Живописна Україна. Чернігів

Цього разу ми відвідаємо одне з найстаріших міст нашої держави. Інколи його називали молодшим братом Києва, але частіше казали, що це його конкурент. Місто князів і козацької старшини — Чернігів.

Анатолій Платонов. Чернігів. Околиця. Блакитний день. 1982. Полотно, олія

Перші письмові згадки Чернігова датуються 907 роком у «Повісті минулих літ», однак поселення тут виникло ще у VІІ столітті. Розкинулось воно на високому березі біля місця впадіння річки Стрижень у Десну. З часом природно укріплене місце перших поселень перетворилось на дитинець (центральну укріплену частину) великого міста. А вигідне розташування на торговельних шляхах дозволило Чернігову швидко рости, розвиватись і багатіти. Особливого розвитку місто досягло за часів правління династії Ольговичів.

Від епохи Київської Русі у місті збереглось не так багато пам’яток архітектури, і всі вони знаходяться на території дитинця, що частково також обумовлено активно перебудовою міста у ХІХ столітті. Серед пам’яток тієї епохи варто відзначити Борисоглібський собор, який було засновано Давидом Святославовичем. За століття свого існування він встиг побувати усипальницею чернігівських князів, в тому числі і свого засновника, монастирським храмом ордену домініканців, стати резиденцією чернігівських єпископів і здобути статус кафедрального.

На самому початку ХVІІІ століття, у 1700 році, при Борисоглібському соборі було засновано один із визначних осередків освіти і культури України того часу — Чернігівський колегіум. Його засновником був Іоан Тобольський за підтримки та фінансуванні Івана Мазепи.

Незважаючи на те, що собор і колегіум зведені у різних архітектурних стилях – давньоруському та українського бароко, – вони надзвичайно гармонійно доповнюють один одного, створюючи єдиний архітектурний комплекс.

В нашій колекції зберігаються одразу дві графічні роботи із зображенням Борисоглібського собору — Георгія Петрова та Владлена Ваганова. Художники для виконання своїх робіт обирають різні техніки та різні матеріали — акварель та вугілля, які створюють різні настрої робіт і відповідають різним порам року.

Георгій Петров. Борисоглібський собор. Чернігів. 1979. Папір, акварель

Георгій Петрович зображує собор навесні, обираючи для цього такий тонкий і делікатний матеріал, як акварель. Використовуючи вугілля, Владлен Опанасович створює у своїй роботі атмосферу пізньої осені. Вибір нестандартного ракурсу для зображення собору (автор подає його з північного боку) дозволяє включити в композицію твору будівлю Чернігівського колегіуму і зобразити таким чином весь архітектурний комплекс цілком.

Владлен Ваганов. Чернігів. Пам’ятка архітектури. 1976 (1980). Папір, вугілля

Зараз всі згадані будівлі входять до складу Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній», що займає територію Чернігівського дитинця.

Анна Фурса, наукова співробітниця