Posts Tagged ‘Європейське мистецтво’

PANDEMIC LOWERS

Written by lara on . Posted in Новости

Херсонський обласний художній музей ім. О. Шовкуненка та Кафедра дизайну Херсонського національного технічного університету предтставляють онлайн-проєкт – персональну виставку Яни Маневої-Чупоської, дизайнерки та художниці з Північної Македонії

Девіз Яни Маневої-Чупоської: «Життя – це мистецтво, мистецтво – це життя», і своїми творами мисткиня представляє сатиричний погляд на актуальні події сьогодення.

Каталонський авангардист Антоні Міро

Written by lara on . Posted in Статті

Серед багатьох імен каталонських художників неможливо не згадати ім’я Антоні Міро – талановитого живописця, графіка, скульптора з Валенсії, який вдало використовує у своїх роботах елементи поп-арту (поп-арт – напрям в образотворчому мистецтві Західної Європи і США, що виник у 1950-1960 рр. як реакція на заперечення абстрактного експресіонізму).

Антоні Міро народився в 1944 р. у містечку Алькой, в родині ремісників. Мати хлопчика була модисткою. Його батько заснував першу в місті металообробну майстерню, в якій Антоні в юнацькі роки працював і де познайомився з властивостями багатьох матеріалів і фарб, що сприяло його наступним творчим пошукам. Щодо покликання, то воно відкрилося митцеві ще в дитинстві: все своє дозвілля присвячував він улюбленому заняттю – малюванню. Художню освіту йому замінив єдиний вчитель – місцевий художник Вісент Мойя, під керівництвом якого хлопець засвоїв школу малюнка, віддавши належне традиційним жанрам: портрету, пейзажу, натюрморту. Наступні роки Міро присвячує виробленню лаконічної, аж до стилізування, надзвичайно виразної лінії малюнка, а також експериментуванню з кольором.

Антоні Міро. Оп-Арт (Op-Art). 1993. Папір, кольоровий офорт, акватинта

До своєї першої персональної виставки (1965) митець виконує художню серію «Оголені» і виступає засновником мистецького угрупування алькойських художників «Алькой-арт». Подальший творчий шлях художника – складний, збагачений засвоєнням традицій реалістичного мистецтва і найкращими здобутками авангардистських напрямків.

Антоні Міро. Обман (Nugat). 1991. Папір, кольорова літографія.

В колекції Херсонського художнього музею представлено графічні роботи Антоні Міро початку 90-х років, що належать до серії «VIVACHE». Вони були подаровані музею херсонцем Олександром Журбою, який декілька років листувався з художником і в свою чергу отримав від нього ці твори у подарунок. Всього в колекції музею 33 графічних аркуша, виконаних у техніках кольорової літографії і металографіки, які вражають своєю досконалою майстерністю і естетичним смаком.

Антоні Міро. Дворогі (Bicornis). 1991. Папір, кольорова літографія.

В своїх творах автор не стільки відображає оточуючий його світ, скільки створює нову художню реальність, яку можна зіставити з сучасним життям. Він так будує композиції своїх робіт, що навіть незначні деталі набувають важливого смислового значення. В кожному окремо взятому творі іноді об’єднуються різні художні тенденції, що робить неоднозначним сприйняття сюжетів, потребує ментальної гри, де глядачеві надається можливість самостійно домислювати художній образ, на основі асоціацій відтворювати його разом з автором, який то з почуттям доброго гумору, або навпаки іронічно, ставиться до зображуваного. Митець блискуче вигадує назви своїм роботам, які іноді стають своєрідним ключем для розуміння твору.

Антоні Міро. Щоб не забруднитися (Tirisiti Empordames). 1992. Папір, кольоровий офорт, металопластика

Свідоме відчуття себе як особистості, переплетене з елементами ментальної гри з глядачем, постає в його блискучих офортах «Це не Міро»(1991), «Це не Далі»(1991), «Це не Моранді»(1991).

Антоні Міро. Це не Міро (Noes Miro). 1991. Папір, кольоровий офорт

Твори Антоні Міро мають глибинний національний характер. Теми данини трудівникам і любові до рідної Каталонії розвинуті у багатьох його кольорових літографіях.

Наталя Кольцова,
завідуюча науково-експозіційного відділу

П’єр-Жюль Мен – майстер анімалістичної скульптури

Written by lara on . Posted in Статті

Пройшло вже багато років з того моменту, коли колекція Марії Іванівни Корніловської, згідно з її заповітом, переїхала з міста на Неві до фондів Херсонського художнього музею. Не всі роботи цього зібрання мають високий рівень виконання. Але в більшості своїй, це твори – живописні полотна, графічні аркуші, скульптури, предмети декоративно-ужиткового мистецтва, — які прикрасять будь-яку музейну експозицію. Серед них — жанрова композиція відомого французького скульптора-анімаліста П’єра-Жюля Мена (1810-1879).

П’єр-Жюль Мен. Франція. Кабан, зацькований собаками. 1846. Група. Бронза, лиття.

Майбутній митець народився в сім’ї ремісника, в юнацькі роки освоїв ливарну справу і отримав навички художньої ліпки. Судячи з усього, був скульптором-самоуком, відомостей про його навчання у вищих мистецьких навчальних закладах немає. Багато і постійно малював тварин — домашніх і диких — з натури, відвідував з цією метою паризькі Ботанічний і Зоологічний сади. Свої перші моделі створював для виконання їх в порцеляні на Севрскій мануфактурі. Надалі Мен робив в бронзі виключно невеликі кабінетні групи і ніколи не займався монументальною скульптурою. П’єр-Жюль заслужив собі прекрасну репутацію і популярність якістю виливки і пластикою своїх моделей. Був модним і затребуваним скульптором. Сам відливав свої моделі у власній ливарній майстерні і завжди керував прочеканкой і накладенням патини.

Скульптурна група «Кабан, зацькований собаками» (1846) представляє сцену псового полювання на дикого кабана. Дана тематика була надзвичайно популярною в другій половині XIX ст. Композиція продумана і опрацьована до найдрібніших деталей. Автор майстерно передає напругу як самої сцени, так і стану тварин. Сам виріб відноситься до розряду ексклюзивних інтер’єрних анімалістичних скульптур й відлитий, скоріш за все, на найбільшій в Росії бронзоливарній фабриці Адольфа Морана (француза за походженням) в Петербурзі, що виробляла художню інтер’єрну бронзу. В другій половині XIX ст. найбільш важливою частиною асортименту фабрики була саме інтер’єрна скульптура. Окрім того, підприємство виготовляло розкішні люстри, годинники, чорнильниці, а також безліч інших художніх виробів з бронзи.

За своє життя Мен створив понад 240 скульптур, які знаходяться в музейних та приватних зібраннях. Дві роботи цього видатного майстра є окрасою колекції Херсонського художнього музею.

Наталя Кольцова,
завідуюча науково-експозіційного відділу

 

День Європи 2020

Written by lara on . Posted in Новости

Херсонський художній музей має невелике, але гідне зібрання західноєвропейського мистецтва. В основному, це роботи з колекції Марії Іванівни Корніловської, що надійшли до музею за її заповітом у 1977 році, і твори, що були передані Державним музеєм образотворчих мистецтв ім. О.С. Пушкіна двома роками пізніше. Протягом більше сорока років існування музею йде ретельне вивчення цього зібрання, як і колекції в цілому. Білі плями ще є, але більша частина роботи вже зроблена. Одні твори знайшли своїх авторів, в інших були уточнені назви й датування.

Шедевр Мілле у порцеляні

Written by lara on . Posted in Статті

Кілька років тому від приватного колекціонера до музею потрапила порцелянова плакетка. Власне, назвати її так було досить складно через її жахливий стан збереження. Скоріше, це був складений «пазл» з її шматків, абсолютно по-варварськи склеєних незрозумілим склоподібним клеєм. Тем не менш, автор сюжету був визначений співробітниками музею відразу: порцелянова міні-копія з живописної роботи відомого французького художника Жана Франсуа Мілле (Jean-François Millet, 1814-1875)

Плакетка. Копія з роботи Жана Франсуа Мілле «Збиральниці колосся». Європа. Неглазурований фарфор, рельєф. Реставрація роботи проведена в Одеських реставраційних майстернях

Сказати з впевненістю, з якою метою, а головне, на якій порцеляновій мануфактурі Європи була вироблена ця «дрібниця» – досить складно. Можливо, це так звана меблева вставка, що прикрашала бюро або шафу, а може, це просто предмет для прикраси інтер’єру. Рельєфні білі фігури збиральниць колосся на темно-оливковому тлі виконані в традиціях знаменитої на весь світ неглазурованої порцеляни Веджвута (Англія). Коли Джозайя Веджвуд, засновник мануфактури, в 70-ті роки XVIII століття вийшов зі своєю продукцією на європейський ринок, такі прославлені виробництва, як німецький «Мейсен» і французький «Севр», змушені були стилізувати свої речі під англійський стандарт.

Стосовно сюжету плакетки і його автора Жана Франсуа Мілле… Цього художника життя кидало з боку в бік, але волею випадку або власної завзятості йому завжди вдавалося утриматися на ногах. Мілле народився в маленькому французькому селі Грюші. Дитинство його однолітків минало на роботі в полі, де вони працювали нарівні з дорослими. Ця доля хлопчика оминула, тому що його батько служив органістом у місцевій церкві, а дядько був лікарем. Юнак отримав непогану освіту. Він багато читав і навіть вивчився латині. В ньому рано прокинулася здатність до малювання, що стало відкриттям для його сім’ї, яка відправила майбутнього митця навчатися майстерності до міста.

Художник змінив безліч шкіл і наставників, серед яких були майстерні дю Мушеля, Делароша, паризька Школа образотворчих мистецтв. Мілле почав писати портрети, але з часом переключився на міфологічні сюжети, які і принесли йому популярність. Окрім того, живописець перебрався в село Барбізон, де утворилося суспільство художників, серед яких було багато його друзів. Вони увійшли в історію світового живопису як «барбізонська школа» французьких пейзажистів. Майстер був зачарований селом і вирішив присвятити йому свою творчість. «Сільські» полотна Мілле відрізняються глибоким психологізмом і незвичайною душевністю.

Жан Франсуа Мілле. Збиральниці колосся

Картина «Збиральниці колосся» (Des glaneuses. 1857) викликала неоднозначну оцінку критиків, деякі з яких навіть бачили в цій роботі провокацію, хоча митець зобразив на ній всього лише звичайну сільську сценку: низько нахилившись до землі, селянки в полі збирають колоски, які залишилися після жнив. Невідомо, чи вкладав художник якийсь соціальний зміст в цей сюжет, але неможливо не помітити, що сама робота наче дихає повітрям і буквально наповнена світлом.

Після реставраційних робіт, проведених в Одеських реставраційних майстернях, плакетка набула чудового вигляду.

Наталя Кольцова,
завідуюча науково-експозіційного відділу