Живописна Україна. Село Малютинка на Київщині

Невеличкі українські села… Ну здавалось би, а що цікавого могло там трапитись? Тиша та спокій довкола – й більш нічого. Та чомусь саме такі місця часто вподобували митці. Наче шукали для себе невеликий куточок «райського» затишку на цій грішній землі. І знаходили. А разом з ним і невичерпне джерело натхнення.

Одним з таких «джерел» було село Малютинка, розташоване за 30 кілометрів від Києва. Саме воно невпинно вабило до себе одного з класиків українського живопису Миколу Корніловича Пимоненка.

Микола Пимоненко. Село Малютинка (етюд). Картон олія

Село Малютинка має довгу, хоча і не сповнену бурхливих подій історію. Засноване воно було як сільськогосподарське поселення Михайлівського Золотоверхого монастиря, а перші документальні згадки про нього відносяться до 1565 року. Село було з усіх сторін оточене полями, а на річці, що протікає через нього, був збудований великий млин. Та з часом річка обміліла, і млин вже не міг функціонувати. У ХVІІІ століття землі, і саме село, були забрані у церкви на користь держави. Але у житті села це мало що змінило — буденна робота по господарству і ті самі працьовиті люди, а довкола – простори полів і мальовничі краєвиди.

Мабуть, саме це тихе просте життя та теплі дитячі спогади «змушували» раз за разом повертатись сюди Миколу Пимоненка. Тут, будучи 11-річним хлопцем, він допомагав своєму батькові розписувати церкву, сюди повернувся поправляти здоров’я, підірване важким санкт-петербурзьким кліматом, тут він проводив кожні весну та літо зі своєю сім’єю. Хтось може сказати, що ця місцина просто зачарувала художника, а його дружина, Олександра Володимирівна, згадувала, що тут Микола Корнілович знайшов все, що було так любо для нього у слові «Україна»: люди, звичаї, природа…

Щороку Пимоненко винаймав одну й ту саму садибу у Малютинці, де збудував в саду майстерню. Він часто спостерігав за буденним життя селян і робив замальовки сцен чи колоритних персонажів у блокнотах, які завжди були при ньому. Ці ескізи лягали в основу його картин. Сучасники згадували, що селяни чи їх нащадки часто впізнавали себе і рідних на полотнах Миколи Корніловича.

У нашій колекції зберігається сім робіт майстра. Один з етюдів носить назву «Село Малютинка» і зображає околицю села у літній день.

Анна Фурса, наукова співробітниця