Портрет художника. На згадку про тих, кого немає…
Колекція творів херсонських майстрів у зібранні музею представляє творчість кількох поколінь наших талановитих митців, які взяли і продовжують брати активну участь у художньому житті України, збагачують свій досвід, формують традиції, що відображають розвиток мистецтва нашого краю.
У рік створення Херсонської обласної організації національної спілки художників України (1971) до міста приїхав наш земляк Єгор Толкунов (1943-2018), який через кілька років наполегливої праці був прийнятий в її ряди. Деякі особливості відразу зробили манеру письма майстра дуже впізнаваною. Свій живопис він будував на гармонійному співвідношенні лінійного ритму і стриманої тонально-кольорової організації полотна, надаючи перевагу використанню незвичайних колірних поєднань і широкому пластичному мазку.
Важливу роль в творчості Толкунова грав портрет. За свій довгий творчий шлях художник створив велику галерею зображень небайдужих йому людей, серед яких досить багато полотен він присвятив саме своїм колегам «по цеху». Властивості особистості митця – здатність до глибокого психологічного аналізу та філософського осмислення життєвого призначення його персонажів – найяскравіше відображені саме у портретах. Їх відрізняє тематичне розмаїття, багата гама почуттів і переживань, цікаві експерименти в області форми й колориту, сміливий політ фантазії і повага до ближнього.
Привертає увагу благородною стриманістю колористичної гами і ясно вираженою думкою про призначення митця щемливий «Портрет художника Георгія Петрова» (1992).
Піднесеним ладом думок і почуттів, глибоким психологічним аналізом та повагою до особистості МАЙСТРА пройняті полотна «Портрет художника Дмитра Катиніна» (2003), колористично-вишуканий «Портрет художника Олександра Ковача» (2007), узагальнено-філософський, повний прихованого сенсу «Портрет художника Ігоря Платонова» (2002).
В останньому, звертаючи погляд портретованого до небес, Толкунов немов передбачає його ранній відхід від життя.
Звертається живописець і до автопортрету, в якому він зосереджується на головному – розкритті свого духовного світу, уподобань і нахилів (Автопортрет. 1987).
В зібранні представлено мажорно-реалістичний, написаний у кращих традиціях радянського мистецтва ІІ половини ХХ сторіччя «Автопортрет» (1972) Лазаря Штирмера (1922-2003).
Також є декілька полотен неперевершеного колориста, рисувальника, філософа і гуманіста Фелікса Кідера, який в мистецтві портрета показав себе майстром, добре обізнаним з досягненнями цього жанру. Талант Кідера – широкий і багатоплановий. В своїх образах він уникав невизначеності і розпливчатості, малюнок митця завжди енергійний, виконаний міцною рукою. Всі художні засоби майстра сприяють розкриттю головних рис характеру людини.
Глибокого філософського сенсу батьківської любові сповнені «Портрет художника Єгора Єгоровича Толкунова з синами Андрієм та Глібом» (1981) та «Сімейний портрет. Художник Микола Гепард з родиною» (1984).
Монументальний «Портрет Альберта Бєлякова» (1982), виконаний у нарочито-суворій манері та підкреслено монохромній гамі, є зовсім іншим.
Хоча мова йде виключно про портрет, проте неможливо не згадати полотно Констянтина Московченка (1914-2004) «У майстерні художника» (1981), яке виконане в стриманих сіро-коричневих кольорах, не переобтяжене зайвими деталями і чудово передає атмосферу майстерні митця.
Співробітники Херсонського художнього музею не забувають про своїх талановитих земляків, періодично репрезентуючи їх твори в експозиціях виставок. Ось і сьогодні до уваги глядача – невелика віртуальна виставка робіт наших талановитих митців, в якій злиті воєдино пам’ять про художників, яких вже немає, жаль про мінливість та швидкоплинність життя і схиляння перед талантом, дарованим Богом.
Наталя Кольцова,
завідуюча науково-експозиційним відділом
Тегі: #ArtMuseumKherson, Єгор Толкунов, Георгій Петров, Дмитро Катинін, живопис, Лазар Штирмер, Олександр Ковач, портрет, українське мистецтво, Фелікс Кідер, художники херсона