Наш скромний подарунок до різдвяних та новорічних свят — календар на 2024 рік, який можна самостійно роздркувати до формату А3.

Файл для друку: тут  (відкрити і зберегти).

До найбажанішої для всіх українців найскорішої перемоги Херсонський художній музей додає і свої сподівання на те, що кожен з більш ніж 10 тисяч викрадених творів повернеться додому. В тому числі і цей шедевр — картина Миколи Пимоненка «Колядки».

На березі тихої бухти, оточена горами, розкинулась чарівна долина, що породила стародавнє місто. Колись його іменували Сугдеєю, і було воно великим центром торгівлі, що стояв на перетині шляхів між заходом і сходом, північчю та півднем. Часи змінились, багато змін зазнало і саме місто. Були там злети і падіння, напади загарбників, зміна правителів та нищівні війни. Та минав час, і місто поставало з руїн знову і знову, немов сама земля, що його породила не хотіла відпускати у вічність своє «дитя».

Володимир Кіркевич. Вечір у Судаку. 1981. Папір, акварель

Зимові дні короткі та пахмурні. Небо затягнуте густими хмарами, тихо падає сніг, вкриваючи все довкола «пухнастою» ковдрою. Вечоріє… По вікнах розливається тепле світло, вулиці стихають, і лише десь віддаля чути, як дзявкотить собака. Та скоро і вона вгамується, а місто огорне м’яка, наче оксамит, темрява зимової ночі. Кажуть, що в цю найхолоднішу пору року засинає все, окутане морозами і снігом. І бачить сни…

Володимир Масик. Зима в Конотопі. 1963. Папір, офорт

День догорав. Останні промені сонця, що заходить, сховались за лісом, а з-під дерев вже виходила Ніч. Розтікаючись густою темрявою довкола, вона затоплювала собою все: дерева і трави, небо і води, заглушала звуки, стирала кольори і фарбувала у чорне та сіре. І все поснуло, підпавши під владу Ночі. Та важкі то були сни, темні, як і їхня володарка.

Казки супроводжують людство з давніх-давен, передаються з вуст в уста, з покоління у покоління, часом переплітаючись та обростаючи подробицями, ховаючи у глибині століть своє походження. З часом забуваються їхні автори, а герої тих історій починають «жити» своїм власним життям, шукаючи нових «пригод та звершень».

А чи замислювались ви про те, що казки можуть творитись просто зараз, поряд із нами? Варто лише роззирнутись довкола — і казковий світ захопить вас, адже зима — це одвічний час казок, легенд та історій, їх творення та розповідання. І ось одна з них.

Галина Виноградова. Зимова Казка. Берново Тверської обл. 2011. Полотно, олія