Королева химерних форм
Порожній вазі все одно до нас.
В ній квіти гинуть, в ній весна вмирає.
Порожню вазу хтось бере до рук,
Милується і в ній самій красу шукає…
Невідомий автор
На виставці представлені вази з колекції Херсонського художнього музею. Наявність в експозиції експонатів, виконаних в різні часи на керамічних і скляних підприємствах України, Росії, країн Європи та Азії, дає можливість, правда, дуже коротко і неповно, ознайомитися з історією появи вази як витвору мистецтва і одночасно утилітарного предмета, дуже необхідного в нашому побуті.
Техніка керамічного виробництва знайома людям з давніх часів. У жодних інших ремеслах людський талант і вміння не відбивалися так натхненно і яскраво, як у гончарному. За своїм художнім значенням і технологічними властивостями китайський фарфор є чи не найсуттєвішим внеском у мистецтво світової кераміки. Однією з найголовніших передумов успішної роботи керамістів є те, що вони завжди виходили з природних якостей матеріалу, пластичних і колористичних властивостей порцелянової маси, глазурі та фарб. У процесі створення виробу, починаючи зі вмілої обробки сировини та закінчуючи розписом, який виконували високопрофесійні художники, все було важливо.
Представлені в експозиції парні вази (ХІХ ст.) із зображенням драконів, що грають перлиною, виконані в техніці «кракле» (штучне розтріскування черепка виробу). Ліпний декор і вишукана колірна гамма перегукуються з формою ваз, створюючи дивну гармонію, яка змушує в черговий раз захоплюватися майстерністю китайських фарфористів.
Унікальну японську кераміку репрезентовано вазами (ХІХ — початок ХХ ст.) з черепком теплого кремового кольору та розписом у вигляді побутових сценок, рослинно-квіткового декору та ілюстрацій з життя самураїв. Усі вази та посуд для вершків виконані у знаменитих майстернях Сацума, заснованих у 1598 році на острові Кюсю у володіннях клану Сімадзу. В розпис однієї з ваз (верхня полиця вітрини) вписаний родовий герб Сацума — коло, всередині перекреслене двома лініями, розташованими під прямим кутом.
Мистецтво клуазоне, або перегородчастої емалі, запозичене японськими майстрами у Кітаї на початку XVII ст. Техніку перегородчастої емалі в Японії позначили словом «сіппо» — сім коштовностей: золото, срібло, лазурит, перли, гірський кришталь, агат, корал або рубін. Техніка клуазоне досягла в Країні сонця, що сходить, небувалих успіхів. Застосовуючи досягнення інших країн, японські емальєри в останній третині ХІХ — на початку ХХ ст. створили свій неповторний стиль. Відмінною особливістю японського клуазоне є гармонія колористичних рішень, яка передбачає найтонші градації емалей різного кольору. В експозиції представлені зразки ваз, виконаних у цій неповторній техніці. Серед них особливо виділяється величезна ваза для підлоги періоду Мєйдзі (1868-1912). Віртуозно сплетене мереживо візерунка, що включає зображення квітів, птахів, метеликів, драконів повністю покриває поверхню, перетворюючи її на барвисту мозаїку. Застосування червоно-бурих емалей з домішкою шматочків мідної фольги створює на полірованій поверхні ефект мерехтливого блиску, що робить виріб дивовижним.
Східні тенденції, що стосуються форми виробу та його розпису, простежуються і в парних вазах виробництва знаменитої фаянсової мануфактури міста Дельфт (Голландія). Декоративні мотиви декорування тулуба вази, виконані кобальтом по більш м’якому, ніж порцеляна, білому черепку, складаються зі скомпонованих в одне гармонійне ціле зображень людей (пасторальні сценки), тварин, квітів, завитків і елементів геометризованого орнаменту.
Порцеляну приватних підприємств невеликих німецьких містечок представлено двома вазами, датованими початком ХХ ст. Вишуканістю декору особливо привертає увагу виріб заводу «Граф фон Хонненберг» (Ільменау): насичене кобальтове криття та зооморфний розпис, виконаний золоченням по мастиці, з рельєфним контуром і ретельним промальовуванням.
Прекрасним доповненням експозиції є вази, виконані наприкінці ХІХ ст. на Імператорському фарфоровому заводі. Одна з них — вільна копія срібної з позолотою амфори (IV ст. до н.е.), знайденої відомим російським археологом Іваном Забеліним під час розкопок Чортомликського скіфського кургану (село Чкалове Дніпропетровської області). Поверхня вази-амфори прикрашена рельєфними зображеннями дивовижних грифонів і скіфських конярів. На її тулубі також зображені квіти і пагони з птахами, що сидять на них.
В експозиції репрезентовано дивовижні вази, виконані талановитими українськими майстрами минулого століття, як-от Галина Павленко-Черниченко (Ваза з квітковим орнаментом. ХХ ст.), Іван Мицько (Ваза «Зима». 1962), Віра Філянська (Ваза декоративна. 1962). Окрасою експозиції є керамічні витвори народних майстрів Косова, Опішні та Адамівки.
Не залишать байдужими роботи українських майстрів художнього скла, позначених яскравою творчою індивідуальністю і вироблених з великою майстерністю. Вази Володимира Ульянова, Сусанни Сміян, Лідії Мітляєвої, Івана Зарицького вражають багатством і досконалістю форм, високою культурою виконання та віртуозним застосуванням техніки гранування.
На жаль, невелика площа залу не дозволила представити всі вази музейної колекції, але ми сподіваємося, що в майбутньому у нас обов’язково виникне така можливість.
Тегі: вази, виставка, кераміка, Міжнародний день музеїв