Глузливі малюнки Міс

Однією з характерних особливостей «срібного століття» став бурхливий розвиток сатиричної графіки, що відбив, немов у кривому дзеркалі, больові синдроми соціальних відносин і кризу суспільної свідомості рубіжу ХІХ-ХХ століть. Положення російської цензури в пресі довго перешкоджали появі сатиричних видань. Найміцніші позиції і загальне визнання в цей час завоював лише журнал «Сатирикон». Його поява співпала з піком популярності вже існуючих періодичних видань Західної Європи, таких як «Сімпліцісімус» і «Савой».

«Сатирикон» у Росії став першим сатиричним і по-справжньому художнім виданням. «Він поєднав гарне зі смішним…» і створив, за влучним висловом мистецтвознавця М.Врангеля, стиль «глузливого малюнку». Його відрізняло культивування стилістики модерну, заперечення буржуазної вульгарності і ностальгування по культурі минулих століть. Співробітниками «Сатирикону» в різний час були яскраві представники художньої богеми Санкт-Петербурга. Це такі гучні імена як Лев Бакст, Олександр Бенуа, Іван Білібін, Мстислав Добужинський, Борис Григор’єв. Поруч з ними, пліч-о-пліч, працювали художники в широкому колі не настільки відомі, але віддані «Сатирикону» протягом багатьох років. Їхня невпинна творчість і талант принесли журналу не меншу славу і успіх. Найплодовитішим з них був Микола Ремізов, але й творчість його соратників: Радакова, Юнгера, Олександра Яковлєва, Ганни Ремізової («Міс») залишила помітний слід у сатиричній графіці початку ХХ століття.

Ганна Володимирівна Ремізова («Міс») народилася в Санкт-Петербурзі в творчій родині артиста імператорських театрів Володимира Сергійовича Васильєва (по сцені – Ремізова), у нього було троє дітей, і всі вони проявили себе на художньому терені. Серед них знаменитий петербурзький карикатурист Микола Володимирович Ремізов (більш відомий як «Ре-мі») (1887-1975), художниця-графік Ганна Володимирівна Ремізова («Міс») (? -1928), художник і брандермейстер – Олександр Володимирович Васильєв.

Походження витонченого англомовного творчого псевдоніма Міс пов’язано з її інтересом до англійської графіки, зокрема, до малюнків Обрі Бердслея. Поєднання контурної лінії і точкового малюнка, контрасти локальних плям білого і чорного, ажур найтоншої квіткової гірлянди – всі ці ефектні прикмети його графічної манери, так само як і чуттєвий дух його малюнків, були засвоєні рядом російських і зарубіжних художників.

З весни 1908 р., з моменту виходу в світ журналу «Сатирикон», Міс стала його постійною співробітницею. У 1910 р. на виставці карикатур і малюнків художників-сатириконівців вона представила 27 малюнків пером і тушшю. Блискучі контурні малюнки Міс найчастіше служили влучними витонченими пародіями на творчість Костянтина Сомова. Його відверті малюнки до «Книги Маркізи», які виконані в цей період і зображують часом не зовсім пристойні сцени придворного життя, оповиті пересичено зніженим духом рококо, – занадто буквальна і пікантна за змістом стилізація.

«Легковажні» графічні нариси Міс, що зображують любовні пригоди і таємні інтриги вельмож французького двору, – насмішка, обережно кинута благородною пані на манер англійської міс, що дотримується правил пристойності, але не бажає прийняти правила чужої гри. Велика частина цих малюнків являє собою композиції, що складаються з двох постатей, кавалера і дами, які розігрують характерні сюжети з придворного життя на тлі розкішних палацових інтер’єрів, затишних альтанок і водойм, затишних будуарів. Кожен малюнок супроводжується настільки ж забавними і витіюватими віршованими коментарями або історичними анекдотами. Разом вони були об’єднані в стильний художній альбом під назвою «Купідонови витівки», виданий у Санкт-Петербурзі, у видавництві Корнфельда, у 1913 р.

В колекції Херсонського художнього музею ім. О.О. Шовкуненка знаходиться унікальний екземпляр цього видання, а також два оригінальних малюнки пером до нього. В їхньому числі: «На обіді у князя Стремніна», що зображує збори зарозумілого натовпу вельмож, які зайняті пустими балачками, інша робота – «Про два серпні в одному році», де одна дама, крадькома призначивши побачення, млосно чекає свого кавалера на ім’я Август у серпневому саду та має силует забавної ляльки на тлі «китайської» альтанки.

У порівнянні з жорсткими карикатурами брата Ре-мі, які цілком відповідали «отруйному сміху і жалу скорпіона» нещадної сатири, покликаної бичувати, творчість Міс для «Сатирикону» привертає м’якістю і різноманітністю іронічних інтонацій, в яких прозирає тонке викриття порожнечі і неробства, гордовитої штучності світського життя, ретельно прихованих під лицемірною маскою придворного етикету. Художниця створює свої малюнки, використовуючи переважно лінію контуру, нарочито вимальовуючи кожну деталь, немов бажаючи тим самим пом’якшити під спудом дрібниць безсторонній зміст свого глузування, галантно задрапірованого в історичну канву сюжетної композиції.

Важливим доповненням до художньої характеристики є використання акварельного тонування, яке вносить в малюнок нові акценти, надає відповідний настрій і підкреслено естетичний ефект, свого роду «шарм» всьому зображенню. Паралельно з контуром Міс також успішно застосовує в своїй творчості і модне на рубежі століть мистецтво чорного силуету, що отримало новий поштовх до свого розвитку після тихого існування в аматорському середовищі дворянських садиб ХІХ століття.

Лицедійський дух її мистецтва, закодовані образи-маски з нальотом тривіального, порожнього кокетства, які існують в нескінченній людської комедії, наблизили художницю до проблем театру і сценографії. Шаржовані малюнки Міс публікувалися в журналі «Театр і мистецтво». Можливо, однією із заставок до цього журналу є малюнок пером з колекції художнього музею ім. О.О. Шовкуненка. Це зображення двох граціозних хлопчаків-арапів, що потопають у складках розсунутої театральної завіси, яка символізує початок драматургічного дійства.

У 1923-24 роках з листів брата Ре-мі, що написані в еміграції в Америці і адресовані в Росію, Миколі Радлову, одному з соратників по «Сатирикону», відомо, що Анна Ремізова деякий час перебувала разом з братом Олександром в Єкатеринбурзі, потім вони об’їздили всю Сибір до Челябінська, живучи дуже бідно і заробляючи художніми роботами. Імовірно, звідти, після 1924 р. художниця переїхала на Південь, в Херсон, де в той час жив їхній спільний знайомий, член товариства київських художників, живописець Георгій Курнаков, який міг надати їм притулок. Частина малюнків і картин зі своїм портретом і портретом брата Олександра пензля Ре-мі Ганна Ремізова зберігала у себе. Власні малюнки пером і шарж на Распутіна вона або, можливо, Курнаков передали в Херсонський міський музей, де вони зберігалися до Другої світової війни. За словами Курнакова, Міс померла в Херсоні у 1920-ті роки внаслідок важкої хвороби. Датою її смерті вважається 1928 рік.

Роздивляючись «глузливі малюнки» Міс, що зберігаються у фондах музею, неможливо не підпасти під вплив принадної іронії її усмішки, немислимо не визнати гостроту її легкого і одночасно чіпкого і проникливого, виключно жіночого погляду на світ, віртуозність її витонченої графіки.

Владислава Дяченко, мистецтвознавиця

Література:

1. Выставка карикатур и рисунков журнала «Сатирикон». Каталог. 1910 г. – СПб.
2. Николай Ре-ми. Сатирические рисунки. Каталог выставки. Донецк. 2005 г.