Живописна Україна. Очаків

Подорожуючи живописною Україною, ми вирушаємо до старовинного міста, де здобувалась козацька слава, – на батьківщину видатного українського мариніста Руфіна Судковького. Пункт нашого призначення – місто Очаків.

Микола Скадовський. Біля Очакова (етюд). Полотно, олія

Сучасний Очаків, як вважають, було засновано у 1492 році кримським ханом Менглі Гіреєм. Та з’явилолся воно не на порожньому місці. Стратегічно вигідне розташування на узбережжі Чорного моря поряд з гирлом Дніпра приваблювало сюди людей і раніше. Ще за часів Литовсько-Руського князівства, а можливо, і за часів Київської Русі, на цьому місці знаходилось містечко Дашів. Проіснувало воно до 1480-х, коли було захоплене та зруйноване татарами.

На місті Дашівської фортеці постала нова — Кара-Кермен («Чорна фортеця»). Уже за часів турецького панування фортецю було перейменовано в Аче-Кале. Згодом ця назва трансформувалась у звичний нам Очаків.

Подальша історія міста багата на військові конфлікти аж до початку ХІХ століття. Та деталі цих перипетій – то вже сфера історичних досліджень. А на той час пальму першості у регіоні перебрала на себе «юна» Одеса, і Очаків поступово перетворився на тихе провінційне містечко.

Руфін Судковський. Окраїни Очакова. 1873. Полотно, олія

Однак це не заважало художникам «оспівувати» красу цього приморського міста. І його головним співцем по праву можна назвати Руфіна Гавриловича Судковського. Цього уродженця Очакова вважали одним з найкращих мариністів ХІХ століття, а критики писали, що будь-яка європейська школа живопису була б щаслива мати такого художника у своїх рядах. Майже всі роботи Судковського так чи інакше зображають його рідне місто: це і зображення мальовничих куточків Очакова, і види Чорного моря та його узбережжя неподалік від міста.

Невідомий художник Кінець ХІХ – початок ХХ ст. Човни біля пірсу. Полотно, олія. (Копія з картини Р.Г. Судковського «Очаківська пристань». 1883. Державний російський музей, Санкт-Петербург)

Батьківщина Руфіна Гавриловича і досі пам’ятає свого «співця» — тут розташовано єдиний в Україні музей мариністичного живопису, і він носить ім’я Судковського.

Микола Скадовський. Очаків. 1877. Папір, олівець

Морські види Очакова знайшли своє відображення і в роботах Миколи Скадовського та Євгена Конопацького.

Євген Конопацький. Берег моря в Очакові. 1915. Картон, олія

Місто органічно поєднало в собі риси двох культур – слов’янської і турецько-татарської. І цей колорит проявляється часом у, здавалось би, незначних деталях — таких, як будинки із затишними внутрішніми двориками на східний манер, чи кафе, де чоловіки за столиком грають у нарди. Схожі сцени були не рідкістю і у середині ХХ століття. Одну з них «зберіг» для нас Валентин Бунов у своїй роботі «Очаківський дворик».

Валентин Бунов. Очаківський дворик. 1957. Папір, акварель

Анна Фурса, наукова співробітниця