Микола Скадовський – лицар пензля та олівця
Здійснивши студійну подорож до Польщі, познайомившись з культурною спадщиною та представниками наукової і культурної еліти цієї країни, усвідомлюєш значення того важливого історико-культурного пласту, на якому поляки вибудовують свою євроінтеграцію, зберігаючи шляхетну самобутність. Діалог – найважливіша форма нашого спілкування з іншими країнами та культурами. І цей плідний діалог на мистецькому ґрунті відбувається між Україною та Польщею вже давно. Прикладом цього, зокрема, може слугувати, творчість Миколи Скадовського.
Микола Львович Скадовський – відомий український художник, живописець і графік – походить зі шляхетного роду панів Скадовських, які жили у Польщі за часів Августа ІІІ та успадкували середньовічний рицарський герб Доленга, що об’єднував близько 300 родів.
Його дід, колишній підполковник Речі Посполитої, який був на службі у короля Станіслава Августа Понятовського, Балтазар Балтазарович Скодовський приїхав в Херсон наприкінці XVIII ст. Він займався Комерцією Польською по Чорному морю в Херсоні 12 років, а після 1795 р., вирішив остаточно оселитися тут. В 1798 р. йому вдалося придбати у віце-канцлера Катерини ІІ графа Безбородька невелике містечко Білозерку, поблизу Херсону, яке колись належало Івану Ганнібалу, сину арапа, якого привезли з Ефіопії для Петра Першого. Саме Білозерка стала родинним гніздом панів Скадовських.
Його син, штаб-ротмістр Лев Балтазарович Скадовський, який майже постійно жив у Білозерці, отримав від батька не тільки значний спадок, але й збагатив його. Йому належали винокурня та великі риболовні угіддя. Лев Балтазарович став фундатором жіночого Свято-Благовіщенського монастиря, який був заснований на його землях в 1867 р. Разом зі своєю дружиною Марією Петрівною, яка по матері походила з королівського польського роду Поппелей, вони мали семеро дітей: трьох синів та чотирьох доньок.
Старший син, Микола Львович, став художником. Середній син, Георгій Львович, предводитель дворянства Херсонського повіту, прославився своєю науковою діяльністю. Він закінчив біологічний факультет Одеського філіалу Новоросійського університету, розробляв вакцину проти сибірської виразки, відкрив у Херсоні земську ветеринарну бактеріологічну лабораторію. Також він займався археологією, здійснив розкопки на острові Березань та майже сто предметів грецької античності передав до Імператорського Ермітажу. Дочка Лева Балтазаровича – Анна – вийшла заміж за видатного музиканта та композитора Адольфа Бродського, емігрувала за кордон, підтримувала тісні зв’язки з російським композитором Петром Чайковським та норвезьким композитором Едвардом Григом. Ольга Львовна займалася революційною діяльністю, у 20-ті роки також виїхала за кордон. Один з онуків Лева Балтазаровича, Іоанн Скадовський, став православним священником, який загинув під час сталінських репресій та був канонізований як новомученик ХХ ст. І це далеко не повний перелік тих великих і благородних справ, які втілили у життя члени шляхетної родини Скадовських.
Пани Скадовські зробили значний внесок у культурний та науковий, духовний розвиток Херсонщини та всього Півдня України. Серед них особлива роль у розвитку образотворчого мистецтва другої половини ХІХ ст. належить Миколі Львовичу.
Микола Скадовський народився 16 (29) листопада 1846 року в м. Білозерка Херсонського повіту. В 1865 р. після навчання в Одеській гімназії вступив до Московського університету і цього ж року став вільним слухачем Московського училища живопису, скульптури і архітектури. В 1870 р. продовжив художню освіту в Німеччині в Дюссельдорфській академії мистецтв. В 1880-х рр., в період великого творчого піднесення, художник брав участь у виставках в Петербурзі, Москві, Мюнхені, в 1881 р. він вперше організовує свою персональну виставку в Одесі.
У 1889 р. 64 картини і 42 акварелі майстра були показані в Херсоні. На виставці були представлені камерні живописні жанрові твори майстра «Обід швачки», «Перед концертом», виконані в гладкій манері письма з ретельною проробкою деталей. Ліричним відчуттям природи просякнуті пейзажі «Озеро в Білозерці», «Вечір». Каталог цієї виставки 1889 р. зберігся в науковому архіві музею.
Життя Скадовського, його світогляд та налаштованість творчості були пов’язані з колом одеських майстрів. В 1890-му році Скадовський стає одним з ініціаторів створення Товариства південно-російських художників, яке мало чітку реалістичну платформу. Організація виставок у містах України, а також ідейне спрямування картин нового творчого об’єднання були близькі до російського передвижництва. Серед членів Товариства М.Л. Скадовський мав значний авторитет. В своєму будинку в Одесі він влаштовував художні вечори за участы творчої інтелігенції та друзів.
У зібранні Херсонського обласного художнього музею ім. О.О. Шовкуненка знаходиться велика колекція творів Миколи Скадовського: 13 живописних полотен, 22 малюнки і акварелі, два дорожні альбоми з ескізами олівцем і акварельними етюдами. Ця колекція охоплює більшу частину з творчого доробку майстра і дає достатню уяву про характер та особливості мистецтва Скадовського. Переважна більшість творів була придбана музеєм у 70-80 ті рр. в родині онуки Миколи Львовича, у Ніни Сергіївни Строганової, яка мешкала у Москві. Винятковою в цьому плані є лише картина «На базар», яка була передана Київським музеєм російського мистецтва. Вона відзначається ретельністю живописної трактовки, стриманою кольоровою гамою, запозиченою у весняної степової природи Херсонщини. Скоріш за все, художник зобразив околиці улюбленої Білозерки, з характерним для місцевого життя сюжетом. Селяни, які у вільний час займалися виготовленням кінської збруї, постолів, виробів з комишу, збували їх у Херсоні або в самій Білозерці, де двічі на рік проходили ярмарки.
Правдивістю зображених мотивів привертають увагу пейзажі: «Вихор», «Неспокійне море». Незважаючи на скупість палітри кольорів, художник вдало вирішує образно-художній лад творів, впевнено змальовує збентежений стан природи під час сильного вітру.
Микола Львович, як і його сестра Анна, любив музику, грав на віолончелі. Відображенням цього його захоплення став твір «Перед концертом» (1889), де художник звертається до сцени з життя простої незаможної людини-музиканта, який важко заробляє на хліб своїм мистецтвом.
В акварелях Скадовський виступає майстром складних тональних переходів, нюансування. Серед них переважають види Італії. Значну частину етюдів майстер також присвятив Півдню України: «Берег Черного моря», «Куяльник» (1891). Жанрові етюди відзначені гострою спостережливістю художника, який звертає увагу на характерні рухи, жести, атрибути одягу своїх персонажів: «Солдат», «Гребець», «Вартовий».
Блискучою технікою роботи олівцем відзначаються малюнки: «Зарослий двір», «Зруйнований сарай», «Стадо на відпочинку», де художник постає майстром студій з натури жанрових та анімалістичних мотивів. Критичний погляд на соціальні проблеми суспільства особливо відчутний в жанровій композиції «Біля кордону».
В «Жіночому портреті» Скадовського, який виконаний у змішаній техніці, художник намагається передати складний психологічний стан моделі. Це завдання він вирішує за допомогою графічної манери, де поруч з м’якими півтонами пастелі граничить жорстке штрихування.
Микола Львович Скадовський помер 11 червня 1892 р. та був похований у рідній Білозерці. На жаль, могила його не зберіглася, проте зберігається мистецтво як пам’ять про художника та час, свідчення кровних польсько-українсько-російських зв’язків на ниві історії та культури.
Владислава Дяченко, мистецтвознавиця