У Січні Херсонським обласним художнім музеєм ім. О. О. Шовкуненка заплановано наступні заходи:

До Дня Соборності України

21 січня о 13:00 — відкрита лекція для всіх бажаючих: «Соборна Україна: мистецтво живопису ІІ пол..ХІХ – поч.ХХст. з колекції музею» на базі постійної експозиції музею

21 січня — День відкритих дверей. Безкоштовне відвідування виставок:

«Споглядаючи світ…» — твори сучасного українського художника Владислава Мамсікова;

«Айвазовський І.К. та його коло» — мариністичний живопис кінця ХIХ – початку ХХ ст. з колекції музею (до 200-річчя від дня народження Айвазовського І.К.);

«Українське та російське мистецтво кінця ХVIII – початку ХХ ст.» — постійна експозиція музею.

«Зима. З циклу «Пори року» — живопис,скульптура майстрів XX – XXI ст. з колекції музею;

«Моя молитва нехай лине…» — православна ікона із зібрання музею до Різдвяних свят.

До дня вшанування пам’яті жертв Голокосту

25-29 січня — виставка однієї картини «Жмеринське гетто» Народного художника України Чорного Михайла Никифоровича (з колекції музею) в рамках циклу «Подія і дата»

25 січня о  13:00 — відкрита лекція для всіх бажаючих: «Нові назви херсонських вулиць. Творчість всесвітньо відомого єврейського художника, уродженця Херсонщини Володимира Баранова-Россіне» (презентація слайд-шоу у вітальній залі музею)

До дня пам’яті героїв Крут

29 січня — перегляд документального фільму «Крути — Молода Кров» з циклу передач «Україна: забута історія» в рамках роботи Дискусійного кіноклубу музею для військових нацгвардії (спільний проект з капеланом УПЦ Київського патріархату о.Богданом Костюком)

В експозиції  виставки “Моя молитва нехай лине…” представлено 39 творів іконопису кінця XVII — початку XXст. із зібрання Херсонського обласного художнього музею ім.О.О.Шовкуненка.

Мистецтво іконопису має свої особливості. Воно набуло найбільшого розповсюдження у православ’ї, як один з провідних жанрів живопису.

З прийняттям у 988 році християнства, до Київської Русі з Візантії прибувають перші ікони, які були невід’ємним атрибутом релігійного християнського культу. Місцеві майстри вчилися на високих взірцях візантійського іконопису, переймаючи досвід, нові для них естетичні та художні канони.

Слово «ікона» походить від грецького «ейкон» — образ, зображення. Іконографічне різноманіття священних зображень, їх тематичний розвиток займає чималий відрізок часу задовго до появи власне ікони — художньо виконаного священного образу на стійкій, твердій, невеликого розміру, як правило, дерев’яній основі. Поступово ікона змістовно збагачувалась і духовно поглиблювалась.  За уявленням віруючих, ікона не замінює святого, а свідчить про його присутність. Образи, втілені в іконах, вважаються взірцем моральної чистоти і одухотвореності.

Матеріали, які використовуються в іконописі, можуть мати рослинне (дошка), мінеральне (пігменти фарб) і тваринне (яєчна основа темпери, рибний клей) походження.

Релігійний зміст ікон визначив не тільки строго канонізований характер зображення, а й вироблення своєрідної системи прийомів, які підпорядковуються смисловій суті образу, його духовному початку. Для ікон характерне умовно-площинне трактування зображення, ритмічність строгої композиції, виразність ліній і кольору.

В експозиції представлені різноманітні ізводи з зображенням найбільш шанованих в християнській релігії образів: Іісуса Христа, Діви Марії, євангелістів і апостолів (Спас у Силах. XVII ст.; Богоматір Феодоровська. XIX ст.; Богоматір Одигітрія. Поч. XXст.; Миколай Чудотворець. Кін. XVIII — поч.XIX ст. та інші).

Широкого розповсюдження на Русі набули так звані «житійні ікони», де зазвичай, в середині композиції зображувався святий, а на полях, у прямокутних клеймах, події, які ілюструють його життя (Святий Миколай Чудотворець з житієм у срібному окладі XIXст.).

Прикладами ікон «північного письма» XVIIст. є образи Пророка, Апостола Пилипа, Євангеліста Луки, Євангеліста Марка. Приземкуваті, міцні фігури святих втілюють у собі народні смаки та уявлення.

Кілька ікон експозиції дають уявлення про українську ікону, для якої, у свій час, характерним стає прагнення вийти на самостійний шлях, знайти власний стиль, не відриваючись від художніх традицій та спираючись на могутній пласт народних естетичних уявлень. Не зраджуючи духовним ідеалам, українські ікони демонструють своєрідне живописне трактування образів, ліричну та поетичну інтерпретацію релігійних сюжетів (Богоматір Вгамуй мої печалі. XIXст.; Апостол Андрій Першозваний.XIXст.; Успіння. XVIII ст.)

Представлена виставка — друга з циклу в цьому році. Ідея презентувати виставки, присвячені порам року, — це перш за все можливість представити глядачам різноманітність своєї колекції, яка налічує близько 12 000 одиниць.

В експозиції репрезентовано близько 40 живописних полотен та скульптурних композицій, присвячених порі року – зимі. Твори виставки — це не тільки пейзажі, але і портрети, натюрморти, жанрові картини, твори анімалістичного жанру титулованих майстрів, які працювали в різні часи протягом ХІХ-ХХІ століття.

Деякі твори експонуються вперше: «Зима» Еммануїла Бунцельмана, «Вечір» Івана Гопкала, «Седнівські далі» та «Дніпровські кручі» Марата Калібекова, навіть один з творів заслуженого діяча мистецтв України Георгія Курнакова («Човнова пристань на Дніпрі»), особистість якого є знаковою для розвитку мистецтва на Херсонщині.

Частина творів на виставці належить майстрам Херсонщини та Півдня України, зокрема, Єгору Толкунову (Автопортрет. 1987), Георгію Петрову (Край села. 1992), Самуїлу Невельштейну (Лариса. 1968), Серафимі Сенкевич (Вікно. 1979), Галині Сорохан (Зимовий настрій.2011) тощо.

Маленьких відвідувачів може зацікавити новорічна ялинка, прикрашена скляними іграшками українського та російського виробництва (деяким з них вже понад півстоліття), які були передані для експонування співробітниками та друзями музею. В останні роки такі екземпляри вже стали предметами колекціонування. Відвідувачам поважного віку новорічні іграшки подарують приємні спогади про дитинство та молодість.

В найближчий час в музеї буде відкрито запис на новорічні екскурсії-квести по виставці «Зима», розраховані на учнів молодшого та середнього шкільного віку. Слідкуйте за анонсами на сайті та у соціальних мережах.

Запрошуємо всіх шанувальників мистецтва познайомитися з новою виставкою музею!

17 липня відзначається 200 років з дня народження всесвітньовідомого художника-мариніста Івана Костянтиновича Айвазовського. З цієї нагоді в музеї відкрито виставку «Айвазовський І.К. та його коло». В експозиції представлено 17 творів російських та українських художників-мариністів кінця ХІХ — початку ХХ ст.  Практично всі роботи, представлені на виставці, у 1978 році поступили до музейного зібрання з колекції  Марії Іванівни Корніловської.

Айвазовський народився у 1817 році у Феодосії, в не дуже заможній вірменській сім’ї. Закінчивши Таврійську гімназію майбутній майстер стає студентом Імператорської Академії мистецтв, де навчався у пейзажному класі професора Воробйова М.Н.

У короткий час Іван Айвазовський стає одним з найбільш знаменитих живописців Європи. В 27 років, імператорським указом,  він зайняв пост художника Головного морського штабу, а у тридцятирічному віці став професором  Петербурзької художньої академії.  У своєму житті живописець багато подорожував країнами Чорного моря, і з кожної подорожі він привозив величезну кількість вражень.  У музейному зібранні представлено три роботи майстра: «Буря вщухає» (1870-ті рр.), «Вид міста Одеси» (друга половина ХІХ ст.) та «Море» (1900). Достовірність авторства останнього полотна, на сьогоднішній день, до кінця не встановлена.

Одним з послідовників Айвазовського був відомий мариніст та майстер батальної мариністичної картини Олексій Петрович Боголюбов. Почавши свій творчий шлях з класичних пейзажів, художник на все життя зберіг традиції  академічної школи. Основа його творчості — реалістичність і глибоке вивчення натури. (Море. Сер. ХІХ ст.; Захід на березі моря. Сер. ХІХ ст.).

Експозицію прикрашає полотно видатного живописця Льва Феліксовича Лагоріо,  нащадка старовинного роду сицилійських аристократів, який  увійшов в історію живопису як талановитий мариніст, пейзажист і баталіст. Його можна назвати послідовником Айвазовського і навіть його учнем. Обидва вони родом з Феодосії, і обидва шалено любили море.  Ці почуття знайшли відображення у чудових романтичних морських видах Чорного моря, Прибалтики, Італії (Розвантаження пасажирського судна. Човен в морі. 1888).

В експозиції репрезентовано роботи  відомого українського мариніста Руфіна Гавриловича Судковського. Художник був одним з видатних пейзажистів, які працювали в Україні в останні три десятиліття XIX ст. Судковський став послідовником Айвазовського, але пішов своїм оригінальним, самобутнім шляхом. Більш за все майстер любив писати шторми, бурі, шквали, бурхливу гнівну стихію. (Буря на морі. 1881).

На кращі зразки реалістичного мариністичного живопису були орієнтовані і твори нашого земляка Миколи Львовича Скадовського. Високий професійний рівень його полотен  викликав велику повагу у його сучасників (Біля Очакова).

До експозиції також увійшли роботи таких відомих майстрів як К.О. Коровін (Мурман), М.С. Ткаченко (Французька флотилія. 1895), М.О. Алісов (В Криму.1931).

Виставка діятиме до середини вересня.

З 18 по 22 січня наш музей бере участь у Міжнародному флешмобі музейних селфі.

Щоб приєднатися, Вам потрібно прийти до музею, зробити “селфі” (фотопортрет власноруч) на фоні чи поруч з улюбленим експонатом та опублікувати його в соціальних мережах із хештегом #MuseumSelfie та #ArtMuseumKherson. Ми будемо слідкувати за вашими світлинами у Facebook, Twitter, Вконтакте, Одноклассники.

Ось які селфі було зроблено протягом минулих флешмобів:

В Україні цьогоріч акція пройде вже втретє. У 2016-му році до Міжнародного дня музейного селфі долучилось близько 50 українських музеїв. Як все починалось? У 2014 році Мар Діксон разом із донькою відвідала декілька лондонських музеїв. Зроблені нею світлини отримали великий успіх та значну кількість послідовників. Наразі жінка продовжує вести власний сайт про музеї та мистецтво.

Міжнародний день селфі в музеї охоплює все більше і більше людей, музеїв, міст та країн. Флешмоб покликаний привернути увагу до музеїв та їх колекцій. А завдяки соціальним мережам відбувається чимала популяризація надбань світової культури.