До Дня Європи – виставка творів Антоні Міро
Серед багатьох імен каталонських художників не можливо не згадати ім’я Антоні Міро, талановитого живописця, графіка, скульптора з Валенсіїї, який вдало використовує у своїх роботах елементи поп-арту ( поп-арт – напрям в образотворчому мистецтві Західної Європи і США, що виник у 1950-1960 рр. як реакція заперечення на абстрактний експресіонізм).
Антоні Міро народився в 1944 році у місті Алькой, у родині ремісників, в якій цінували та поважали працю. Його батько заснував першу у місті металообробну майстерню, мати була модисткою. В майстерні батька, де в юнацькі роки працював Антоні, він познайомився з властивостями багатьох матеріалів і фарб, що сприяло його наступним творчим пошукам. Щодо покликання, то воно відкрилося митцеві ще в дитинстві: все своє дозвілля присвячував він улюбленому заняттю – малюванню. Художню освіту йому замінив єдиний вчитель, місцевий художник Вісент Мойя, під керівництвом якого хлопець засвоїв школу малюнка, віддавши належне традиційним жанрам – портрету, пейзажу, натюрморту. Наступні роки А.Міро присвячує виробленню лаконічній, аж до стилізування, надзвичайно виразної лінії малюнка, а також експериментуванню з кольором. До своєї першої персональної виставки у 1965 році митець виконує першу художню серію «Оголені» і виступає засновником мистецького угрупування алькойських художників «Алькой-арт». Подальший творчий шлях художника – складний, збагачений засвоєнням традицій реалістичного мистецтва і найкращими здобутками авангардистських напрямків у мистецтві.
В експозиції представлено графічні твори А.Міро початку 90-х років, які належать до серії «VIVACHE». Вони були подаровані музею у 1996 році херсонцем Олександром Журбою, який декілька років листувався з художником і, в свою чергу, отримав від нього ці твори у подарунок.
Всього в колекції музею 33 графічних аркуша, виконаних у техніках кольорової літографії і метало графіки, які вражають своєю досконалою майстерністю і естетичним смаком. У своїх творах автор не стільки відображає оточуючий його світ, скільки створює нову художню реальність, яку можна зіставити з сучасним життям. Він так будує композиції своїх робіт, що навіть незначні деталі набувають важливого смислового значення. В кожному окремо взятому творі майстра іноді об’єднуються різні художні тенденції, що робить неоднозначним сприйняття сюжетів, потребує ментальної гри, де глядачеві надається можливість самостійно домислювати художній образ, на основі асоціацій відтворювати його разом з автором, який то з почуттям доброго гумору, або навпаки іронічно ставиться до зображуваного.
Улюбленим композиційним прийомом для художника є великомасштабне зображення, як у кінокадрі, з узагальненим, не перевантаженим зайвими сюжетними подробицями фоном, поданий локальним кольором. Митець блискуче придумує назви своїм роботам, які іноді стають своєрідним ключем для їх розуміння.
Південне сонце Каталонії, Середземноморське узбережжя, пам’ятники античного мистецтва і модерної архітектури Гауді, історичні персонажі і працьовитий народ найшли своє відображення у роботах «Приплив»(1995), «Плетене взуття»(1991), «Димарі»(1991) та інших.
Твори Антоні Міро мають глибинний національний характер. Теми данини трудівникам і любові до рідної Каталонії розвинуті у кольорових літографіях «Коваль»(1991) та «Обман-ілюзія»(1991).
Свідоме відчуття себе як особистості, переплетене з елементами ментальної гри з глядачем, постає в його блискучих офортах «Це не Міро»(1991), «Це не Далі»(1991), «Це не Моранді»(1991).