Author Archive

«Жіноче обличчя природи»

Написано lara в . Опубликовано в Новини

Зміна пори року – одна з улюблених тем художників-пейзажистів. Весна визнається митцями найбільш благодатною в плані підбору творчого матеріалу. У роботах митців ХХ ст., представлених в експозиції, ми немов вдихаємо пряну свіжість повітря, чуємо дріб капелі і дзвінкий гомін птахів…

На виставці можна побачити весняні пейзажі, натюрморти та жіночі портрети провідних художників ХХ ст.

Весняне пробудження неможливе без квітів – різнокольорових, ніжних, чарівних. Дивлячись на фантастично-барвисті «Натюрморт на фоні моря» (1973) та «Українські квіти» (1976) неперевершеного українського живописця Миколи Глущенка, «Васильки та ромашки» (1966) пензля нашого славетного земляка Георгія Курнакова, ніжний «Букет мімози» (1930-ті рр.) послідовника імпресіоністичного напрямку у мистецтві Давида Штереберга, немов відчуваєш їх витончені аромати.

Експозиційний ряд прикрашає дуже своєрідне за кольорами, ліричне полотно Анатолія Платонова – одного з корифеїв пейзажного живопису Херсонщини (Весна в Седневі. 1976).

Ще одним послідовником імпресіонізму був відомий кримський митець Федір Захаров. Його робота «Весна» (1962) сповнена жаги до життя і любові до навколишнього світу.

Жіночий образ трансформується в рамках часу і стилю.

Родзинкою експозиції є яскраве полотно послідовника Товариства пересувних художніх виставок, члена петроградського Товариства художників-індивідуалістів Шарапова Д.П., яке носить відгомони салонного портрету (Жіночий портрет. 1920-30-ті рр.).

Твори херсонського митця Єгора Толкунова характеризуються неординарним і своєрідним живописним втіленням. Для них притаманна сміливість творчого пошуку, прагнення до вияву авторської індивідуальності. У своїх роботах художник демонструє абсолютно різну жінку: ніжну і мінливу (Чекання. 2006) або навпаки сміливу, іронічну та вибухову (Тетяна. 1996).

Яскравим доповненням експозиції є ніжний і витончений портрет дівчини у рожевому вбранні пензля Самуїла Невельштейна (Люся. 1975) та ліричне полотно відомого українського майстра Сергія Одайника, просякнуте вираженням любові матері до своєї маленької дитини (Сон. 1979).

Напередодні дня народження (21.03.1884) в експозиції репрезентовано твори Народного художника СРСР Олексія Шовкуненка, чиє ім’я носить Херсонський художній музей.

Всі представлені роботи характеризує поетична піднесеність, яскравість живопису та життєвість образів. Для кожного свого полотна митець створює оригінальну композицію, знаходить своєрідні художні і технічні прийоми зображення (Півонії і ромашки. 1950; За шиттям. 1940; Молодиця. 1938).

На виставці «Жіноче обличчя природи» представленй живопис ХХ ст. з колекції Херсонського обласного художнього музею ім. О.О.Шовкуненка.

День музейних селфі 2020

Написано lara в . Опубликовано в Новини

15 січня весь світ долучається до Міжнародного дня музейних селфі (Museum selfie day).

Херсонський обласний художній музей ім.О.О.Шовкуненка бере участь в акції вже вшосте і запрошує всіх херсонців приєднатися до всесвітнього флешмобу.

Не забудьте “озброїтися” смартфоном і запланувати візит до Херсонського художнього музею ім. О.Шовкуненка з 15 по 19 січня. Нагадуємо, що фотографуватися треба БЕЗ СПАЛАХУ! Шановні поціновувачі мистецтва не хочуть нашкодити музейним раритетам, тому використовувати спалах при фотозйомці заборонено категорично!

Для тих, хто бере участь у флешмобі 15 січня, вхід до музею БЕЗКОШТОВНИЙ за паролем. ПАРОЛЬ: “Я люблю художній музей”.

В інші дні (16-19 січня) вартість музейного квитка складає лише 30 грн. (для дорослого) або 18 грн. (для дітей, студентів, пенсіонерів).

УМОВИ: прийти до музею, сфотографуватися (без спалаху!) разом із улюбленим експонатом та викласти світлину в Facebook, Twitter або Instagram із тегами: #MuseumSelfie #MuseumSelfieDay2020 #art_museum_ks.

ПРИЗИ: автори 10 фото, які зберуть найбільше лайків, отримають запрошенння на безкоштовну екскурсію – іменний квиток (на двох).
ПІДРАХУНОК ЛАЙКІВ: 20 січня.
ОГОЛОШЕННЯ ПЕРЕМОЖЦІВ: 21 січня.

Долучайтесь до прекрасного разом із Херсонським художнім музеєм!

Історична довідка:
Вперше День музейних селфі відбувся в 2014 році, коли звичайна жителька Лондона Мар Діксон разом зі своєю донькою відвідала декілька музеїв та опублікувала світлини в соціальних мережах. Публкації стали резонансними, а звичайні відвідини музею переросли у флешмоб, який отримав значну кількість послідовників. Наразі Діксон продовжує вести власний сайт про музеї та мистецтво.

«Керамічна казка»

Написано lara в . Опубликовано в Новини

Новий рік художній музей ознаменував відкриттям виставки «Керамічна казка» – унікальної колекції виробів третьої чверті – кінця ХХ ст. двох старовинних російських гончарних промислів «Гжель» і «Димківська іграшка» та порцеляни відомих українських заводів. Загалом, експозиція налічує 147 експонатів.

Фарфор відомих українських заводів

Випуск порцеляни в Україні вперше було розпочато наприкінці XVIII століття. Розвитку фаянсової й порцелянової справи сприяли великі поклади каоліну на Волині та Чернігівщині. У цих місцях і будувались заводи.

В експозиції представлено як авторські вироби – унікальна колекція «Цирк» творчого подружжя Зяблових, статуетки всесвітньо відомого українського скульптора-фарфориста Владислава Щербини – так і вироби таких заводів, як Полонський, Київський експериментальний та Слов’янський керамічний комбінат. Достатньо одного погляду на цю тендітну та вишукану малу пластику, щоб назавжди полюбити порцеляну – один із найвитонченіших різновидів художньої кераміки.

Гжель

Гжель — всесвітньо відомий російський народний промисел, один з провідних центрів виробництва художньої кераміки.

Класична порцелянова гжель вирбляється з білої глини з великою домішкою каоліну. Саме така, в основному, видобувається тільки у Підмосков’ї. Традиційна гжельска порцеляна з монохромним підглазурним розписом кобальтом має характерну вишукану біло-синьо-блакитну кольорову палітру і є однією з найбільш відомих в світі.
В експозиції представлені авторські роботи відомих майстринь промислу – Людмили Азарової (саме її розпис визначав свого часу «обличчя» Гжелі) та Ніни Квітницької, які вражають своєю фантазією і вмінням поєднувати утілітарні функції виробу з його художнім оформленням.

Поряд з біло-синьою порцеляною в експозиції репрезентовано кольорову високоякісну гжельську майоліку з дивовижною та життєрадісною барвистою палітрою розпису, для якого майстрами використані натуральні ангобні фарбники з різнокольорової глини. Вироби виконані в народному стилі, в кращих традиціях старовинного промислу. Особливо звертають на себе увагу твори Юлії Петліної – однієї з провідних художниць гжельського промислу, роботам якої притаманні невгамовна фантазія і вишуканість малюнку.

Димківська іграшка

Димківська іграшка – один із найстаріших і всесвітньо відомих народних художніх промислів Росії, що виник в XV-XVI ст. Його витоки поринають в давнє минуле і пов’язані з місцевим в’ятським святом «Свистопляски» або «Свистунії». Народна іграшка з червоної глини – це узагальнена скульптура, близька до народного примітиву, у вигляді білих фігурок, розписаних багатокольоровим геометричним орнаментом. Це традиційні вершники, півні, індики з розкішними віялоподібними хвостами, «барині» в дзвіноподібніх спідницях з високими кокошниками тощо. Є і багатофігурні композиції: хатки, каруселі, крамниці.

В експозиції представлені роботи багатьох майстринь, в тому числі Валентини Племянникової, Галини Баранової, Лідії Фалалєєвої. Стиль кожної художниці можна визначити безпомилково.

У декоративно-прикладному мистецтві художня кераміка займає одне з провідних місць і в кращих своїх зразках поєднує високі досягнення у технології з високохудожністю творів мистецтва.

Про колекцію творів Шовкуненка

Написано lara в . Опубликовано в Статті

В настоящее время Херсонский художественный музей обладает одной из самых крупных в Украине коллекцией произведений Алексея Алексеевича Шовкуненко. В нее входит 155* экспонатов: 46 – масляная живопись, остальные – пастель и акварель. Эта коллекция начала формироваться еще при жизни художника, когда у автора Министерством культуры Украины в 1966 году для Художественного отдела Краеведческого музея было приобретено несколько пастельных пейзажей и акварели «Портрет летчика Калениченко», «Руины Успенского собора», «Под Белорецком». В конце 60-х годов в коллекциях Одессы и Херсона были закуплены пастельные произведения 20-х – 30-х годов «Рабфаковка», «Женский портрет», «Интерьер с девушкой», «Зеленое хозяйство в Херсоне».

Алексей Шовкуненко. Под Белорецком. 1943

Формирование настоящей большой коллекции приходится на начало 80-х годов прошлого века, когда в Херсоне уже существовал самостоятельный художественный музей. В 1980 году Научно-исследовательским музеем Академии художеств СССР была организована ретроспективная выставка произведений художников-академиков Лактионова, Залькална и Шовкуненко, в которой экспонировались и наши работы «Портрет летчика Калениченко», «Руины Успенского собора», «Под Белорецком», пастельные пейзажи.

По инициативе В.Г. Чуприны, который в то время занимал должность начальника Областного управления культуры, раздел выставки, представляющий творчество Шовкуненко, был показан в Херсоне. Основу выставки составили произведения из фондов Киевского музея украинского искусства (сейчас Национальная картинная галерея) и собрания Александры Васильевны Шовкуненко. После окончания экспонирования выставки в музей поступило около 70-ти произведений А.А. Шовкуненко, большая часть которых была подарена Александрой Васильевной.

Алексей Шовкуненко. Портрет жены. 1936

В 1981 году музею было присвоено имя художника. Огромную роль в налаживании контактов с А.В. Шовкуненко и в том, что музей носит имя А.А. Шовкуненко сыграли В.Г. Чуприна и первый директор музея Е.Е. Подольский. В последующие годы в фонды музея постоянно поступали произведения художника. Наиболее значительное поступление состоялось в 1984 году, когда отмечалось 100-летие со дня рождения мастера. Тогда была организована выставка «А.А. Шовукненко и его ученики», которая представила А. Шовкуненко как выдающегося педагога, основателя целой художественной школы в украинском искусстве середины и второй половины ХХ ст.

После мероприятий многие из учеников Шовкуненко подарили музею свои произведения. Тогда к нам попали работы В. Пузырькова, А. Лопухова, Т. Хитровой, Г. Васецкого, Г. Коган-Шаца, Самусенко, Болдыревой, Л. Чичкана, С. Лившиц и др.  Таким образом, музей располагает коллекцией, которую можно назвать «А.А. Шовкуненко и его ученики». В комплектовании этой части собрания следует отметить особую роль нынешнего директора музея А.В. Доценко. Используя личные контакты с А.В. Шовкуненко и художниками, она занималась отбором произведений и их транспортировкой в Херсон.

Алексей Шовкуненко, Автопортрет. 1910

Широкий временной диапазон, жанровое и тематическое разнообразие, высокое художественное качество произведений коллекции дают возможность проследить творческий путь А.А. Шовкуненко, представить различные его дарования.

Наиболее ранние произведения художника относятся к годам его обучения в Петербургской Академии художеств. Два из них – живописные учебные постановки обнаженных натурщиков, в которых решаются определенные программные задачи. Особый интерес представляет графический автопортрет, представляющий личностное отношение к себе молодого начинающего художника.

Следующий этап – период первых послереволюционных лет, в биографии художника связан с Херсоном. Из-за болезни отца А. Шовкуненко был вынужден задержаться в городе, где его застали революционные события. Академию художеств он не закончил. Тем не менее, искусство Шовкуненко конца 10-х, 20-х и начала 30-х годов характеризует его как самостоятельного художника.

Алексей Шовкуненко. Рабфаковка. 1920

В эти годы он делает значительные достижения в области пленэрной живописи. Об этом свидетельствуют многочисленные пейзажные этюды и портреты. В музейной коллекции это пастели «Девушка в интерьере», «Цветочное хозяйство в Херсоне», «Рабфаковка», «Портрет М. Фадеевой», исполненные маслом этюд «Цветочницы» и серия «Херсонские базары», «Натюрморт с синим кувшином», интерьер «Солнечный луч» и др. Их достоинства – в декоративной звучности цветовой насыщенности, ощущении радости и оптимизма. В значительной степени успехи художника связаны с влиянием одесской живописной школы.

Признание Шовкуненко в искусстве приходится на 30-е годы, когда он создает серию акварелей «Днепрогэс». Однако, индустриальные пейзажи в этой технике появились значительно раньше, когда он писал Херсонские судомеханические мастерские им. Куйбышева. Дальнейшее развитие индустриальной тематики, чрезвычайно востребованной в советскую эпоху, связано с многочисленными поездками на крупные промышленные предприятия страны. В собрании музея хранятся этюды, изображающие Херсонские судомеханические мастерские, завод «Азовсталь», Одесский судостроительный завод, Луганский тепловозостроительный завод им.Октябрьской революции, портреты их рабочих.

Алексей Шовкуненко. Строительство гребли ДнепроГЭСа

В результате поездок по стране рождались новые циклы. Один из них посвящен природе и людям Молдавии. Мы имеем возможность представить эту серию поэтичным искрящимся акварельным пейзажем «Ручей. Молдавия», живописным полотном «Молдаванки» и одной из лучших картин цикла «Портретом молдаванки возле зеркала». Красота национального костюма, его яркая цветовая насыщенность, а также – даров щедрой молдавской земли очень привлекали художника, который всегда стремился к выявлению декоративных свойств колорита.

Алексей Шовкуненко. Уфа. Вход в музей им. М. Нестерова. 1943

Следующий период творчества Шовкуненко – времен Великой Отечественной войны – представлен произведениями, созданными во время эвакуации в Уфе. Это цикл лирических пейзажей старого уральского городка, где уютные улочки и дворы связаны с именем М. Нестерова («Уфа. Улица», «Уфа. Вход в музей им. М. Нестерова», «Уфа. Река Белая» и др.) Кроме того он продолжает индустриальную тематику. На Белорецком металлургическом комбинате он пишет пейзажи («Под Белорецком») и портреты рабочих – металлургов («Портрет рабочего в кепке», «Голова башкира» и др.)

Олексій Шовкуненко. Портрет Н.М. Ужвій в ролі Л.А. Раневської. 1947.

Ко времени пребывания в Москве, где Шовкуненко находился по пути из эвакуации, относится серия пейзажей, проникнутых ощущением тревожного военного времени («Артиллерия на мосту», «Москва. Кремль.», «Москва. Сумерки.» и др.) Это же настроение присутствует и в портретной галерее тех лет. Достойное место занимают в ней портреты скульптора Г. Тенера, академика Б. Чернышова, летчика Калениченко.

Работу в портретном жанре Шовкуненко продолжил уже в мирное время. Характер человека активного, полного жизненной энергии всегда интересовал художника. Он стремился к созданию образов содержательных, внутренне значимых. (Портреты Ю. Ямпольского, Г. Савицкого, М. Ямпольского). Обладая даром живописца, Шовкуненко большое внимание уделял цветовой насыщенности произведений. Это ярко проявилось в картинах, представляющих жанр театрального портрета (Портреты балерины Н. Скорульской, Н. Ужвий в роли Раневской и др.)

В собрании музея широко представлена пейзажная живопись послевоенных десятилетий. Здесь – уголки украинской природы, Прибалтики, Кавказа. Художник работал во всех живописных техниках, в совершенстве владея ими. В последние годы жизни он отдал предпочтение пастели как наиболее мобильной в работе с натуры. Особой поэтичностью отличаются пастельные пейзажи 70-х годов, созданные в Кончи-Заспе.

Алексей Шовкуненко. Осень. Синяя вода

Коллекция произведений нашего земляка, народного художника СССР, Действительного члена Академии художеств СССР Алексея Алексеевича Шовкуненко – интересная и значительная часть музейного собрания. Она по праву занимает достойное место в составе культурного наследия нашей страны.

Лилия Вольштейн, искусствовед,
зав. научно-экспозиционным отделом
ХОХМ им. А. А. Шовкуненко

* На сегодняшний день в коллекции музея представлено 156 работ Алексея Шовкуненко.