Живописна Україна. Путивль

Кожне старовинне місто має своїх «героїв» і персонажів, з якими воно асоціюється і які одразу приходять на згадку. А яке місто спадає на думку, коли кажуть про «Плач Ярославни»? Звісно Путивль. Саме туди ми і відправимось.

Вперше Путивль згадується в Іпатієвському літописі під 1146 роком, але дата його заснування може бути на декілька століть «старшою» за літописну згадку. Розташований на перехресті торговельних шляхів, Путивль відігравав важливу торгівельну та фортифікаційну роль як одна з фортець, що захищали Київську Русь від половців, був центром удільного князівства та за майже 900 років свого «офіційного» існування встиг неодноразово побувати в самому центрі історичних перипетій.

Євген Чуйков (1924-2000), народний художник України. У Путівлі. ХХ ст. Картон, олія

У колекції нашого музею зберігається робота народного художника України Євгена Васильовича Чуйкова «У Путивлі». Постать Євгена Чуйкова для Запоріжжя, де художник прожив майже все життя, стала знаковою. Євген Васильович був засновником місцевого осередку Спілки художників та її керівником більше 20 років, а також одним із формальних засновників Запорізької художньої школи, що сформувалась у 50-х роках минулого століття.

Левову частину творчого спадку художника складають пейзажі, в тому числі індустріальні (Чуйков певний час працював художником-оформлювачем на «Запоріжсталі») та міські. Великий вплив на його творчість мали напрями реалізму та імпресіонізму. Пейзажі Євгена Васильовича часто будуються на контрасті світлих і темних, «теплих» і «холодних» кольорів. Вкупі з чітко побудованою композицією картини це створювало своєрідний «настрій» кожної окремої роботи.

У кінці 60-х художня манера майстра набуває більшої декоративності, «графічності», а кольори стають більш насиченими — складається враження ніби перед нами не живописна робота, а графічне панно. В цей же час серед його творів починають з’являтись пейзажі з «історичними нотами».

Все це можна віднести і до представленої роботи «У Путивлі», що зображає одну з найвідоміших пам’яток архітектури міста — Молченський жіночий монастир.

Розташований на високому пагорбі над річкою Сейм, монастир відноситься до так званих монастирів-фортець. Власне, саме місцева фортеця і стала основою для побудови цілого монастирського комплексу.

Путивль, вид на Молчанський монастир. Невідомий фотограф, 1950-ті роки

Перша церква була зведена на подвір’ї фортеці у 1570-х роках монахами з Софронієвської пустоші. Згодом комплекс розширювався, у 1580-1590-х роках збудовано центральний собор комплексу — Різдва Богородиці, а у 1597 році фортеця цілком перейшла у розпорядження монахів. Однак ще довгий час монастирський комплекс виконував і оборонну функцію — на його території розміщувались склади пороху та зброї, а архітектура церковних будівель несла в собі не лише сакральні, але і фортифікаційні функції. А на початку ХVІІ століття комплекс обнесли мурами, і він перетворився на майже неприступний форпост, де не раз знаходили укриття ченці та місцеві жителі. І тільки з ХІХ століття комплекс почав виконувати лише сакральні функції.

Анна Фурса, наукова співробітниця