Володимир Чуприна. Спокій. 2006

В Херсонському обласному художньому музеї ім. О.О. Шовкуненка відкрита персональна виставка творів «Володимир Чуприна: Повертаючись до джерел». В експозиції репрезентовано 40 робіт художника різних років з колекції музею.

Ім’я Володимира Григоровича Чуприни, народного художника України, мистецтвознавця, почесного академіка Національної академії мистецтв України, професора кафедри образотворчого мистецтва Херсонського державного університету, члена Херсонської обласної організації НСХУ — найвідоміше на мистецькому небосхилі Херсонщини. Він був одним з ініціаторів відкриття Херсонського обласного художнього музею і присвоєння йому імені народного художника СРСР Олексія Олексійовича Шовкуненка, працював у Товаристві охорони пам’яток, багато років очолював Херсонське обласне управління культури, надаючи всіляку підтримку музеям, театрам, бібліотекам, окремим культурним діячам і творчій молоді.

Володимир Григорович народився 11 серпня 1940 р. в с. Хорли Каланчацького району Херсонської області. У 1953 р. став учнем Республіканської художньої школи в Києві, потім, за порадою свого вчителя – Олексія Шовкуненка – закінчив мистецтвознавчий факультет Київського художнього інституту. Свою першу персональну виставку Чуприна організував у 1985 р. Це були акварелі, що визначили його подальшу прихильність цій техніці. Творчий почерк художника, підкреслена індивідуальність його творів з перших хвилин захоплюють глядача.

Володимир Чуприна. Плин часу. 1997

В колекції музею всього зберігається 57 робіт Володимира Чуприни, які були придбані музеєм та подаровані автором. Це монолітні пейзажі Станіслава, віковічні ліси, велетенські стіни середньовічної архітектури, пірамідальні тополі, що несуть в собі міць рідної землі, її цілющу силу. Його роботам притаманні кристалічна ясність форм і конструктивність малюнка. Кожна прозора пляма акварелі має свою фактуру, свій примхливий візерунок, який передає матеріальність предметів. Своєрідні творчі прийоми монотипії роблять його роботи особливо впізнаваними.

Володимир Чуприна. Виноград. 1987

Володимир Григорович невпинно вдосконалює свою майстерність. Його ранні, іноді скупі, майже монохромні за колоритом роботи 80-х років змінилися повнозвучними акварелями другої половини 90-х та початку 2000-х, коли сонячні промені пронизують строгі метафізичні форми. Творчість художника розвивається по шляху більшої правдивості, переконливості, при цьому не втрачаючи своєї самобутності.

Володимир Чуприна. Півонії. 1990

Світовідчуття Чуприни відрізняється завидною постійністю і цілісністю, про це свідчить тематичний ряд і образна побудова його робіт. Природа Херсонщини, Чернігівщини, Криму дарує безліч чудових мотивів для втілення. Але майстер не фіксує зовнішні ефекти стихій і явищ, він філософ-романтик, зайнятий розумінням вічного в природі. Тому такими епічними виглядають його акварелі: споконвічними здаються камені гірського потоку, цілющою вода в струмку, нерозпаханим степ. Тяжіння художника до «великого стилю», до монументальної формі знаходить відображення у створенні архітектурних видів. Особливе почуття пластичності і об’єму допомагає не тільки правильно зафіксувати особливості старовинних церков, фортечних споруд, а й передати їхній вік, дух часу, притягальну силу пам’яток духовного життя людства.

Володимир Чуприна. Дачка. 2000

Мистецтво і творчість збагачують наш світ. Володимир Григорович Чуприна увійшов в історію Херсонщини як активний громадський діяч і як самобутній художник.

Владислава Дяченко, мистецтвознавиця

Одним з визначних херсонських художників другої половини ХХ ст. можна впевнено вважати Івана Івановича Ботька. Тонкий живописець та неперевершений майстер пастелі – саме так можна охарактеризувати цього майстра, роботи якого і сьогодні легко впізнаються на виставках та є окрасою приватних зібрань.

Іван Ботько. Черга за хлібом

Майбутній художник народився у 1914 р. в Нью-Йорку, в родині українських емігрантів, які на початку 20-х років минулого століття повернулися до України. В 1928 р. вони остаточно оселилися в Херсоні. Іван Ботько був учасником Другої світової війни, мінометником Білоруського фронту, визволяв від фашизму Західну Європу, отримав бойові нагороди. Після війни закінчив Одеське художнє училище і почав працювати в Херсоні. Його персональні виставки відбулися в Херсоні, Києві, Новій Каховці.

Першими художніми спробами майстра стали його фронтові замальовки, виконані тушшю на папері. Гостротою та безпосередністю образної мови вони набули характеру своєрідного репортажу з місця військових дій (Білорусія, Чехія, Східна Пруссія).

Після війни Іван Іванович щиро захоплюється індустріальними мотивами. Він створює серію робіт, присвячених Херсонському суднобудівному заводу. В цей же час опановує техніку пастелі, також нерідко пише олійними фарбами. В центр його уваги потрапляють: будівництво Каховської гідроелектростанції, міські види, природні мотиви щоденні будні робітників та селян. Поступово формується його особлива творча манера. Для своїх яскравих, емоційно насичених пастелей в якості підґрунтя він використовує темний наждачний картон, який допомагає передати ефект оксамитової поверхні малюнку.

Іван Ботько. Завод ім Куйбишева

Важливе місце у творчому доробку художника займає натюрморт. Це переважно зображення квітів. Художник дещо стилізує та узагальнює форму, використовує локальний колір, завдяки чому його натюрморти набувають вишуканої декоративності.

Іван Ботько. Троянди

Досконале образно-художнє втілення, технічна впевненість та майстерність, глибина та змістовність образів висунули цього художника в ряд найкращих представників мистецької плеяди Херсонщини ХХ ст.

Більшість творчого доробку Івана Ботька, близько ста робіт, зберігається в колекції Херсонського обласного художнього музею ім. О.О. Шовкуненка.

Владислава Дяченко, мистецтвознавиця

Володимир Гончаренко народився 14 липня 1952 р. у місті Бериславі Херсонської області. Початкову художню освіту отримав в студії образотворчого мистецтва при Обласному будинку народної творчості. З 1969 р. працював художнім оформлювачем та методистом на підприємствах міста: Херсонському виробничому художньо-оформлювальному комбінаті, художньо-виробничих майстернях Художнього фонду УРСР, Обласному центрі відродження національної культури. У 1995-1996 рр. очолював Херсонську обласну організацію Національної Спілки художників України.

Володимир Гончаренко. Відлига

Брати участь у спільних виставках, в тому числі організовувати персональні – дуже важливо для митця. Це немов погляд на свою творчість збоку, постійна критична самооцінка та необхідність шукати щось нове. Майстер не боїться експериментувати, розкриваючи з кожним роком наполегливої праці нові грані свого таланту.

Володимир Гончаренко. Санаторний провулок

Яскравою рисою творчості Гончаренка можна назвати його цілісність, що проявляється у неослабному інтересі до природи рідного краю та різноманітних мальовничих куточків нашої батьківщини. Він багато працює на пленері. Таке відчуття, що у митця постійно відкривається друге дихання, і він знову та знову береться за пензель. Художник зумів побачити і відтворити у своїх творах вічність та мінливість природи. Невичерпаним джерелом натхнення став для нього могутній Дніпро, херсонські плавні та рідний степ, а також фантастично красиві пейзажі Закарпаття.

Володимир Гончаренко. Зимка

Улюблена техніка майстра – акварель, яка, на його думку, є вираженням почуттів та експресії. Але, разом з тим, нікого не залишать байдужими дуже майстерні пастельні замальовки Гончаренка, які просякнуті чарівництвом рідної природи. Роботи митця зберігаються у багатьох приватних колекціях та музейних зібраннях, в тому числі у колекції Херсонського художнього музею ім. О.О.Шовкуненка, якому багато творів майстер передав в дар.

Володимир Гончаренко. Натюрморт грибами

Образна мова Володимира Гончаренка ґрунтується на реалістичному баченні життя, а творча енергія – невичерпна. У художника багато нових робіт, але ще більше задумів. Побажаємо ж нашому славетному землякові, щоб усі вони знайшли своє відображення в його творах!

Наталя Кольцова,
завідуюча науково-експозіційного відділу

10 червня 2020 року виповнюється 90 років від дня народження майстра історичного та монументального живопису, неперевершеного ілюстратора творів класичної літератури Іллі Глазунова.

Ілля Сергійович Глазунов (1930-2017) – художник, навколо імені якого ось уже кілька десятиліть не вщухають суперечки. Захоплення публіки завжди супроводжує гостра критика. Але, незважаючи ні на що, інтерес до творчості цієї непересічної людини не слабшає.

При широті погляду, при всій різноманітності тем і образотворчих засобів, високій майстерності живописця, своєрідності малюнка і колориту, головне у творчості Іллі Глазунова — цілісність сприйняття світу, його філософський, ідейний порив, натхненність. Роботи майстра висвітлені відблиском вогню, який горів в його душі, направляючи плин думок…

Майбутній митець народився в Ленінграді. Його батьки та інші родичі загинули від голоду в блокаду. Хлопчикові вдалося вижити і в кінці війни він повернувся з евакуації в рідне місто.

В молодості починав писати у звичайному для свого часу жанрі соціалістичного реалізму. Ілюстрував твори багатьох класиків російської літератури. Перша виставка творів живописця відбулася в 1957 р. в Москві. Істотну допомогу молодому художнику в його становленні надав поет Сергій Михалков, якого Глазунов завжди згадував з вдячністю.

Починаючи з другої половини 1950-х рр. перейшов до офіціозного парадного портрету — зображеннь політичних керівників, радянських вождів, голів інших держав, коронованих та впливових осіб, зірок мас-культури. Створив художнє оформлення до постановок опер «Сказання про невидимий град Кітеж і діву Февронію», «Князь Ігор», «Пікова дама».

Твори Іллі Глазунова легко впізнавані і в той же час дуже суперечливі. Їм властиві надмірна алегоричність, прикрашання і деяка солодкуватість. Гігантоманія полотен митця завжди викликала багато нарікань.

Творчість Іллі Глазунова в колекції Херсонського художнього музею представлено графічним твором «Грушенька на суді» — чудовою ілюстрацією до роману Федора Достоєвського «Брати Карамазови».

Федір Михайлович Достоєвський – улюблений письменник Іллі Глазунова. Жвавий інтерес до його особистості та спадщини художник проніс через усе своє творче життя. Він створив великий цикл, присвячений персонажам творів Достоєвського, серед яких Грушенька – «образ вічної жіночності», якою наділяв літературних героїнь Достоєвського Глазунов. Вона загадкова, як загадкова взагалі душа жінки. Художник намагається уявити складний душевний світ Грушеньки — пристрасної і сильної натури. Образ жінки емоційно насичений, точно відповідає літературному опису і сприймається як самостійний художній твір.

Наталя Кольцова,
завідуюча науково-експозіційного відділу

Майстриня гобелену, живописець, графік, поетеса Марія Несторівна Шнайдер-Сенюк вплела чарівну квітку свого таланту у багатий різнокольоровими барвами вінок сучасного декоративно-ужиткового мистецтва України, заклала підвалини для формування цілої плеяди майстрів з художнього текстилю на Херсонщині.

Марія Шнайдер-Сенюк на відкритті персональної виставки «Барви Української землі» в Херсонському художньому музеї, 2017

Марія Шнайдер-Сенюк народилася на Волині в селі Коблин Млинівського району Рівненської області у 1936 р. Навчалася у Львівському державному училищі декоративно-прикладного мистецтва, вивчаючи глибини народного ремества ткацтва західних земель, витоки українського мистецтва. Перші професійні навички закріплювала на Вінниччині, у Клембівці, де опинилася відразу після закінчення училища. Тут, працюючи на фабриці народних промислів «Жіноча праця», відкривала для себе секрети килимарства, «вертикального ткацтва» квіткових орнаментів Центральної України.

Марія Шнайдер-Сенюк. Озеро з триптиху «Тиша Дніпровських плавнів»

Долею судилося Марії Шнайдер у 1965 р. переїхати на Південь, до Херсона, тут вона виховувала двох талановитих синів, теж художників, разом з чоловіком, майстром з художнього текстилю, Борисом Шнайдером, який працював на славетному південному гіганті – Херсонському бавовняному комбінаті.

Херсонщина надихнула майстриню на створення нових за тематикою гобеленів. Розмаїті квіткові візерунки, традиційні українські вазони її клембівських гобеленів змінилися ніжними рослинами дніпрових заплав, красою затишних куточків степових краєвидів. Херсонщина відкрила зрілий фігуративний період її творчості, світ людини праці, буднів українського села. Земля України – така різноманітна на півночі і сході, півдні і заході – ось головний лейтмотив її творчості.

Її великими монументальними роботами стали гобелени для інтер’єрів кафе «Перлина степу» у Києві, Будинку культури у Кривому Розі, бібліотеки для юнацтва та літературного музею ім. Б. Лавреньова у Херсоні, тощо.

Марія Шнайдер-Сенюк. Поетам України, гобелен. 1989

Образ рідної землі вона натхненно оспівувала як художник і як поет. Можливо, тому народився її символіко-алегорійний гобелен «Поетам України» (1989), з колекції Херсонського обласного художнього музею ім. О.О. Шовкуненка. Цей твір, один з найкращих у творчому доробку Марії Шнайдер-Сенюк, присвячений борцям за ліру правди та щирого слова. Варто відзначити також музейний триптих «Тиша Дніпровських плавнів», де художниця оспівує незрівняну красу дельти Дніпра, затишну тишу живописних херсонських плавунів.

Марія Шнайдер-Сенюк. Тиша Дніпровських плавнів, триптих

Живопис Марії Шнайдер-Сенюк особливий, він є невід’ємною частиною ручного ткацтва, його внутрішнім наповненням. І навіть створюючи самостійні станкові твори, художниця тяжіє до узагальнено-декоративної манери, що нагадує гобелен за образно-художнім ладом, логікою художнього вирішення.

Марія Шнайдер-Сенюк. Косарі

Цікавою знахідкою художниці є твір «Червоними і чорними нитками». Він нагадує абстрактний живопис, який складається з орнаментів українських вишивок на розстелених у ряд українських сорочках.

Марія Шнайдер-Сенюк. Червоними і чорними нитками

В картинах Марії Шнайдер як і в гобеленах, квітнуть весняні сади, ніжними пастельними тонами різнотрав’я вбирається могутній хвилястий степ, яскравими кольорами веселки вони розфарбовують навколишній світ і серця людей.

Марія Шнайдер-Сенюк. Філософ

Графічні твори мисткині, виконані аквареллю та пастеллю, є більш стриманими за кольоровим рішенням, образним ладом. Вони привертають увагу міфічністю образів, як наприклад, «Пророк», «Філософ». Народившись під час роздумів над сенсом буття, пошуками істини, вони відзначаються споглядальним настроєм. Книга, джерело, промені світла в цих творах є атрибутами духовного життя, гармонії з оточуючим чарівним світом, до якого запрошує нас автор.

Владислава Дяченко, мистецтвознавиця