Наука поруч з мистецтвом: порцелянова «Аварка» Павла Каменського

У числі творів зібрання Марії Корніловської, яке музей отримав за заповітом колекціонерки, є порцелянова скульптура Павла Каменського «Аварка», яка виготовлена на Імператорському порцеляновому заводі і належить до відомої серії «Народності Росії».

Перші фарфорові статуетки, що зображали різні етноси Російської імперії, з’явилися ще наприкінці XVIII ст. за наказом Катерини ІІ. У 1907 році за дорученням Миколи II почалася робота з виготовлення нової серії «Народностей Росії» до 300-річчя дому Романових. Оскільки територіальні претензії до Росії з боку ряду європейських країн тривали навіть на рубежі XIX-XX століть, включення жителів деяких регіонів в цю групу порцелянових фігур мало на меті зайвий раз заявити, що ці території є частиною Російської імперії. Але нас цікавить не політична складова серії, а той факт, що її науковою основою став перший і єдиний в Російській імперії перепис населення.

Скульптором більшості фігурок був Павло Каменський — онук російського живописця, медальєра і скульптора, віце-президента імператорської Академії мистецтв графа Федора Толстого (до речі, медальйони Федора Толстого представлені в постійній експозиції музею). Випускник Академії мистецтв, Павло Каменський мав успішну кар’єру, займав посаду скульптора при Дирекції Імператорських театрів, потім завідував там бутафорською майстернею. Мистецтво театрального костюму вимагає великої майстерності і глибоких знань: художнику необхідно добре розбиратися не тільки в історії костюму, але і в загальній історії мистецтва. Каменський прекрасно справлявся зі своїми обов’язками. Тож не дивно, що директор порцелянового заводу барон Вольф запросив для виконання серії фігур «Народності Росії» саме його, і з 1907 по 1914 рр. Каменський створює левову частину з 146 виготовлених моделей (73 народності були представлені парами — чоловіком і жінкою). Порцелянові скульптури виготовляли методом лиття, а потім розфарбовували. Художнику допомагала команда формувальників і живописців, а розпис більшості фігур був здійснений художницею Марією Герцак. Їй доводилося враховувати, що після нанесення полив і подвійного випалу багато фарб змінювали відтінки.

Серія «Народності Росії» не має аналогів у світовому фарфоровому виробництві, оскільки для її створення був розроблений унікальний метод. Кожна фігура була змодельована на основі новітніх історичних, етнографічних та антропологічних даних того часу за сприяння наукових консультантів з Музею антропології та етнографії імені Петра Великого (Кунсткамера) й етнографічного відділу Російського музею імператора Олександра. При створенні кожного образу враховувалися дослідження в порівнянні рис обличчя, росту, статури, навіть кольору шкіри та структури волосся. Музейні манекени, костюми, прикраси, предмети повсякденного життя, багатотомні етнографічні фоліанти, серії графічних аркушів і фотографічні джерела, що закарбували риси зовнішності та побуту різних народностей, стали підґрунтям роботи митців, які зосередили увагу на точності відтворення усіх деталей.

Павло Каменський створював не загальні, «збірні» образи, а точно ідентифікував кожну фігуру, яка окремо обговорювалася і затверджувалася. Враховувалась і точність передачі скульптурних елементів, і підбір колірної гами – це стосувалося не тільки кольорів для розфарбовування національних костюмів, а й для передачі кольору шкіри, волосся, очей. Скульпторові вдалося в такому складному матеріалі, як порцеляна, передати всі найдрібніші деталі національних костюмів і особливостей зовнішності народів.

У 1916 році Каменський виконав фігуру аварки, представниці кочового народу центрально-азійського походження, який у VI столітті переселився в Центральну Європу. За часів створення скульптур авари були однією з народностей, що населяли Закатальський округ, розташований у передгір’ях Великого Кавказького хребта на північному заході Азербайджану. Тож не дивно, що деякі елементи одягу аварські жінки, які вийшли з Дагестану, «запозичили» з національного костюму азербайджанок.

Основним елементом жіночого костюму в Закатальскому окрузі, як і у інших народів Дагестану, була сукня-туніка «горде», яка надягалася поверх довгих штанів або прямо на тіло. Це вбрання шилося з прямих полотнищ матерії темних кольорів (чорного, синього, темно-червоного), мало круглий виріз у шиї і прямі рукави. «Аварка» Каменського одягнена в «горде» темно-фіолетового кольору, прикрашене контрастною червоною вишивкою. Поверх сукні вдягнутий яскраво-зелений фартух і білий традиційний каптан — «архалик», декорований вишивкою в тон візерунку на «горде». Особливу увагу привертає головний убір жінки — довга шовкова хустка «гюльменде». Добробут і становище жінки в суспільстві можна було визначити саме за цією деталлю костюму. Такі хустки виготовлялися із застосуванням однієї з найскладніших технік розпису по тканині — гарячого батику. За багатим оздобленням одягу аварки можна припустити, що, найімовірніше, це заможна заміжня жінка.

Більшість скульптур серії статичні, схожі на манекен, як наша «Аварка», вони не мають живої безпосередності поз, але вражають натуралістичною достовірністю та філігранною майстерністю розпису. Святковий одяг (повсякденний, як відомо, не відрізнявся наочністю) — яскравий, химерний, ідеальний (як з подіуму) — виконаний ретельно і досконало. Висота великих скульптур становить від 38 до 45­ сантиметрів, маленьких — 18-19 см.

Цікаво, що багато з фігур цієї серії випускалися і в радянські часи на Державному, а пізніше Ленінградському фарфоровому заводі (ЛФЗ).

Лариса Жарких, наукова співробітниця