Спогади про дитинство
В експозиції представлені твори відомої художниці минулого століття Олександри Натанівни Латаш, яка переважно працювала у техніці кольорової літографії. Виставка приурочена до святкування Різдвяних та Новорічних свят.
Майстриня жила і працювала у місті на Неві. Протягом багатьох років її поєднували дружні стосунки з ленінградським графіком Борисом Миколайовичем Єрмолаєвим, який зберіг роботи Латаш після її смерті і сприяв тому, що рідна сестра художниці, Сусанна Натанівна, передала їх в дар Херсонському художньому музею.
Олександра Латаш народилася 22 лютого 1909 р. у місті Рига. Через два роки після її народження сім’я переїхала до Петербургу, де пізніше Олександра поступила вчитися до Державного технічно-промислового технікуму. Її вчителями були відомі майстри пензля: Кузнєцов П.В., Мєшков В.М., Володимиров І.О. та інші.
Після закінчення навчання молода художниця працювала у редакції газети «Зміна», видавництві учбово-педагогічної книги, у ленінградському Домі моделей, займалася викладацькою діяльністю, активно працювала творчо. Своїми роботами вона брала участь у конкурсах і виставках, її твори сьогодні займають своє місце у музейних колекціях.
У роки фашистської навали майстриня евакуювалася до Тюмені, де працювала головним художником газети «Тюменська правда». Після повернення у 1946 р. до рідного міста Латаш стала членом Спілки художників СРСР і головним художником ленінградського Дому моделей. Розквіт її творчості та формування індивідуального творчого почерку припадають на 50-60-ті роки ХХ ст. В цей же час вона активно працює в Ленінградській литографічній експериментальній майстерні, створює ескізи театральних костюмів, серії графічних робіт на дитячу, етнографічну, театральну теми. Твори майстрині дуже світлі, радісні, виразні. Велику роль в них відіграє силует і декоративна основа кольору.
Борис Миколайович Єрмолаєв у своїх спогадах дуже тонко охарактеризував художницю: «Вона була безпосередня, безкорислива та щира як дитина… Вроджена дитячість була її щастям, брала у полон усіх… Все її життя було схоже на творчість дітей. Мистецтво для неї не мало нічого спільного зі справою. Воно було для Олександри Натанівни просто необхідним явищем, таким як радість, злагода, посмішка….». Може саме тому дитячі образи в роботах Латаш наповнені дивним світлом, вони дуже зворушливі, безпосередні та ніжні. В своїх творах майстриня відтворила звичайну дітвору: зосереджені юні балерина та віолончелістка, дівчинка з улюбленою кицею, чергова, яка перейнялася важливістю дорученої справи, серйозний хлопчик з ескімо… Роботи «Школяр» (1955) та «Першокласниця» (1946), які вражають своєю щирістю, теплотою та глибиною проникнення в дитячу психологію, перенесуть представників старшого покоління в далекі 50-ті, дадуть їм можливість згадати про щасливі роки свого дитинства.
В експозиції також представлено кілька натюрмортів, виконаних дуже яскраво, соковито, в своєрідній експресивній манері.
