Ймовірно, що жінки у творчості Олексія Олексійовича Шовкуненка зіграли вирішальну роль. Це були його дві дружини, а також друзі-мистецтвознавиці, акторки, балерини тощо.

Олексій Шовкуненко. Портрет М.М. Фадєєвої. 1920

Серед кращих творів Олексія Шовкуненка в колекції музею зберігається поясний портрет Марини Фадєєвої, першої дружини художника, у техніці пастелі. Фадєєва зображена в яскравому, трохи екзотичному, наче циганському вбранні. У неї чорне декольтоване плаття і заквітчана червоно-синя хустка, що накинута на плечі. На грудях – блідо-жовте намисто. Виразність привабливих жіночих рис і строкатого одягу відтіняє контрастне темно-зелене тло.

Подейкують, що Марина була артисткою, вірогідно, непрофесійною. Портрет був створений автором у Херсоні у 1920 р., і хоча його володіння технікою пастелі в цей час не можна назвати бездоганним, цей образ викликає неабиякий інтерес.

Олексій Шовкуненко. Молодиця. 1938

У спадщині митця 30-х років – картини «Молодиця», «За шиттям» (1936), де втілений образ Олександри Василівни Шовкуненко, яка зберігала пам’ять про чоловіка все життя після його смерті. Саме вона подарувала музею 60 робіт, що стало поштовхом для присвоєння імені Шовкуненка. Сповнена сил, фізичної здорової краси,Олександра Шовкуненко позує в національному костюмі або зайнятою домашньою роботою. Вона стала для художника зразком типової української жінки, задушевної, темпераментної.

Олексій Шовкуненко. За шиттям. 1940

Олексій Шовкуненко. Портрет молдаванки біля дзеркала. 1936.

Олексій Шовкуненко. Портрет Н.М. Ужвій в ролі Л.А. Раневської. 1947.

До цього періоду відноситься також образ «Молдаванки перед дзеркалом», яку Шовкуненко писав з передової радянської колгоспниці Декіци Фрунзе.

Мистецтво 1940-х репрезентоване в колекції чудовим портретом відомої української акторки театру і кіно, зірки українського радянського телеекрану Наталії Ужвій в образі Раневської (за п’єсою А. П. Чехова «Вишневий сад»), для якої художник знаходить особливі прийоми виразності, застосовує вишукану палітру, передає складний емоційний стан своєї моделі, що позує після відпрацьованої вистави.

Серед відомих моделей Шовкуненка і визначна балерина Скорульська, мистецтвознавець Лада Міляєва, яка входила до кола близьких художнику людей. Їхні образи також зберігаються в Херсонському художньому музеї.

Всі ці портрети свідчать про те, з якою повагою та сердечністю художник ставився до жінки, відображаючи в своїй творчості, перш за все, її душевну природу, жіночість та ті особисті риси, які допомагають жінці бути незрівнянною, коханою і привабливою у будь-якому віці.

Владислава Дяченко, мистецтвознавиця

11 жовтня в Херсонському обласному художньому музеї ім.Олексія Шовкуненка відкрилась виставка «Микола Гепард. Асоціації», присвячена Дню художника України. В залі представлено 46 графічних робіт відомого херсонського майстра, заслуженого художника України Миколи Анатолійовича Гепарда.

Виставку відкрила завідуюча науково-експозиційним відділом Наталія Кольцова, яка розповіла про ідею створення першої персональної виставки Миколи Гепарда в музеї та представила його присутнім.  Сам митець поділився концепцією своїх творів та розповів, чому для нього важливо представляти свої роботи на персональних виставках не часто — раніше художник робив це раз на десять років.

Автора привітали колеги по цеху, серед яких — молодий майстер-аматор Сергій Серко, який розповів історію знайомства з художником. Від імені лікарні ім.Є.Є Карабелеша, у дворику якого знаходиться одна з дерев’яних скульптур майстра, художника привітала директор закладу. На вернісаж завітали керівництво та  викладачі Херсонської художньої школи, викладачі та студенти Херсонського училища культури, творча молодь міста, друзі майстра, представники преси.

Митець провів невелику екскурсію по виставці та поділився власними секретами. У витончених творах Миколи Анатолійовича можна відчути умиротворення, спокій або експресію та динаміку. Фольклорні мотиви, міфологічні образи, ностальгічні замальовки, незвичайні птиці й риби, щемливі в своїй простоті пейзажі – все це породжує уява Миколи Гепарда, художня мова якого з кожним роком стає все більш різноманітною, багатшою та складнішою.

Творчість Миколи Гепарда також знайома кожному херсонцю по паркових скульптурах, які прикрашали затишні куточки нашого міста. Зараз в публічному просторі скульптуру майстра можна побачити на вулиці Суворова — це художнє різьблення на в’язі, яке потребує збереження та реставрації. Закликаємо усіх небайдужих херсонців взяти участь у проекті зі збереження дерева, що росте з часів славетного Суворова і не набагато молодше за Сполучені Штати Америки. Подробиці — https://firstregion.com.ua/novyny-hersonshhyny/v-hersone-gybnet-unykaln%d1%8bj-art-ob%d1%8aekt/?fbclid=IwAR361U8PSpViQcPZIz-Fk3aqw8BVoFbuYVuc5wjv15E-9f47f4PeeTraDUE.

Завітайте на виставку, щоб побачити оригінальні графічні твори майстра, роботи якого прикрашають музейні та приватні колекції України, Канади, США, Франції, Австрії, Німеччини, Португалії, Угорщини,  Росії.