«Григорій Сковорода». Графічні образи Рюрика Браїлова

До 300-річчя від дня народження видатного українського філософа, богослова, поета Григорія Сковороди

У дні вшанування 300-річчя Григорія Савовича Сковороди, видатного українського філософа і культурного діяча, розглянемо графічні роботи херсонського майстра офорту Рюрика Браїлова, який висловив своє ставлення до цієї важливої історичної постаті у своїх творах.

Рюрик Іванович Браїлів, відомий український художник-графік, увійшов в історію культури Півдня України як один з представників художньої еліти 70-80-х років минулого століття. Він народився у 1939 р. в с. Баратівка Снігурівського району Миколаївської області. У дитинстві відвідував херсонську художню студію при Палаці піонерів, де почалися його перші кроки в мистецтві. Професійну освіту здобував в Одеському художньому училищі ім. М.Б. Грекова з 1956 р. до 1961 р. Повернувшись до Херсону, у 1968 р., Браїлов працював у художньо-виробничих майстернях. Разом зі своїми колегами і друзями-художниками брав участь в обласних, республіканських та міжнародних виставках, які, зокрема, проходили в Болгарії та Угорщині.

У техніці офорту в другій половині 70-х років Рюрик Браїлов виконав серію ілюстрацій за мотивами художнього життєпису «Григорій Сковорода» українського письменника Івана Пільгука. Книга вийшла в світ в Києві в 1971 р. У колекції Херсонського художнього музею зберігається 5 офортів, що ілюструють цей літературний твір.

Серед них фронтиспис із зображенням Григорія Сковороди, який, сидячі на землі, захоплено грає на дуді, навколо якого в колі немов пропливають епізоди його життя, різні предмети-образи: посох, Біблія, змія, колодязь — символи мандрівного життя духовного просвітника, який несе свій нелегкий хрест. Ця ілюстрація є своєрідним підсумком для розуміння і усвідомлення образу видатного українського філософа XVIII століття, на могилі якого були написані слова, що стали крилатими: «Світ мене ловив, але не спіймав». Композиція графічного аркуша — символіко-алегорійна, вона підкреслює звернення митця до питання безсмертя духовної особистості, людської душі, пошуків і набуття великої мудрості.

Композицію кола Браїлов використовує також і в іншій своїй ілюстрації до «Григорія Сковороди», хоча акценти тут дещо інші. Мандрівний філософ йде по землі з християнською проповіддю добра і миру. Тема мудрості тут втілена в активному творчому пориві служити своєму покликанню.

У двох інших офортах Рюрик Браїлів зображує Сковороду в чернечій келії. В одній композиції Сковорода зосереджено записує ті духовні істини,що йому відкрилися, символом яких виступає світло, що ллється у темну келію з вікна. В іншому аркуші постать людини в чорній рясі зі свічкою на тлі арочних склепінь красномовно свідчить сама про себе.

Привертає увагу неординарне рішення сцени з життя Григорія Сковороди на ілюстрації, де філософ зображений з товаришем на тлі скульптури Апостола Павла в ніші західного фасаду Катерининського собору в Херсоні. Для чого цей явний домисел художника? Можливо, Браїлов так виражає присутність духу Сковороди поза часом, свідчить про близькість та спорідненість його душі зі своїми пошуками істини.

Владислава Дяченко, мистецтвознавиця