14 вересня 1618 року у німецькому містечку Зост народився Пітер ван дер Фас, який згодом стане провідним англійським портретистом XVII столття і візьме ім’я Пітер Лелі.

Коли родина повернулася до Голландії (у Німеччині батько-офіцер служив у війську курфюрста Бранденбурзького), Пітер пішов в учні до гарлемського художника Пітера Франса де Греббера. У перших жанрових полотнах художника відчувається вплив Караваджо, але його портрети наслідують манеру Антоніса ван Дейка.

Ледь людство навчилося виробляти найпростіші тканини й шити найневигадливіші шати, одяг став не тільки засобом захисту від негоди, а й символом складних явищ соціального життя, які знайшли відображення у творах мистецтва.

Кожна нація, у будь-яку історичну епоху, сповідувала тенденції саме своєї власної моди, що з плином століть еволюціонувала під впливом культурних контактів, вдосконалення технологій та розширення торгових зв’язків. У порівнянні з іншими видами мистецтва, мода має унікальну можливість широко і майже миттєво реагувати на події в житті того чи іншого народу, а також на зміну естетичних та ідеологічних течій в духовній сфері.

Сьогодні ім’я художника Павла Дмитровича Шмарова (1874-1950) не є широковідомим, навпаки, майже забутим. Полотна його пензля здебільшого зберігаються в приватних колекціях, як, наприклад, у французького колекціонера Жоеля Гарсіа, великого шанувальника його творчості.

Ще за життя художник мав великий успіх, його називали «російським Ренуаром» за унікальний стиль, що поєднував російські традиції з французьким ар-деко. Славетний Ілля Рєпін, в майстерні якого навчався Павло Шмаров, писав так:

«Шмаров йде попереду, в цьому безграмотному, дурнуватому хлопчику сидить великий художник… Скільки тепла, пластичності, м’якості в його етюдах! Скільки вражень і грандіозності в його ескізах!»

Звичайний воронезький юнак своєю працелюбністю і старанням зміг підкорити не тільки серце Рєпіна. Він писав портрети імператора Миколи II, членів царської родини і цвіту аристократії, за що отримав звання придворного художника. Після нагороди золотою медаллю за роботу «Горе переможеним» митець здійснив пансійну подорож європейськими країнами: вчився і працював у Вені, Римі, Мюнхені, Флоренції, Мадриді. Був учасником багатьох виставок Академії мистецтв, Товариства пересувних художніх виставок тощо. Картини майстра мали великий успіх, вони ставали надбанням європейських музеїв і приватних колекцій.

Волею долі у 1923 р. художник емігрував до Парижу. Розпочався зовсім інший етап його життя, усамітнений і сповнений жалю за минулим. Шмаров писав здебільшого портрети і жанрові картини на замовлення. Помер під Парижем. На жаль, могила художника була втрачена, проте залишилися його полотна…

Павло Шмаров. Портрет дівчинки. 1918. Полотно, олія

У колекції музею представлена робота Павла Дмитровича Шмарова «Портрет дівчини» (1918). В ній привертає увагу майстерність виконання, легка, невимушена, імпресіоністична манера письма, світло-тіньові ефекти, прозорість, соковитість та експресивність кольорів.

Інна Буренко, наукова співробітниця

20 грудня народився чудовий живописець Богданов-Бельський Микола Петрович (1868-1945).

Богданов-Бельський Микола Петрович Автопортрет. 1915 (фрагмент)

У колекції Херсонського обласного художнього музею зберігається живописний портрет «Герой Соціалістичної Праці академік Гребень» роботи заслуженого художника України Федора Загороднюка. Федір Іванович був автором численних портретів, пейзажів і тематичних полотен. За свою творчу кар’єру він встиг створити цілу галерею портретів видатних людей Херсонщини, до яких по праву належить і Леонід Кондратійович Гребень. Художник зображає його у кабінеті за роботою з книгами. Перед нами вже не молодий учений, що сидить у півоберта вліво, руки складені на розкритій перед ним книзі, а на обличчі застигла задумливість. Робота написана крупними мазками пензля, і лише обличчя та руки портретованого мають більш делікатне пропрацювання. Колорит роботи побудований на поєднанні вохристо-коричневих, блакитно-зелених та чорного кольорів, що створює досить строгу і стриману, однак спокійну «атмосферу» інтелектуальної праці.