Posts Tagged ‘Выставки’

Моя молитва нехай лине…

Написано Vlada в . Опубликовано в Новости

В експозиції  виставки «Моя молитва нехай лине…» представлено 39 творів іконопису кінця XVII — початку XXст. із зібрання Херсонського обласного художнього музею ім.О.О.Шовкуненка.

Мистецтво іконопису має свої особливості. Воно набуло найбільшого розповсюдження у православ’ї, як один з провідних жанрів живопису.001 Одигитрия

 

З прийняттям у 988 році християнства, до Київської Русі з Візантії прибувають перші ікони, які були невід’ємним атрибутом релігійного християнського культу. Місцеві майстри вчилися на високих взірцях візантійського іконопису, переймаючи досвід, нові для них естетичні та художні канони.

Слово «ікона» походить від грецького «ейкон» — образ, зображення. Іконографічне різноманіття священних зображень, їх тематичний розвиток займає чималий відрізок часу задовго до появи власне ікони — художньо виконаного священного образу на стійкій, твердій, невеликого розміру, як правило, дерев’яній основі. Поступово ікона змістовно збагачувалась і духовно поглиблювалась.  За уявленням віруючих, ікона не замінює святого, а свідчить про його присутність. Образи, втілені в іконах, вважаються взірцем моральної чистоти і одухотвореності.

Матеріали, які використовуються в іконописі, можуть мати рослинне (дошка), мінеральне (пігменти фарб) і тваринне (яєчна основа темпери, рибний клей) походження.

Релігійний зміст ікон визначив не тільки строго канонізований характер зображення, а й вироблення своєрідної системи прийомів, які підпорядковуються смисловій суті образу, його духовному початку. Для ікон характерне умовно-площинне трактування зображення, ритмічність строгої композиції, виразність ліній і кольору.

005 Покров

 

В експозиції представлені різноманітні ізводи з зображенням найбільш шанованих в християнській релігії образів: Іісуса Христа, Діви Марії, євангелістів і апостолів (Спас у Силах. XVII ст.; Богоматір Феодоровська. XIX ст.; Богоматір Одигітрія. Поч. XXст.; Миколай Чудотворець. Кін. XVIII — поч.XIX ст. та інші).

002 Спас у Силах

Широкого розповсюдження на Русі набули так звані «житійні ікони», де зазвичай, в середині композиції зображувався святий, а на полях, у прямокутних клеймах, події, які ілюструють його життя (Святий Миколай Чудотворець з житієм у срібному окладі XIXст.).

003 Микола чудотворець

Прикладами ікон «північного письма» XVIIст. є образи Пророка, Апостола Пилипа, Євангеліста Луки, Євангеліста Марка. Приземкуваті, міцні фігури святих втілюють у собі народні смаки та уявлення.

IMG_1862

Кілька ікон експозиції дають уявлення про українську ікону, для якої, у свій час, характерним стає прагнення вийти на самостійний шлях, знайти власний стиль, не відриваючись від художніх традицій та спираючись на могутній пласт народних естетичних уявлень. Не зраджуючи духовним ідеалам, українські ікони демонструють своєрідне живописне трактування образів, ліричну та поетичну інтерпретацію релігійних сюжетів (Богоматір Вгамуй мої печалі. XIXст.; Апостол Андрій Першозваний.XIXст.; Успіння. XVIII ст.)

IMG_1883

Зима. Виставка з циклу «Пори року»

Написано Vlada в . Опубликовано в Новости

Представлена виставка — друга з циклу в цьому році. Ідея презентувати виставки, присвячені порам року, — це перш за все можливість представити глядачам різноманітність своєї колекції, яка налічує близько 12 000 одиниць.

 

DSC_1123

В експозиції репрезентовано близько 40 живописних полотен та скульптурних композицій, присвячених порі року – зимі. Твори виставки — це не тільки пейзажі, але і портрети, натюрморти, жанрові картини, твори анімалістичного жанру титулованих майстрів, які працювали в різні часи протягом ХІХ-ХХІ століття.

Деякі твори експонуються вперше: «Зима» Еммануїла Бунцельмана, «Вечір» Івана Гопкала, «Седнівські далі» та «Дніпровські кручі» Марата Калібекова, навіть один з творів заслуженого діяча мистецтв України Георгія Курнакова («Човнова пристань на Дніпрі»), особистість якого є знаковою для розвитку мистецтва на Херсонщині.

Частина творів на виставці належить майстрам Херсонщини та Півдня України, зокрема, Єгору Толкунову (Автопортрет. 1987), Георгію Петрову (Край села. 1992), Самуїлу Невельштейну (Лариса. 1968), Серафимі Сенкевич (Вікно. 1979), Галині Сорохан (Зимовий настрій.2011) тощо.

 

Толкунов - Автопортрет

Невельштейн Лариса

Сорохан Зимовий настрій

 

Маленьких відвідувачів може зацікавити новорічна ялинка, прикрашена скляними іграшками українського та російського виробництва (деяким з них вже понад півстоліття), які були передані для експонування співробітниками та друзями музею. В останні роки такі екземпляри вже стали предметами колекціонування. Відвідувачам поважного віку новорічні іграшки подарують приємні спогади про дитинство та молодість.

В найближчий час в музеї буде відкрито запис на новорічні екскурсії-квести по виставці «Зима», розраховані на учнів молодшого та середнього шкільного віку. Слідкуйте за анонсами на сайті та у соціальних мережах.

Запрошуємо всіх шанувальників мистецтва познайомитися з новою виставкою музею!

 

Бялиницький-Біруля Ж-13 Місячна ніч у селі

Коцка Дед с внуками

 

001

002

003

004

 

До 100-річчя Української революції

Написано Vlada в . Опубликовано в Новости

“ВІДВАЖНІ: НАШІ ГЕРОЇ”

Виставка про покоління борців за незалежність України: від революції 1917-1921 років до Революції гідності. Зусиллями низки партнерів реконструйовано вбрання, втілено в динамічному показі й відзнято типажі борців доби Української революції, Холодного Яру, Української повстанської армії, Революції на граніті, Помаранчевої революції, Революції гідності. Раніше мандрівна виставка експонувалась у Києві, Львові, Івано-Франківську. Недавно, після американського Чикаго, відвідала Одесу та Миколаїв, і готова відправитись у столицю Шотландії — Единбург. Але  26 жовтня о 14.00 виставка урочисто відкриватиметься у Херсоні, в обласному художньому музеї ім.О.О.Шовкуненка.

ХЕРСОН І УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ

Весна 1917 року принесла Херсону революцію та визволення. Відродився потужний професійний рух, з’явилися впливові національні товариства. Громадськість отримала вплив на життя. В селах і містечках відбулись українські мітинги. Херсонський крайовий з’їзд селян-хліборобів направив вітання Українській Центральній Раді.

Влітку городяни вперше обирали владу — відбулися вільні демократичні вибори міського самоврядування.

Восени депутати, робітники та культурні діячі вимагають приєднати Херсонщину до губерній, де порядкує Центральна рада. З’їзд членів Учительської спілки взаємодопомоги підтримав ідею української національної автономії.

На початку грудня з’їзд представників Рад робітничих та солдатських депутатів, повітових земств та місцевих самоврядувань визнав Херсонщину невід’ємною частиною УНР, а найвищою владою в Україні – Центральну Раду. 15 грудня містом пройшла перша маніфестація українських військ при українських прапорах.

Культурне життя після довгого стримування вибухнуло потужною хвилею українства. Новостворене товариство “Українська хата” очолив відомий український письменник, уродженець теперішньої Донеччини Микола Чернявський. Заступником обрали актора Панаса Саксаганського з Миколаївщини. У приміщенні Українського національного театру розпочалися лекції з української мови, історії, літератури, географії. “Українська Хата” перетворилася на товариство “Просвіта” й оголосила про наміри відкрити безкоштовні початкові школи з українською мовою викладання. Кооперативне товариство “Українська книгарня” видала десятитисяним накладом “Байки” Леоніда Глібова, Євангеліє українською мовою тощо. Як наслідок — у подальші роки громадянської війни на Херсонщині діяли українські політичні та громадські сили.

ТРИВАЛІСТЬ ВИСТАВКИ: з 26 жовтня до 3 грудня 2017 р.

ОРГАНІЗАТОРИ: Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні – Музей Революції Гідності; Український інститут національної пам’яті, Український дім.

 

ПАРТНЕРИ: Український інститут національної пам’яті; Український інститут історії моди; Військово-історичний клуб «Повстанець»; Центральний державний кінофотофоноархів України імені Г. С. Пшеничного.

АКРЕДИТУЄ ЗМІ прес-служба Національного музею Революції Гідності:

maidanmuseum@gmail.com

тел. (067) 508 26 39, (093) 503 72 88, (099) 717 59 95, (044) 360 90 77.

maidanmuseum.org

Twitter Facebook Іnstagram YouTube Soundcloud

 

 

 

 

 

До 200-річчя Івана Айвазовського

Написано Vlada в . Опубликовано в Новости

17 липня відзначається 200 років з дня народження всесвітньовідомого художника-мариніста Івана Костянтиновича Айвазовського. З цієї нагоді в музеї відкрито виставку «Айвазовський І.К. та його коло». В експозиції представлено 17 творів російських та українських художників-мариністів кінця ХІХ — початку ХХ ст.  Практично всі роботи, представлені на виставці, у 1978 році поступили до музейного зібрання з колекції  Марії Іванівни Корніловської.

AyvazovskiyIK_PosleBuriHERS

Айвазовський народився у 1817 році у Феодосії, в не дуже заможній вірменській сім’ї. Закінчивши Таврійську гімназію майбутній майстер стає студентом Імператорської Академії мистецтв, де навчався у пейзажному класі професора Воробйова М.Н.

У короткий час Іван Айвазовський стає одним з найбільш знаменитих живописців Європи. В 27 років, імператорським указом,  він зайняв пост художника Головного морського штабу, а у тридцятирічному віці став професором  Петербурзької художньої академії.  У своєму житті живописець багато подорожував країнами Чорного моря, і з кожної подорожі він привозив величезну кількість вражень.  У музейному зібранні представлено три роботи майстра: «Буря вщухає» (1870-ті рр.), «Вид міста Одеси» (друга половина ХІХ ст.) та «Море» (1900). Достовірність авторства останнього полотна, на сьогоднішній день, до кінця не встановлена.

 

BogolyubovAP_ZakatNaBerHERS

Одним з послідовників Айвазовського був відомий мариніст та майстер батальної мариністичної картини Олексій Петрович Боголюбов. Почавши свій творчий шлях з класичних пейзажів, художник на все життя зберіг традиції  академічної школи. Основа його творчості — реалістичність і глибоке вивчення натури. (Море. Сер. ХІХ ст.; Захід на березі моря. Сер. ХІХ ст.).

 

LagorioLF_VygruzPasSudnHERS

Експозицію прикрашає полотно видатного живописця Льва Феліксовича Лагоріо,  нащадка старовинного роду сицилійських аристократів, який  увійшов в історію живопису як талановитий мариніст, пейзажист і баталіст. Його можна назвати послідовником Айвазовського і навіть його учнем. Обидва вони родом з Феодосії, і обидва шалено любили море.  Ці почуття знайшли відображення у чудових романтичних морських видах Чорного моря, Прибалтики, Італії (Розвантаження пасажирського судна. Човен в морі. 1888).

 

SudkovskiyRG_BuryaNaMorHERS

В експозиції репрезентовано роботи  відомого українського мариніста Руфіна Гавриловича Судковського. Художник був одним з видатних пейзажистів, які працювали в Україні в останні три десятиліття XIX ст. Судковський став послідовником Айвазовського, але пішов своїм оригінальним, самобутнім шляхом. Більш за все майстер любив писати шторми, бурі, шквали, бурхливу гнівну стихію. (Буря на морі. 1881).

На кращі зразки реалістичного мариністичного живопису були орієнтовані і твори нашого земляка Миколи Львовича Скадовського. Високий професійний рівень його полотен  викликав велику повагу у його сучасників (Біля Очакова).

До експозиції також увійшли роботи таких відомих майстрів як К.О. Коровін (Мурман), М.С. Ткаченко (Французька флотилія. 1895), М.О. Алісов (В Криму.1931).

Виставка діятиме до середини вересня.

 

001

010

Выставка Никаса Сафронова 5.09 — 5.10

Написано adminkor в . Опубликовано в Новости

Никас СафроновВ экспозиции представлено 39 работ художника, среди них портреты, архитектурные пейзажи, замысловатые сюрреалистические образы.

Родился 8 апреля 1956 года в Мелекессе (ныне Димитровград), Ульяновской области. По окончании 8-го класса поехал в Одессу поступать в мореходное училище. Проучился в мореходке год, затем уехал в Ростов-на-Дону, где с 1973 по 1975 год учился в Ростовском художественном училище. Одновременно работал в Ростовском ТЮЗе художником-бутафором, подрабатывал сторожем, дворником и грузчиком. Из училища был призван в армию, служил в Эстонии, в городе Валга.

После армейской службы уехал в Литву, в Паневежис, на родину матери, где некоторое время работал художником в театре Донатаса Баниониса и параллельно работал на льнокомбинате художником по тканям. Затем Никас Сафронов переехал в Вильнюс, где с 1978 по 1982 годы учился в государственном художественном институте Литовской ССР (ныне Академия художеств).

Окончил факультет дизайна Вильнюсской художественной академии (Государственный художественный институт Литовской ССР), и факультет психологии московского государственного университета технологий и управления.