Живописна Україна. Судак

На березі тихої бухти, оточена горами, розкинулась чарівна долина, що породила стародавнє місто. Колись його іменували Сугдеєю, і було воно великим центром торгівлі, що стояв на перетині шляхів між заходом і сходом, північчю та півднем. Часи змінились, багато змін зазнало і саме місто. Були там злети і падіння, напади загарбників, зміна правителів та нищівні війни. Та минав час, і місто поставало з руїн знову і знову, немов сама земля, що його породила не хотіла відпускати у вічність своє «дитя».

Там, де колись було місто торговців, тепер розкинулись сади і виноградники, а тиша та краса довколишніх краєвидів уже давно приваблює сюди зовсім іншу публіку. Тепер Судак — це курортне містечко, що майже двісті років притягує до себе поетів, музикантів, художників та студентів. Остання категорія, як ми знаємо, завжди була не менш лірично налаштованою, ніж представники мистецьких професій. Та всі вони однаково шукали в цій долині відпочинку для душі і тіла, йшли у гори або до моря, аби віднайти спокій, що оминає нас у великих багатолюдних містах. Свої враження від перебування в Судаку та прогулянок узбережжям та околицями міста надихали творчих гостей міста на створення своєрідних мистецьких спогадів.

Точна дата заснування Судака загубилась у віках. За деякими джерелами, перше поселення на цьому місці було засноване у 212 році племенами аланів, інші схиляються до того, що у кінці VІ століття його вподобали для свого поселення візантійці, які дуже швидко почали будувати і укріплювати тут першу фортецю.

Сучасна ж фортеця, що стала візитівкою міста, була збудована значно пізніше, після 1365 року, коли місто перейшло під владу генуезців. Нові володарі добре знали, що аби утримати в руках цю територію, потрібно мати добру оборону. Тому в першу чергу на вершині гори було збудовано цитадель, а більшу частину міста обнесли земляним валом. З часом укріплення розширялись, і зводились вже кам’яні стіни та башти. Так зрештою структура фортеці набула звичного для нас вигляду. Кріпосні стіни розділили її територію на три частини: цитадель — замок Св. Іллі, нижнє місто — фортеця Святого хреста та портове передмістя. Зараз територія в середині кріпосних стін пустує, а тоді вона була забудована житловими будинками, часто дво- і навіть триповерховими, та культовими спорудами.

Та володарювання генуезців, як і господарів міста до і після них, не тривало вічно. Минали десятиліття і віки, одні народи змінювали собою інших, змішувались, розселялись довкола. Із цього багатонаціонального та мультикультурного котла постав сучасний Судак.

Анна Фурса, наукова співробітниця