Archive for Вересень, 2018

Колектив музею щиро вітає Аліну Василівну Доценко!

Написано Vlada в . Опубликовано в Новини

Колектив музею щиро вітає Аліну Василівну Доценко, заслуженого працівника культури України, із перемогою в конкурсі на посаду директора музею!

Керівник з 40-річним досвідом, музейниця за призванням, пані Аліна має за плечима сотні вернісажів, конференцій, культурних проектів, а в планах — нові ідеї успішної діяльності музею та реконструкції його будівлі — пам’ятки архітектури ХХ ст.

Художній музей сьогодні — це бренд міста, впливова культурна інституція, одна з найкращих мистецьких колекцій України, яка залишається в надійних руках. Дякуємо та сердечно вітаємо!

Приєднуйтесь до поздоровлень!

Мереживні витинанки Вікторії Мірошниченко

Написано Vlada в . Опубликовано в Новини

14 вересня, напередодні святкування дня міста Херсона, в Херсонському обласному художньому музеї ім.О.О.Шовкуненка було відкрито персональну виставку «Мереживні витинанки Вікторії Мірошниченко». Це перша персональна виставка білозерської майстрині. Для музею відкриття цієї експозиції — також знакове, адже твори майстрині представлено в новому експозиційному приміщенні.

Вікторія Миколаївна Мірошниченко (Вікторія Мірошниченко) народилась в Херсоні, має дипломи про закінчення Херсонського училища культури та Херсонського державного університету. Більше двадцяти років пропрацювала на Білозерській станції юних натуралістів, де очолювала численні гуртки. У 2004р. миткиня розробляє свою власну програму «Декоративно-ужиткове мистецтво (витинанкарство) для учнів молодших класів». Згодом, нею було створено ще декілька програм для дітлахів, педагогів та батьків.

В експозиції репрезентовано 77 робіт — витинанки та ляльки-мотанки, зроблені майстринею за останні роки. Деякі твори виготовлялись спеціально для виставки. Витинанкою Вікторія Миколаївна займається давно, пройшла шлях від простих сюжетів до складних ажурних композицій. Виставка — це звіт за двадцятирічну роботу в цьому напрямку.

Після участі у ІV Всеукраїнськму святі народного мистецтва «Українська витинанка», у майстрині повністю змінилося відношення до цього виду народної творчості: додалися декілька нових технік, твори стали багатокольоровими. Більше за все полюбляє виконувати образи пташок та квітів. В експозиції представлено також ляльки-мотанки – родинні обереги, виконані з різноманітних матеріалів.

Мисткиня так розповідає про своє захоплення: «Створюючи ляльку-мотанку, завжди віриш, що вона має свою душу та характер, що вона буде оберігати свого господаря від лиха, приносити удачу та виконувати бажання».

Разом з майстринею виставку відкрили заступник директора з наукової роботи Владислава Дяченко та завідуюча науково-експозиційним відділом Наталя Кольцова. Привітати Вікторію Мірошниченко з відкриттям першої персональної виставки прийшли друзі та колеги, викладачі та учні Херсонського училища культури, майстри народної творчості, представники ЗМІ.

Виставка творів Вікторії Мірошниченко входить у великий виставковий проект, присвячений 240-річчю з дня заснування нашого міста. Завітайте до Художнього музею!

Бонсай. Мініатюрні дерева Андрія Маринича

Написано Vlada в . Опубликовано в Новини

До дня міста Херсона в Херсонському обласному художньому музеї відкрилась незвична виставка — мініатюрних дерев. Слово «бонсай» в перекладі з японської дослівно означає «вирощене в таці». Це мистецтво вирощування точної копії справжнього (іноді карликового) дерева, тільки в мініатюрі.

Вважається, що в Японії мистецтво бонсай виникло в VI столітті завдяки буддистським ченцям. Відомі своєю вишуканою естетичністю і схильністю до символізму, японці довели до досконалості майстерність вирощування карликових дерев і в першій половині ХХ століття розпочали успішне «підкорення» бонсай Європи і Америки. Сьогодні це вважається традиційно японським мистецтвом, яке має величезну кількість шанувальників в різних країнах.  Серед мільйонів сформованих мініатюр переважна більшість є варіацією стилів японських майстрів.

Бонсай — це жива скульптура, а все живе вимагає терпіння, уваги і турботи. Для того, щоб обрати стиль для дерева, необхідно враховувати його особливості, як воно буде виглядати, листяне воно або хвойне, терміни цвітіння і зимової сплячки.

Всі ці секрети знає херсонець, інженер за фахом, 35-річний Андрій Маринич, який «захворів» мистецтвом бонсай ще в дитинстві, але займатися серйозно цією справою почав у 20 років.

«Взагалі, існує три способи вирощування дерев бонсай. Перший, найдовший — посадити насіння, але кінцевий результат чекати довго. Другий спосіб — купити в садовому центрі більш-менш сформоване дерево і створювати бонсай з нього. І третій спосіб, який використовується і японцями, і більшістю майстрів бонсай, називається ямадорі — це дерево, яке береться з природи. Цим способом результат досягається максимально швидко. Я використовував всі три способи, є навіть вирощені з кісточки. І тим не менше, мистецтво бонсай — це перш за все велика витримка і терпіння» — ділиться своїм досвідом херсонський бонсаіст.

Захоплення бонсай — кропітка праця і в той же час задоволення на довгі роки. Створити бонсай без знання природи, а головне, без любові просто неможливо. Таку любов, власну життєву філософію і світло захопленості відвідувач побачить в рослинах “створених” й вирощених Андрієм Мариничем. Його бонсай — це подарунок херсонцям до Дня міста і прекрасне доповнення до виставки живописних творів молодого херсонського художника Сергія Серко. В експозиції представлено 36 мініатюрних дерев.

Виставка триватиме близько двох тижнів, встигніть завітати!

 

 

З днем народження, рідне місто!

Написано Vlada в . Опубликовано в Новини

Експозиція виставки приурочена до 240-річчя від дня заснування  нашого міста і входить у великий виставковий проект, присвячений цій знаменній даті.
Херсон — адміністративний, промисловий та культурний центр півдня України.  Заснований у 1778 р. князем Потьомкіним, згідно указу  імператриці Катерини, він отримав  назву на честь давньогрецького міста Херсонеса Таврійського.

 

Історія Херсона  — надзвичайна, захоплююча та багата подіями, яким присвячена велика кількість творів херсонських митців.

Справжнім співцем рідної землі  і патріотом свого краю був Курнаков Г. В. Творча та громадська діяльність живописця  відзначені присвоєнням йому почесного звання Заслуженого діяча мистецтв України. В своїх творах митець намагається створити узагальнений епічний образ Херсонщини, з яким асоціюється могутній Дніпро та безмежні простори степів (Дніпровські простори. 1952). В невеличких невигадливих етюдних замальовках, майстер з любов’ю розповідає про рідне місто, де пройшло усе його життя (Окраїни Херсона. 1949; Ранньою весною у Гідропарку. 1967). Крім пейзажів митець залишив велику кількість яскравих натюрмортів, в яких, майже завжди, присутні його улюблені квіти: півонії, троянди, гладіолуси.

 

 

До історії українського мистецтва наш земляк Шовкуненко О. О. увійшов не тільки як видатний художник та майстер живопису. Важко переоцінити те значення, яке він відіграв у розвитку і становленні творчого процесу Херсонщини  та художньої освіти України в цілому. В експозиції представлено два полотна майстра – його відомі херсонські «Зелені базари» (1921; 1928). В цих, насичених повітрям і виконаних в блакитно-зеленій кольоровій гамі творах, митець відтворює свої враження від південних щедрот  міста, в якому народився.

 

 

Одним з фундаторів херсонської живописної школи був Ботько І. І. До художньої  спадщини майстра належать емоційно стримані та навпаки  яскраві пейзажі і натюрморти. Одна з тем творчості митця, яка була для нього дуже важливою,  пов’язана з Херсонським суднобудівним заводом (На рейді. 1960-ті рр.). Раннє полотно «На судноверфі» (1960) Заслуженого художника України Платонова А. Г. також занурює нас у повсякденність цього славетного херсонського підприємства.

 

 

В експозиції репрезентовано роботи  Трапенка В. М. та його сина Трапенка В.В., які зворушують стриманою кольоровою палітрою та простотою і виразністю почуттів (На річці Кошовій. 1988; Натюрморт з калиною. 2003), а також невеличке полотно видатного херсонського митця Петрова Г. П. – майстра пейзажу та  натюрморту, одного з найкращих акварелістів України. Петров завжди з захопленням писав  невибагливі херсонські краєвиди. Саме поетизації рідного краю він присвятив усе своє життя (Північна брама Херсонської фортеці. 1991).

Творчість наївних художників є одним з пластів сучасного мистецтва. Вона вимагає серйозного і вдумливого вивчення, в якому не може бути місця поверхневим та суб’єктивним судженням. Представники наївного мистецтва найчастіше запозичують свої сюжети з навколишнього життя, фольклору, релігійної міфології або власної фантазії. Окрасою експозиції є панорамні види рідного міста Сергєєва Г.С., ім’я якого увійшло у Всесвітню енциклопедію наївного мистецтва. Абсолютно свідомо художник використовує позитивну і життєстверджуючу блакитно-зелену кольорову гаму. Не дивлячись на те, що для його творів характерні певні умовності та спрощення, вони, наче маленькі оповідання про привабливі куточки рідного міста, дуже змістовні і розповідні (Старий Херсон. Морський причал. 1976; Херсонський базар до революції. 1978).

В експозиції представлено твори ще однієї представниці наївного мистецтва — Рибальченко О.П., яка є типовим художником-самородком. Не маючи художньої освіти, створюючи свої картини від щирого серця, мисткиня не уявляє  життя без малювання. Наше  місто, забудоване спорудами різних епох та архітектурних стилів,  виглядає в її полотнах дуже своєрідно (Морехідне училище у Херсоні. 1997; Херсонський художній музей).

В експозиції репрезентовані полотно Машницького В.А., який вмів дуже особливо бачити рідну землю і  гостро відчував пульс часу (Суднобудівний завод. Суботник. Обідня перерва. 1973), та два твори Беліча І.В., на яких зображено старовинні херсонські споруди (Яхт-клуб. Херсон. 2000; Старий телеграф. 1999).

Трохи ностальгічна експозиція невеликої виставки творів  херсонських митців, доповнена давніми фотографіями мешканців Херсона, є своєрідним подарунком співробітників музею херсонцям та гостям нашого міста, яких ми від душі поздоровляємо з значною ювілейною датою.