У житті найзагадковішого живописця XVIII століття Михайла Шибанова найбільше вражає той факт, як, будучи майстром без роду і племені, він удостоївся честі писати саму Катерину II, оточену великою кількістю першокласних художників – російських і іноземних. Серед можливих причин такого піднесення колишнього кріпака, напевно, була його близькість до Потьомкіна, який добре знався на живопису, і та грандіозна робота, яку здійснив Шибанов в Херсоні спеціально до приїзду у 1787 р. російської імператриці.

Якою сучасники бачили і представляли одну з найпопулярніших жінок Європи XVIII століття, з ім’ям якої був пов’язаний розквіт науки, культури, освіти, зростання політичного престижу Російської держави? Якою зображували Софію Фредерику Августу Анхальт-Цербстську, яка назвалася у майбутньому Катериною Другою?

Збереглося чимало прижиттєвих портретів імператриці. Наприклад, відомий живописець з Києва, українець за походженням, Дмитро Левицький зобразив її в образі грецької богині правосуддя Феміди, вихваляючи мудрість її правління. Російський майстер Федір Рокотов зобразив Катерину, що сидить на троні, авторитарною і владною, з регаліями монархічного правління. Українець з Миргорода, знаменитий портретист Володимир Боровиковський представив Катерину під час відпочинку у саду, де вона насолоджується чистотою повітря і красою ідеального пейзажу. Її портрети писали француз Луї де Каравакк, італієць Ротарі, німець Герг-Кристоф Гроот, швед Олександр Рослен, датчанин Віргіліус Ериксен тощо. Всі ці портрети – по-своєму шедеври живопису. Але список цієї колекції буде неповним, якщо не згадати ще один неординарний твір Михайла Шибанова, створений в Україні і пов’язаний з нашим музейним зібранням.

Невідомий художник XVIII ст. Копія з картини Михайла Шибанова «Портрет Катерини ІІ в дорожньому костюмі»

Це копія невідомого художника XVIII століття з «Портрета Катерини II у дорожньому костюмі», виконаного під час зупинки і тримісячного перебування государині в Києві в 1787 році протягом її тривалої подорожі до Криму. Автором оригіналу був «власний живописець» князя Потьомкіна Михайло Шибанов.

На музейній картині-копії зображена літня Катерина (в цей час їй було 56 років) у темно-червоному, шитому золотом дорожньому одязі, унизаному орденами, і в опушеній хутром шапці з пензликом, що спускається до потилиці. У благородних рисах її округлого, вже немолодого обличчя, в погляді вологих мигдалеподібних очей відчутна деяка втома, але тонкі, щільно стиснуті губи, злегка підняті в ледь відчутній напівпосмішці, видають енергійний і вольовий характер. Цей демократичний, правдивий образ є далеким від шаблонів парадних царських портретів і несхожий на камерні портрети вельмож. Чи не вперше монарша особа була зображена в звичайному дорожньому вбранні, в обставинах довгого і нелегкого шляху, без розкоші й ідеалізації.

Портрет імператриці настільки сподобався, що вона замовила живописцю Жаркову, раднику Академії Мистецтв, писати копії на кістці та емалі для подарунків. З цього ж портрета Шибанова були зроблені камеї, силуети і навіть точені набалдашники для палиць. Твір Михайла Шибанова увійшов в історію мистецтва, оскільки відбивав нові віяння і ідеали епохи Просвітництва, коли інтелект, здібності і благородство стали цінуватися вище походження.

Багато загадок таять в собі старовинні портрети, і щоб розгадати їх, потрібно докласти великих зусиль. Науковий пошук, експертиза, реставрація допомагають прояснити долю творів, прослідкувати їх подорож в часі. Результати такої роботи не завжди перевершують очікування, але, в будь-якому випадку, обіцяють близьке знайомство з картиною, з справжнім мистецтвом, в якому прокидаються століття і епохи, відображаються звичаї і звички, живуть і відчувають великі і звичайні люди.

Зі спогадів колишнього головного зберігача Херсонського обласного художнього музею ім.О.О. Шовкуненка Надії Федорівни Ваганової:

«У 1975 році ми придбали для музею копію з роботи Михайла Шибанова «Портрет Катерини II у дорожньому костюмі». Ця картина зберігалася у легендарного колекціонера Фелікса Вишневського, засновника художнього музею «Тропінін і його учні». Радянські чиновники тричі вилучали його колекцію творів мистецтва, але кожен раз за позовом Вишневського та судовим рішенням доводилося все повертати законному господарю. Колекціонера висилали то у Нижній Тагіл, то за межі Москви. Потім один «товариш» з ЦК КПРС сказав колекціонерові відкрито: «Якщо хочеш спокійно жити – подаруй колекцію місту». Що Вишневський і зробив.

Те, що це не оригінал Шибанова, а копія з його твору, ми припустили відразу. За підтвердженням своєї гіпотези ми звернулися до відомого московського експерта Тетяни Алексєєвої. Ледь глянувши на картину, вона сказала: «Це не Шибанов. Це копія з його картини, але копія, що написана у XVIII столітті». Вона показала кілька місць, де були втрати живопису і де фрагменти були дописані пізніше, дала нам експертний висновок, і я повезла картину до Києва. Експертиза все нам підтвердила, зокрема, в ультрафіолетових променях одразу визначилися місця втрат – як раз там, де Алексєєва і показувала».

Побачити картину «Катерина ІІ у дорожньому костюмі» можна завжди у постійній експозиції музею.

Владислава Дяченко, мистецтвознавиця

Розквіт культурного життя Херсона останній третини XVIII століття обумовлений безліччю сприятливих історичних і політичних факторів. Важливу роль тут мала і постійна присутність першого генерал-губернатора нашого краю Григорія Олександровича Потьомкіна. Діяльна й освічена людина, талановитий організатор, тонкий поціновувач мистецтв, він привернув до Херсона команду професійних майстрів в галузі будівництва та архітектури, монументального і станкового живопису, багато з яких працювали тоді в столиці.

Центром архітектурного ансамблю Херсонської фортеці став перший кам’яний храм міста — Катерининський собор. Він був закладений 30 серпня 1781 року на день ангела Його Імператорської Високості Великого Князя Олександра Павловича, онука Катерини Другої. Його будівництво тривало протягом декількох років під керівництвом московського архітектора Івана Ситникова.

Протягом 1784-1786 рр. в соборі виконувалися оздоблювальні роботи, до числа яких належало створення живописних образів для іконостасу. Збереглися спогади про відвідування собору фрейліною Єлизавети Олексіївни, дружини імператора Олександра I — Олімпіади Петрівни Шишкіної (1791-1854):

«Велична внутрішність храму нагадала мені прекрасний у Києві Латинський костел… Іконостас у два яруси. У нижньому – Спаситель і Божа Матір, Архангел Гавриїл, Іоанн Богослов, Андрій Первозванний, Великомучениця Катерина і святі князі Володимир Рівноапостольний і Олександр Невський прекрасно написані, як кажуть, слугою Потьомкіна, який навчався в Італії. Інші образи повинні бути іншого пензлю…»

Хто ж він цей «слуга Потьомкіна»?

Згідно з архівними дослідженнями, проведеними у другій половині 70-х років минулого століття московським мистецтвознавцем Тетяною Алексєєвою, художником, який отримав гонорар за роботу над іконостасом і керівником артілі майстрів, які допомагали у створенні образів, став «живописець його світлості» князя Потьомкіна – Михайло Шибанов.

У фондах Херсонського художнього музею ім. О.О. Шовкуненка збереглося 7 великих ікон з нижнього ряду іконостасу. В їх числі ікони: Апостол Петро, апостол Павло, апостол Іоанн Богослов, Св. Великомучениця Катерина, Св. Георгій Переможець, немовля Іоанн Хреститель з Ягням, Три Святителі. На важких дияконських дверях збереглися зображення Св. Архангела Михаїла і Св. Архангела Гавриїла (також знаходяться у фондах ХОХМ ім. Шовкуненка).

Михайло Шибанов. Апостол Петро

Михайло Шибанов. Апостол Павло

Михайло Шибанов. Іоанн Богослов

Одухотвореною красою і благородством світяться лики апостолів на картинах-іконах. Св. Петро, за традицією, зображений з ключами, він вічний «воротар» Царства Небесного. Св. Павло – ревний проповідник, єдиний з апостолів, хто не бачив Христа під час його земного життя, зображений з мечем – символом Слова. Іоанн Богослов, містик і пророк, автор Апокаліпсису — з книгою, Св. Апостол Андрій, який проповідував у Скіфії, а по суті, у нас, на Дніпрі (ікона не збереглася). Нарешті — Три Святителі, які рівні по достоїнству в Царстві Божому, і тому зображені втрьох на одній іконі — стовпи християнського богослов’я. В ряду апостольському і рівноапостольний князь Володимир (ікона не збереглася), Хреститель Русі, який приніс православну віру в Київську Русь з Херсонеса Таврійського. Їхні виразні, красномовні жести й осяяні молитвою очі, довгі античні шати, що спадають струнким ритмом складок, змушують згадати давньогрецьких філософів і мудреців Сходу.

Михайло Шибанов. Свята Катерина

Ось Свята Великомучениця Катерина, якій присвячений собор, не поступається чоловікам ані в освіченості, ані в природному розумі, ані в силі і твердості духу, постраждала за віру Христову через важкі тілесні муки і смерть. Вона теж просветителька язичників. Її шанують як покровительку всіх учнів і студентів.

Чи це не чудово репрезентована в цілісному художньому ансамблі ідея просвіти, пошуку істини та суспільного блага в століття просвітництва і соціальних утопій, в століття Державіна і французьких енциклопедистів, в епоху розвитку філософських і природничих наук, в період встановлення просвітницького абсолютизму в Європі!

Михайло Шибанов. Святий Великомученик Георгій

Серед просвітителів і два воїни: Св. Георгій Переможець і Св. Олександр Невський (ікона не збереглася). Переможні війни, які вела Росія з Туреччиною, лягли трьома Георгіївськими хрестами на груди генерала-фельдмаршала Потьомкіна. Св. Георгій завжди був покровителем православного воїнства, і йому присвячували храми. Його присутність в ансамблі іконостасу виправдано і тією обставиною, що Катерининський собор був військовим собором нашого міста.

Св. Олександр Невський – уособлення патріотизму, ревнитель Православ’я, і, звичайно ж, блискучий переможець тевтонських лицарів-хрестоносців. Йому належать надзвичайні слова: «Не в силі Бог, але в правді», тим більше чудові тим, що вони сказані справжнім воїном.

Михайло Шибанов. Маля Іоанн Хреститель з ягням

Важливе місце серед зображень святих займає образ немовляти Іоанна Хрестителя з Ягням. Відомо, що Михайло Шибанов виконав копію з роботи Естебана Мурільо, іспанського художника XVII століття. Це був улюблений живописець Потьомкіна, і оригінал картини, ймовірно, перебував в його особистій колекції.

Незвичайність виконаних Шибановим живописних робіт в іконостасі в товаристві з «вільними людьми», які працювали по підряду, полягала і в манері письма. Образи святих на повний зріст написані олією на полотні з використанням академічної системи зображення постатей і характерним світлотіньовим моделюванням форми. Їхні обличчя цілком індивідуальні і виразні, рухи і жести природні та благородно величаві. Таємничий пейзажний фон із зображенням дерев і неба надає образам святих стан умиротворення і споглядальності. Вони немов зійшли з небес, щоб нагадати нам, що вони живі, і тому правдиво все те, про що вони свідчать.

Чи навчався Шибанов в Італії або пройшов хороший вишкіл у Росії в якогось відомого художника, наприклад, історичного живописця Гавриїла Козлова, як вважає мистецтвознавець Алексєєва, невідомо. Не збереглося інших картин на релігійний сюжет художника. Втім, подібні твори на релігійні теми, копіюючи майстрів пізнього Відродження або болонських живописців XVII-XVIII століть, як це робить Шибанов в Херсоні, виконували багато учасників живописних команд Канцелярії від будівель. Але Шибанов там не перебував.

Другий ряд іконостасу, який, вочевидь, з’явився пізніше, зберігся дуже мало. З цього ряду в фондах художнього і краєзнавчого музеїв Херсона знаходяться декілька картин-ікон, які є копіями з робіт відомих європейських художників. На підставі збережених підрядних кошторисів, Алексєєва стверджує, що Шибанов брав участь у виконанні столярних, токарних і різьблених робіт при виготовленні іконостасу Катерининського собору в Херсоні.

Про самого Михайла Шибанова відомо небагато. Родом із кріпаків Ярославської губернії, він працював також за приватними замовленнями в Петербурзі і Москві. Дві картини Шибанова 70-х років ХVIII століття вважаються хрестоматійними і ставлять художника в ранг засновника побутового жанру в російському живописі. Це «Селянський обід» (1774) і «Свято весільного договору» (1777), які написані дуже правдиво.

Невідомий художник XVIII ст. Копія з картини Михайла Шибанова «Портрет Катерини ІІ в дорожньому костюмі»

Колишній кріпак Шибанов зумів домогтися такої згоди свого покровителя, князя Потьомкіна, щоб отримати відмінну професійну освіту, стати модним портретистом і, нарешті, писати саму імператрицю Катерину Другу у дорожньому костюмі, коли вона у 1787 р. вирушила в подорож з С.-Петербурга до Криму. Цей камерний, демократичний портрет освіченої монархині, написаний під час тривалої зупинки через негоду в Києві, став одним з найкращих творів у творчому спадку майстра. Яким не схожим він був на всі інші замовні портрети імператриці! Один з варіантів цього портрета навіть був відправлений до Лондона в якості подарунка королівській сім’ї (і зберігається в її колекції до теперішнього часу). Широко відомі також портрети вельмож з оточення Потьомкіна пензля Шибанова. Це «гідний європейської слави» портрет генерала А.Дмитрієва-Мамонова, канцлера В. Попова, А. Спиридова та ін.

Останнє свідчення про життя Михайла Шибанова відноситься до 1789 року: художник звертається до канцелярії Катерини Другої з проханням про призначення йому зарплатні.
Чудовий ансамбль соборного іконостасу в Херсоні, низка портретів видатних діячів «золотого» століття і перші реалістичні зображення представників простого народу в національному мистецтві складають яскравий творчий доробок Михайла Шибанова, найзагадковішого художника свого часу.

Владислава Дяченко, мистецтвознавиця