Врубель та його сучасники
До 160-річчя з дня народження художника
В експозиції виставки, що складається з 39 творів, представлено 12 авторських творів неперевершеного художника і скульптора Михайла Врубеля, а також роботи його видатних сучасників, які працювали на рубежі ХІХ-ХХ століть. Більшість творів було придбано в приватних колекціях у 70-80х роках минулого століття.
Михайло Олександрович Врубель (1856-1910) — один з найвідоміших представників символізму й модерну в російському образотворчому мистецтві. Самобутня манера художника — особливого роду кристалічний малюнок в райдужних тонах з «синьо-бузковими» сутінками світла — остаточно сформувалася в роки його перебування у Києві (1884-1889), де він брав участь у реставрації фресок Кирилівської церкви.
Наприкінці XIX століття життя майстра тісно пов’язане з фігурою мецената Сави Мамонтова і тим феноменом російської культури, який носить ім’я «Абрамцево»: у 1889 році Мамонтов відкриває у своїй садибі гончарну майстерню, де починають виготовляти майоліку — кераміку, покриту непрозорими поливами. Зацікавлений можливостями цього матеріалу, М. О. Врубель наполегливо працює в Абрамцево у 1897-1900 рр. Саме там і були створені роботи, що входять до колекції Художнього музею: «Лель», «Купава», «Садко», «Морський цар», «Волхова» та інші.
В експозиції представлено також «Портрет Тані Васнецової», дочки відомого живописця Віктора Васнецова, який відрізняється стриманою колористичною гамою і в той же час деякою незавершеністю. У 1913 році ця робота експонувалася на ХХ виставці “Союзу російських художників”.
Видатні сучасники Врубеля представлені в експозиції графічними творами. У своїх малюнках олівцем Валентин Олександрович Сєров максимально використовує виразну силу білого паперу. Доведені до мінімуму лінія і штрих несуть в собі точність і гостроту бачення, силу життєвої переконливості («Вовк і журавель», 1890). Але, насамперед, Сєров був видатним портретистом, що створив велику за кількістю і рідкісну за якістю виконання і глибиною характеристик галерею образів сучасників, таких як «Портрет Перцова М.М.» (1907р.).
Твори Зінаїди Євгенівни Серебрякової захоплювали і продовжують захоплювати публіку. Художниця часто зверталася до селянської теми, але в її творах більш відчувається фольклорність та пісенність, ніж реальне життя. Вона ідеалізує своїх героїв, зображує в повній гармонії з природою «Відбілювання полотна», «Літній пейзаж з конями» (1910-ті рр.), «Селянка Курської губернії» (1907р.).
Окрасою експозиції є робота відомого українського художника Михайла Івановича «Казка. Хоровод жуків» (1914р.), створена в стилістиці модерна. Акварель приваблює красою і звучністю барвистих поєднань, тонкою орнаментальною стилізацією рослинних форм.
Виставку доповнюють акварелі Максиміліана Олександровича Волошина, створені художником наприкінці 20-х років минулого століття. У стилістичному відношенні та за своєю тематикою вони утворюють серійну цілісність, дивуючи строгістю відбору мотивів і витонченою майстерністю: «Рівнини гірські поблизу Арматлука», «Осінній вечір», «Окраїні Коктебеля».
