Цього разу ми відвідаємо одне з найстаріших міст нашої держави. Інколи його називали молодшим братом Києва, але частіше казали, що це його конкурент. Місто князів і козацької старшини — Чернігів.
Анатолій Платонов. Чернігів. Околиця. Блакитний день. 1982. Полотно, олія
Серед багатої колекції книжкової графіки музей має серію ілюстрацій до повісті Ольги Кобилянської «Земля», яка стала першим символістським твором в українській літературі — це кольорові ліногравюри Сергія Адамовича, створені у 1960 році.
Сергій Тадейович Адамович (1922–1998) — відомий український і латиський художник, Заслужений діяч мистецтв України, Член Національної спілки художників України. Його ім’я належить до плеяди тих молодих зухвалих митців, чиї книжкові ілюстрації кінця 50-х – початку 70-х привели до оновлення і справжнього тріумфу української графіки. А в Україні книжкова графіка завжди була на високому рівні!
Випускник Київського державного художнього інституту (живописна майстерня Олексія Шовкуненка), Сергій Адамович раптово змінює напрям своєї творчості – і починає працювати в графічному мистецтві, насамперед, у сфері книжкової ілюстрації. Перші спроби відбулися ще під час навчання — студентом він почав співпрацювати з київськими видавництвами. Захопився — і досяг вражаючих успіхів. Робив чудові ілюстрації до книг українських та російських класиків. До речі, деякі дослідники вважають, що ілюструвати класичну літературу складніше, тому за цю справу брались лише ті майстри, які дійсно впевнені у власних творчих силах.
У графіці Адамовича відчутний вплив живопису (і це не дивно, якщо вчителем був сам Шовкуненко!). Художник мислить як живописець, тому активно включає у свої графічні твори колір та його декоративні можливості, постійно шукає нові засоби створення образів. Зокрема, він одним із перших, ще наприкінці 1950-х, звертається до ліногравюри в створенні ілюстрацій – а у 1960-ті лінорит вже стає улюбленою технікою українських книжкових ілюстраторів.
Як наслідок творчих пошуків Сергія Адамовича виник цикл ілюстрацій до повісті Ольги Кобилянської «Земля», що приніс художнику справжній успіх і визнання. Книга видавництва «Дніпро» вийшла 1960-го як подарункове видання до Декади української літератури і мистецтва у Москві, а 1971-го її перевидали з деякими правками та доповненнями ілюстративного ряду.
Гарна робота молодого митця не залишилась непоміченою, і у 1961 р. на третьому Всесоюзному конкурсі художнього оформлення книг була удостоєна диплома І ступеня і отримала схвальну оцінку. І досі ілюстрації до повісті Ольги Кобилянської «Земля» вважаються одними з кращих робіт у творчості Сергія Адамовича.
Ліногравюри Адамовича декоративні і в той же час гостро графічні, головна роль в них відводиться плямі та силуету. Контрастність ілюстрацій підкреслює драматичність сюжету. А емоційність літературного твору художник майстерно передає через надзвичайно виразну портретну галерею головних героїв, в яких розкриваються їхні характери. Сергій Адамович залюбки звертається до асоціацій, символів, метафор, але його асоціативний ряд, його символи зрозумілі читачеві, бо ясні та не переускладнені.
Працюючи над ілюстраціями до «Землі», Адамович, фактично, створював цілісний «книжковий організм». Його ілюстрації вважаються прикладом ідеальної співпраці художника з літературою. Адамович не вступав в конфлікт з письменником, не «доповнював», не «поглиблював», не «осучаснював» текст – але й не перекладав механічно літературний твір мовою графіки. І в кожному випадку знаходив потрібний ключ для розуміння образів і поетики твору.
Лариса Жарких, наукова співробітниця
До 300-річчя від дня народження видатного українського філософа, богослова, поета Григорія Сковороди
У дні вшанування 300-річчя Григорія Савовича Сковороди, видатного українського філософа і культурного діяча, розглянемо графічні роботи херсонського майстра офорту Рюрика Браїлова, який висловив своє ставлення до цієї важливої історичної постаті у своїх творах.
Подорожуючи живописною Україною, ми вирушаємо до старовинного міста, де здобувалась козацька слава, – на батьківщину видатного українського мариніста Руфіна Судковького. Пункт нашого призначення – місто Очаків.
Микола Скадовський. Біля Очакова (етюд). Полотно, олія
В рамках проекту «Живописна Україна» ми з вами відправляємось у подорож на Західну Україну — до міста, яке майже цілком можна назвати архітектурним заповідником. Пунктом нашого призначення буде Кам’янець-Подільський.
За легендами, першу фортецю на цій території було засновано ще за часів Київської Русі як один із форпостів держави. А буквально за її «спиною» поступово виросло місто, що стратегічно розташувалось на острові, утвореному каньйоном річки Смотрич. Старе місто, як його прийнято називати, обнесено мурами, і до нього вела лише одна дорога через фортецю та арочний Замковий міст. Все це в купі з природним ландшафтом утворювало майже неприступний комплекс укріплень. За всю історію існування фортеці її було завойовано лише кілька разів.
На фото Кам’янець-Подільська фортеця має майже той самий ракурс, що й на роботі Володимира Масика (див. нижче)