У зібранні Херсонського художнього музею серед жіночих портретів пензля старих майстрів є один, історію якого буде дізнатися особливо цікаво. Це полотно відомого живописця, майстра портрету, іконописця, графіка, сценографа Миколи Васильовича Харитонова (1880–1944).

Майбутній митець народився в селянській сім’ї. Закінчив школу в Ярославській губернії. Переїхав до Петербурга, де працював в майстерні з виготовлення вивісок. Близько 1895 р. виїхав на Валаам, став послушником-іконописцем у монастирі.

Через деякий час Харитонов повернувся в столицю, де відвідував заняття в Художній школі Товариства заохочення мистецтв. Як вільний слухач навчався також у Вищому художньому училищі живопису, скульптури і архітектури при Академії мистецтв (1901-1909), в майстерні Іллі Рєпіна.

У 1912 р. він здійснив подорож країнами Європи, довгий час працював у Парижі, удосконалювався в майстерності в учбових класах Мюнхенської Академії мистецтв. Молодий митець писав композиції жанрового змісту, портрети, пейзажі, натюрморти. Був близький до передвижників та майстрів Спілки російських художників.

В роки Першої світової Харитонов був мобілізований. На замовлення так званої Трофейної комісії він створював портретні замальовки воєначальників. Трохи пізніше виконав серію олівцевих начерків і два живописних олійних портрета Федора Шаляпіна, з яким його зв’язували дружні стосунки, що мабуть і пояснює появу чудового портрета другої дружини співака — Марії Валентинівни Шаляпіної (1882-1964), уродженої Марії-Августи Елухен, овдовілої після першого шлюбу з заводчиком Едуардом Петцольдом.

Вперше Шаляпін зустрівся з молодою красунею-вдовицею, матір’ю двох дітлахів від першого шлюбу, на Московському іподромі. Федору Івановичу було 33 роки, Марії – 24. До знайомства з Шаляпіним Марія Валентинівна мешкала в Казані. Вона походила з давнього ліфляндського роду, з родини відомого лютеранського пастора Рейтлінгера — полкового проповідника в Страсбурзі та Відні. Дівчина була сьомою дитиною в сім’ї Елухен, мала чудову зовнішність і після закінчення казанської Маріїнської гімназії отримала звання домашньої вчительки.

Практично з цього моменту, співак почав жити на дві родини. Петцольд невідступно слідувала за коханим всюди, куди б він не помандрував. Пізніше, разом з нею та їхніми спільними дітьми, Шаляпін виїхав в еміграцію. Марія Петцольд-Елухен не мала можливості офіційно носити прізвище Шаляпіна — їхній шлюб не був зареєстрований, тому що перша дружина співака відмовила йому в офіційному розлученні. І хоча це дратувало її, вона все одно завжди вважала себе вправі носити прізвище свого геніального чоловіка. «Шаляпіна Марія Валентинівна» – вона представлялася тільки так, по-іншому для неї було просто неможливо…

Промайнули роки… Померли в еміграції Федір Шаляпін і його дружина. Така ж доля склалася і у прекрасного художника свого часу Миколи Харитонова. В 1920 р. він емігрував з Росії до Королівства Сербів, Хорватів і Словенців (колишню Югославію). Оформлював спектаклі в Хорватському народному театрі в Загребі. Пізніше переїхав до Америки, прийняв американське громадянство. Оселився в Нью-Йорку, де і похований.

Камерний «Портрет Марії Валентинівни Шяляпіної» (приблизно десяті-п’ятнадцаті роки ХХ ст.) вражає своєю витонченістю, колірною гармонією, якоюсь несподіваною елегантністю і коректністю розкриття образу Шаляпіної, її тонкого душевного складу. З полотна дивиться закохана і щаслива молода жінка, одягнена з великим смаком. Кожна деталь прописана художником дуже ретельно. І, скоріш за все, це не тільки тому, що Харитонов був неперевершеним, просто фантастичним, портретистом. Відчувається довірливість відносин майстра та молодої красуні, якому вона дозволила стати свідком свого особистого щастя…

Наталя Кольцова,
завідуюча науково-експозиційним відділом