Новий рік художній музей ознаменував відкриттям виставки «Керамічна казка» – унікальної колекції виробів третьої чверті – кінця ХХ ст. двох старовинних російських гончарних промислів «Гжель» і «Димківська іграшка» та порцеляни відомих українських заводів. Загалом, експозиція налічує 147 експонатів.

Фарфор відомих українських заводів

Випуск порцеляни в Україні вперше було розпочато наприкінці XVIII століття. Розвитку фаянсової й порцелянової справи сприяли великі поклади каоліну на Волині та Чернігівщині. У цих місцях і будувались заводи.

В експозиції представлено як авторські вироби – унікальна колекція «Цирк» творчого подружжя Зяблових, статуетки всесвітньо відомого українського скульптора-фарфориста Владислава Щербини – так і вироби таких заводів, як Полонський, Київський експериментальний та Слов’янський керамічний комбінат. Достатньо одного погляду на цю тендітну та вишукану малу пластику, щоб назавжди полюбити порцеляну – один із найвитонченіших різновидів художньої кераміки.

Гжель

Гжель — всесвітньо відомий російський народний промисел, один з провідних центрів виробництва художньої кераміки.

Класична порцелянова гжель вирбляється з білої глини з великою домішкою каоліну. Саме така, в основному, видобувається тільки у Підмосков’ї. Традиційна гжельска порцеляна з монохромним підглазурним розписом кобальтом має характерну вишукану біло-синьо-блакитну кольорову палітру і є однією з найбільш відомих в світі.
В експозиції представлені авторські роботи відомих майстринь промислу – Людмили Азарової (саме її розпис визначав свого часу «обличчя» Гжелі) та Ніни Квітницької, які вражають своєю фантазією і вмінням поєднувати утілітарні функції виробу з його художнім оформленням.

Поряд з біло-синьою порцеляною в експозиції репрезентовано кольорову високоякісну гжельську майоліку з дивовижною та життєрадісною барвистою палітрою розпису, для якого майстрами використані натуральні ангобні фарбники з різнокольорової глини. Вироби виконані в народному стилі, в кращих традиціях старовинного промислу. Особливо звертають на себе увагу твори Юлії Петліної – однієї з провідних художниць гжельського промислу, роботам якої притаманні невгамовна фантазія і вишуканість малюнку.

Димківська іграшка

Димківська іграшка – один із найстаріших і всесвітньо відомих народних художніх промислів Росії, що виник в XV-XVI ст. Його витоки поринають в давнє минуле і пов’язані з місцевим в’ятським святом «Свистопляски» або «Свистунії». Народна іграшка з червоної глини – це узагальнена скульптура, близька до народного примітиву, у вигляді білих фігурок, розписаних багатокольоровим геометричним орнаментом. Це традиційні вершники, півні, індики з розкішними віялоподібними хвостами, «барині» в дзвіноподібніх спідницях з високими кокошниками тощо. Є і багатофігурні композиції: хатки, каруселі, крамниці.

В експозиції представлені роботи багатьох майстринь, в тому числі Валентини Племянникової, Галини Баранової, Лідії Фалалєєвої. Стиль кожної художниці можна визначити безпомилково.

У декоративно-прикладному мистецтві художня кераміка займає одне з провідних місць і в кращих своїх зразках поєднує високі досягнення у технології з високохудожністю творів мистецтва.

Херсонський обласний художній музей ім.О.О.Шовкуненка запрошує приєднатися до всесвітнього флешмобу — Дня музейних селфі (Museum selfie day). Заплануйте на наступному тижні візит до музею (з 16 по 20 січня), щоб взяти участь в традиційній акції багатьох музеїв світу!

Вперше День музейних селфі відбувся в 2014 році, коли звичайна жителька Лондона  Мар Діксон разом зі своєю донькою відвідала декілька музеїв та опублікувала світлини в соціальних мережах. Публкації стали резонансними, а звичайні відвідини музею переросли у флешмоб, який отримав значну кількість послідовників. Наразі Діксон продовжує вести власний сайт про музеї та мистецтво.

Умови акції прості: потрібно прийти до музею, сфотографуватися разом з улюбленим експонатом та викласти світлину в Facebook, Twitter або Instagram із тегами #MuseumSelfie та #art_museum_ks. День музейних селфі в багатьох музеях світу відбудеться 16 січня, а Херсонський художній музей запрошує приєднатися до цієї акції протягом усіх днів, відкритих для відвідування. Для нашого музею це буде вже п’ятий День музейних селфі. Найактивніші учасники акції отримають безкоштовні запрошення на екскурсію до музейної башти “Подорож у колиску часу”, які будуть діяти протягом року.

Акція має два застереження:

• категорично заборонено використовувати спалах при фотозйомці, адже це шкодить музейним раритетам;
• зроблене в музеї селфі не можна використовувати як інструмент політичної агітації чи протиборства.

В музеї буде дяти фотозона, створена спеціально для Дня музейних селфі, потрапивши до якої ви можете відчути себе «експонатом» на музейній виставці. Також серед творів мистецтва діючих експозицій ви обов’язково знайдете твір, який не залишить байдужим:

«Живі картини» — виставка голографії (квиток для дорослого 30 грн., дитячий — 20грн., діти до 5 років — безкоштовно);

«Люди. Епоха. Час» — багатонаціональне мистецтво  ХХ ст.;

«Освітня абетка: види та жанри образотворчого мистецтва» — живопис, графіка, скульптура, ДУМ ІІ пол. ХIХ – поч. ХХ ст. з колекції музею;

«Зимова сюїта» — виставка живопису кінця ХVIII – початку ХХ ст. з колекції музею;

«Художні співи Олени Рибальченко» — до 90-річчя від дня народження майстрині;

«Мереживні витинанки Вікторії Мірошниченко» — витинанки та ляльки-мотанки херсонської майстрині;

«Українське та світове мистецтво» — живопис та скульптура ХVIII-ХХст. з колекції музею;

Виставковий проект «Українське мистецтво в зібранні музею»  — живопис, скульптура ІІ пол. ХIХ – поч. ХХ ст. з колекції музею.

Нагадуємо, що фотографування (без спалаху!) в музеї безкоштовне, а вартість музейного квитка складає лише 30 грн. (для дорослого) або 18 грн. (для дітей, студентів, пенсіонерів). 16 cічня (для учасників акції!) вхід буде безкоштовним.

Чекаємо на вас!

6 січня о 13:00 запрошуємо усіх бажаючих відвідати відкриту лекцію музейного лекторію до Різдва Христова, яка відбудеться у вітальній залі.

На лекції буде розглянуто історичні традиції іконопису Різдва Христова та кращі світові образи релігійного живопису, а також відвідувачі матимуть можливість ознайомитись з виставкою «Моя молитва нехай лине…», на якій представлено твори іконопису кінця XVII — початку XXст. із зібрання Херсонського обласного художнього музею ім.О.О.Шовкуненка.

Вхід вільний!

В експозиції  виставки “Моя молитва нехай лине…” представлено 39 творів іконопису кінця XVII — початку XXст. із зібрання Херсонського обласного художнього музею ім.О.О.Шовкуненка.

Мистецтво іконопису має свої особливості. Воно набуло найбільшого розповсюдження у православ’ї, як один з провідних жанрів живопису.

З прийняттям у 988 році християнства, до Київської Русі з Візантії прибувають перші ікони, які були невід’ємним атрибутом релігійного християнського культу. Місцеві майстри вчилися на високих взірцях візантійського іконопису, переймаючи досвід, нові для них естетичні та художні канони.

Слово «ікона» походить від грецького «ейкон» — образ, зображення. Іконографічне різноманіття священних зображень, їх тематичний розвиток займає чималий відрізок часу задовго до появи власне ікони — художньо виконаного священного образу на стійкій, твердій, невеликого розміру, як правило, дерев’яній основі. Поступово ікона змістовно збагачувалась і духовно поглиблювалась.  За уявленням віруючих, ікона не замінює святого, а свідчить про його присутність. Образи, втілені в іконах, вважаються взірцем моральної чистоти і одухотвореності.

Матеріали, які використовуються в іконописі, можуть мати рослинне (дошка), мінеральне (пігменти фарб) і тваринне (яєчна основа темпери, рибний клей) походження.

Релігійний зміст ікон визначив не тільки строго канонізований характер зображення, а й вироблення своєрідної системи прийомів, які підпорядковуються смисловій суті образу, його духовному початку. Для ікон характерне умовно-площинне трактування зображення, ритмічність строгої композиції, виразність ліній і кольору.

В експозиції представлені різноманітні ізводи з зображенням найбільш шанованих в християнській релігії образів: Іісуса Христа, Діви Марії, євангелістів і апостолів (Спас у Силах. XVII ст.; Богоматір Феодоровська. XIX ст.; Богоматір Одигітрія. Поч. XXст.; Миколай Чудотворець. Кін. XVIII — поч.XIX ст. та інші).

Широкого розповсюдження на Русі набули так звані «житійні ікони», де зазвичай, в середині композиції зображувався святий, а на полях, у прямокутних клеймах, події, які ілюструють його життя (Святий Миколай Чудотворець з житієм у срібному окладі XIXст.).

Прикладами ікон «північного письма» XVIIст. є образи Пророка, Апостола Пилипа, Євангеліста Луки, Євангеліста Марка. Приземкуваті, міцні фігури святих втілюють у собі народні смаки та уявлення.

Кілька ікон експозиції дають уявлення про українську ікону, для якої, у свій час, характерним стає прагнення вийти на самостійний шлях, знайти власний стиль, не відриваючись від художніх традицій та спираючись на могутній пласт народних естетичних уявлень. Не зраджуючи духовним ідеалам, українські ікони демонструють своєрідне живописне трактування образів, ліричну та поетичну інтерпретацію релігійних сюжетів (Богоматір Вгамуй мої печалі. XIXст.; Апостол Андрій Першозваний.XIXст.; Успіння. XVIII ст.)