Українська скарбниця майстерності

В експозиції представлено твори декоративно-ужиткового мистецтва з колекції Херсонського обласного художнього музею ім. О.О. Шовкуненка. Виставка присвячена 30-річчю Незалежності нашої держави й дає уявлення про різні види та напрями української народної творчості.

Основою та невичерпним джерелом декоративно-ужиткового мистецтва є старовинні традиції, пісні та фольклор. Мистецтво кожного майстра завжди пов’язане з реальною дійсністю, яку він витворює в індивідуальній формі. Велич і краса природи, закони безперервного оновлення життя, уявлення про добро і зло знаходять своє втілення у ритмах і формах, багатстві колірних сполучень керамічного посуду й народного розпису, різьбленні по деревині, склоробстві, виробництві порцеляни тощо. Народному і професійному мистецтву притаманні декоративність, стилізація зображень, узагальненість образів, композиційна ясність. Особливість пейзажу, рослинного та тваринного світу, природні ресурси обумовили виникнення осередків ужиткового мистецтва в різних регіонах нашої держави.

В Україні багато родовищ високоякісної глини. Саме у цих місцевостях склалися промисли, де виготовляється керамічний посуд. Найбільшими осередками народної кераміки є с. Опішня Полтавської області, с. Дибинці на Київщині, с. Адамівка на Хмельниччині. Кожний гончарний осередок має провідних майстрів із яскравим творчим індивідуальним почерком та власними художніми особливостями виробів, які залежать від природних властивостей сировини, технологічного рівня виробництва та місцевих традицій. Одним із найвідоміших ужиткових промислів є м. Косів Івано-Франківської обл. — найбільший центр керамічного виробництва на Гуцульщині, де мистецтво гончарства, зберігаючи традиції та стиль старовини, переходило від покоління до покоління як спадщина. Завдяки своїй образній мові, трактуванню форм виробів та їхньому декоруванню, притаманному лише даному регіону, косівська кераміка є відображенням душі Гуцульщини та її етносу. Для кераміки Косова характерні усталені традиції технологій виробництва. Насамперед, це підглазурний розпис з подвійним випалюванням. Народними майстрами застосовувався широкий спектр геометричних і рослинних мотивів, а також сюжетні розписи, які відображали живу природу та навколишній світ. Кольорами косівської кераміки є жовтий (сонце), зелений (жива природа) та коричневий (земля), які ефектно виділяються на жовтому або білому тлі, злегка з ним контрастуючи.

Білосніжна українська порцеляна вписала свої сторінки у велику історичну мистецьку книгу нашої країни. Стикаючись у побуті зі знайомими з дитинства речами, ми не так часто замислюємося про історію їхньої появи та розвитку. Мало кому відомо, що виробництво порцелянового посуду було започатковано в Україні ще у кінці ХVIII ст. у Корці, а потім поширилося на маленькі містечка Волині, Баранівку, Городницю, Кам’яний Брід тощо. Згодом підприємства з випуску порцелянової продукції почали працювати у Дружківці, Коростені, Києві, Полонному, Одесі, Сумах.

В експозиції представлено порцелянові вази талановитої української художниці з декоративного розпису Ганни Іванівни Павленко-Черниченко, яка пішла шляхом своєї матері Параски Миколаївни Павленко — однієї з найвідоміших майстрів петриківського розпису початку ХХ сторіччя. Твори мисткині відзначаються чітко побудованою та узагальненою формою рослинного мотиву, неповторною мелодією кольорових тонів і півтонів.

Протягом багатьох років свого існування Полонський порцеляновий завод розширював діяльність, модернізував обладнання та технології, збільшував число робітників, одним з перших в Україні почав виготовлення фарфорових сувенірно-подарункових виробів: статуеток, ваз, посуду. Завдяки художникам і скульпторам підприємства удосконалювалися форми та декорування виробів, зростав попит на продукцію, яку з успіхом приймали як в Україні, так і за її межами. За радянських часів на заводі працювали такі талановиті та відомі майстри як Оксана Жнікруп, Інна Коломієць, Ксанфій Кузнєцов, Ганна Погребна, Владислав Щербіна, подружжя Трегубових та багато інших.

Окрасою експозиції є вироби з дерева, виконані відомими вітчизняними різьбярами. Неможливо не згадати у цьому сенсі представників родини Корпанюків, творчість яких відзначається надзвичайною мистецькою і технічною культурою, чіткістю й ритмічністю орнаментальних композицій, високим рівнем виконання авторських задумів. Майстри з Яворіва є володарями природного таланту, що розвивався та міцнів у процесі трудової діяльності багатьох поколінь різьбярів. Висока професійна зрілість Корпанюків відчувається в умінні органічно поєднати декоративні прикраси з формою предметів та їхнім ужитковим призначенням. Не залишать байдужими шкатулки, тарілки та рахви Романа Боєчка, Івана Довбенчука, Василя Ігнатюка, Романа Колесника, розписи по деревині Івана Скицюка, Анатолія Чернусського, Василя Соколенка тощо.

Чудовим доповненням експозиції є вироби з кришталю, які дають уявлення, хоч і невелике, про творчість таких відомих українських майстрів як Лідія Віхарева, Світлана Голембовська, Ася Зельдич.