

АннаЗарницька. Єрусалим

В добірку «Багатоликий Ізраїль» увійшло 39 творів олійного живопису та графіки (ксилографія, акварель) Тематично роботи підібрані так, щоб дати естетико-просвітницьке уявлення про природу та історію Землі Обітованої. Значна їх частина написана з натури – з більшим чи меншим наближенням до об’єкта зображення. Це урбаністичні пейзажі та твори, пов’язані з природою Святої Землі. Деякі з робіт натхненні традиціями іудаїзму, сюжетами Тори, історичними пам’ятками. Частина колекції «Багатоликий Ізраїль» присвячена Єрусалиму як духовній столиці світу та місту культурної толерантності.

Анатолій Фінкель. Місто червоними дахами. Під’їжджаючи до Єрусалиму

Роботи Бориса Геймана, Анни Зарницької, Бориса Котляра, Анатолія Мітли, Дмитра Могилевського, Йосипа Капеляна, Германа Непомнящего, Андрія Софьїна, Анатолія Фінкеля, Григорія Фірера, Михайла Шапіра дають уявлення про архітектурну та духовну своєрідность багатоликого близькосхідного міста, в межах якого нічого не можна порушувати. Такий головний із законів духовної столиці світу. На полотні Дмитра Могилевського «Місто Давида» (2019) зображена Вежа Давида — один із символів Єрусалиму і його легендарного царя. Дякуючи Андрію Софьїну з даху Австрійського хоспісу нам відкривається вид на Старе місто – одного з найромантичніших європейських куточків Єрусалиму. Це місце, де можна перепочити в тіні зеленого саду за чашкою кави, долучаючись до шуму арабського базару, що доноситься з багатолюдних торговельних вуличок (Єрусалим. Вид на Храм Гробу Господнього. 2019).

Герман Непомнящий. Вечірній Єрусалим

Робота Бориса Геймана пов’язана з християнським ликом Єрусалиму та присвячена одній з найбільш примітних в Старому місті будівель – німецькому католицькому абатству – володінню ордена бенедиктинців в Єрусалимі (Абатство Дорміціон. 2019). Серед робіт, присвячених Єрусалиму, дещо осібно сприймається полотно Йосипа Капеляна, оскільки зображений на ньому монастир не знаходиться в межах Старого міста. Перед глядачем – Долина Хреста, де розташований знаменитий чоловічий монастир Святого Хреста Єрусалимської православної церкви. Відповідно до одного з переказів, на місці його будівлі виростало Древо Хреста Господнього (Єрусалим. Монастир Святого Хреста. 2016).

Григорій Фірер. Негев. Діалог із Шагалом

Панорамні роботи Людмили Беренштейн (Іудейська пустеля. Бедуїнське поселення Хамайса. 2019), В’ячеслава Ільяєва (Монастир Бейт-Джамаль. 2019), Григорія Фірера (Негев. Діалог із Шагалом. 2013) відкривають безкраї простори Іудейської пустелі і «обличчя» могутнього Негева. У роботах митців багато повітря і простору, просоченого біблійним духом, де навіть каміння уособлюють генезис єврейського народу. На найміцнішому з каменів – наріжному – був заснований Єрусалим.

Етюдний пейзаж Олександри Ільяєвої присвячений бедуїнським поселенням, розкиданим по неосяжній Іудейській пустелі. Поселення Хамайса розташовано серед розпечених гір, поруч з якими знаходяться родючі пасовища (Іудейська пустеля. Бедуїнське поселення. 2019). Натюрморт «Соняшники» (2019), виконаний вихідцем з України Андрієм Чібісовим в реалістичній манері, потрапляє в споріднену точку, підкреслюючи тотожність квітки сонця в наших культурах, в глибинах яких закладена спільність естетичного сприйняття.

Благодійний проект «Багатоликий Ізраїль» допоможе втіленню головної мети кожного сучасного музею, яка полягає в поповненні та якісному оновленні фонду для формування повноцінної виставкової діяльності, відкритті нових імен в історії світового образотворчого мистецтва. Він є ще одним кроком на шляху до культурного співробітництва між нашими народами. Цей щедрий дар, за який ми безмежно вдячні, є реальним культурно-просвітницьким внеском в цей процес Об’єднання професійних художників Ізраїлю і особисто мистецтвознавця Галини Подольської.

«Жіноче обличчя природи»

Написано lara в . Опубликовано в Новости

Зміна пори року – одна з улюблених тем художників-пейзажистів. Весна визнається митцями найбільш благодатною в плані підбору творчого матеріалу. У роботах митців ХХ ст., представлених в експозиції, ми немов вдихаємо пряну свіжість повітря, чуємо дріб капелі і дзвінкий гомін птахів…

На виставці можна побачити весняні пейзажі, натюрморти та жіночі портрети провідних художників ХХ ст.

Весняне пробудження неможливе без квітів – різнокольорових, ніжних, чарівних. Дивлячись на фантастично-барвисті «Натюрморт на фоні моря» (1973) та «Українські квіти» (1976) неперевершеного українського живописця Миколи Глущенка, «Васильки та ромашки» (1966) пензля нашого славетного земляка Георгія Курнакова, ніжний «Букет мімози» (1930-ті рр.) послідовника імпресіоністичного напрямку у мистецтві Давида Штереберга, немов відчуваєш їх витончені аромати.

Експозиційний ряд прикрашає дуже своєрідне за кольорами, ліричне полотно Анатолія Платонова — одного з корифеїв пейзажного живопису Херсонщини (Весна в Седневі. 1976).

Ще одним послідовником імпресіонізму був відомий кримський митець Федір Захаров. Його робота «Весна» (1962) сповнена жаги до життя і любові до навколишнього світу.

Жіночий образ трансформується в рамках часу і стилю.

Родзинкою експозиції є яскраве полотно послідовника Товариства пересувних художніх виставок, члена петроградського Товариства художників-індивідуалістів Шарапова Д.П., яке носить відгомони салонного портрету (Жіночий портрет. 1920-30-ті рр.).

Твори херсонського митця Єгора Толкунова характеризуються неординарним і своєрідним живописним втіленням. Для них притаманна сміливість творчого пошуку, прагнення до вияву авторської індивідуальності. У своїх роботах художник демонструє абсолютно різну жінку: ніжну і мінливу (Чекання. 2006) або навпаки сміливу, іронічну та вибухову (Тетяна. 1996).

Яскравим доповненням експозиції є ніжний і витончений портрет дівчини у рожевому вбранні пензля Самуїла Невельштейна (Люся. 1975) та ліричне полотно відомого українського майстра Сергія Одайника, просякнуте вираженням любові матері до своєї маленької дитини (Сон. 1979).

Напередодні дня народження (21.03.1884) в експозиції репрезентовано твори Народного художника СРСР Олексія Шовкуненка, чиє ім’я носить Херсонський художній музей.

Всі представлені роботи характеризує поетична піднесеність, яскравість живопису та життєвість образів. Для кожного свого полотна митець створює оригінальну композицію, знаходить своєрідні художні і технічні прийоми зображення (Півонії і ромашки. 1950; За шиттям. 1940; Молодиця. 1938).

На виставці «Жіноче обличчя природи» представленй живопис ХХ ст. з колекції Херсонського обласного художнього музею ім. О.О.Шовкуненка.

«Керамічна казка»

Написано lara в . Опубликовано в Новости

Новий рік художній музей ознаменував відкриттям виставки «Керамічна казка» — унікальної колекції виробів третьої чверті – кінця ХХ ст. двох старовинних російських гончарних промислів «Гжель» і «Димківська іграшка» та порцеляни відомих українських заводів. Загалом, експозиція налічує 147 експонатів.

Фарфор відомих українських заводів

Випуск порцеляни в Україні вперше було розпочато наприкінці XVIII століття. Розвитку фаянсової й порцелянової справи сприяли великі поклади каоліну на Волині та Чернігівщині. У цих місцях і будувались заводи.

В експозиції представлено як авторські вироби — унікальна колекція «Цирк» творчого подружжя Зяблових, статуетки всесвітньо відомого українського скульптора-фарфориста Владислава Щербини — так і вироби таких заводів, як Полонський, Київський експериментальний та Слов’янський керамічний комбінат. Достатньо одного погляду на цю тендітну та вишукану малу пластику, щоб назавжди полюбити порцеляну — один із найвитонченіших різновидів художньої кераміки.

Гжель

Гжель — всесвітньо відомий російський народний промисел, один з провідних центрів виробництва художньої кераміки.

Класична порцелянова гжель вирбляється з білої глини з великою домішкою каоліну. Саме така, в основному, видобувається тільки у Підмосков’ї. Традиційна гжельска порцеляна з монохромним підглазурним розписом кобальтом має характерну вишукану біло-синьо-блакитну кольорову палітру і є однією з найбільш відомих в світі.
В експозиції представлені авторські роботи відомих майстринь промислу — Людмили Азарової (саме її розпис визначав свого часу «обличчя» Гжелі) та Ніни Квітницької, які вражають своєю фантазією і вмінням поєднувати утілітарні функції виробу з його художнім оформленням.

Поряд з біло-синьою порцеляною в експозиції репрезентовано кольорову високоякісну гжельську майоліку з дивовижною та життєрадісною барвистою палітрою розпису, для якого майстрами використані натуральні ангобні фарбники з різнокольорової глини. Вироби виконані в народному стилі, в кращих традиціях старовинного промислу. Особливо звертають на себе увагу твори Юлії Петліної — однієї з провідних художниць гжельського промислу, роботам якої притаманні невгамовна фантазія і вишуканість малюнку.

Димківська іграшка

Димківська іграшка – один із найстаріших і всесвітньо відомих народних художніх промислів Росії, що виник в XV-XVI ст. Його витоки поринають в давнє минуле і пов’язані з місцевим в’ятським святом «Свистопляски» або «Свистунії». Народна іграшка з червоної глини — це узагальнена скульптура, близька до народного примітиву, у вигляді білих фігурок, розписаних багатокольоровим геометричним орнаментом. Це традиційні вершники, півні, індики з розкішними віялоподібними хвостами, «барині» в дзвіноподібніх спідницях з високими кокошниками тощо. Є і багатофігурні композиції: хатки, каруселі, крамниці.

В експозиції представлені роботи багатьох майстринь, в тому числі Валентини Племянникової, Галини Баранової, Лідії Фалалєєвої. Стиль кожної художниці можна визначити безпомилково.

У декоративно-прикладному мистецтві художня кераміка займає одне з провідних місць і в кращих своїх зразках поєднує високі досягнення у технології з високохудожністю творів мистецтва.