Живописна Україна. Київ. Поділ

Поділ — один з найдавніших та найчарівніших куточків Києва, сповнений яскравих архітектурних ансамблів. Здавна цей низинний прирічковий район заселяли здебільшого ремісники та купці. І не дивно, що його центром стала площа, де активно велися торги і укладались договори — Контрактова.

Над Подолом, на верхівці Андріївської гори височіє, немов маяк, Андіївська церква. Величний храм, присвячений Андрію Першозваному, було зведено у 1747-1753 роках у барочному стилі за проєктом знаменитого архітектора Бартоломео Растреллі. Будівля церкви однокупольна з чотирма декоративними вежами, у плані має форму хреста. Довкола храму розміщено балюстраду, яка є своєрідним оглядовим майданчиком, з якого відкривається краєвид на Поділ.

Валентин Гордійчук. Андріївська церква на заході сонця. 1981. Папір, олівець

Оскільки цей район знаходиться у низині, до нього від Верхнього міста вели декілька спусків. Найактивніше використовували Андріївський. Зараз Андріївський узвіз вважається вулицею-музеєм. Свою сучасну назву він отримав у середині XVIII століття від однойменної церкви, біля якої він спускається вниз аж до Контрактової площі.

Олександр Кропко. Київ. Андріївський узвіз. 2008. Папір, акварель

Багатий на пам’ятки архітектури і сам Поділ, варто лише звернути від Андріївського узвозу трохи осторонь. Однією з таких пам’яток є один з найстарших у Києві жіночий монастир — Фролівський. Перші письмові згадки про нього датуються серединою XVІ століття. Однак, у тій же грамоті короля Сигізмунда ІІ Августа йшлось про певне відродження обителі, а тому цілком можливо, що дата її заснування іще більш давня. Архітектура монастиря датується XVІІІ-ХІХ століттями, адже до того будівлі комплексу були дерев’яними і неодноразово страждали від великих пожеж, що спустошували Поділ. З самого свого заснування монастир було присвячено святим Флору і Лавру, і довгий час його іменували просто Фролівським, однак після освячення митрополитом Рафаїлом Заборовським нового головного храму на честь Вознесіння Господня, сформувалась його сучасна назва — Свято-Вознесенський Фролівський монастир.

Олександр Кропко. Фролівський монастир. Київ. 2010. Папір, акварель

Багато українських храмів присвячено святому Миколаю Чудотворцю, який був покровителем дітей, моряків, студентів, подорожніх і торговців. Тож не дивно, що серед храмів торгового «центру» Києва — Подолу — багато було присвячено саме Святому Миколаю. На жаль до наших часів збереглись лише три. Хоча вісі вони були присвячені одному святому, але мали різні побутові «уточнення» до назви: Доброго, Набережного, Притиска тощо. І якщо перші два цілком зрозумілі, то істинне походження назви Притиска загубилось з часом, і зараз існує одразу декілька досить туманних версій.

Сучасний храм було зведено між 1695 та 1707 роками на місці однойменної дерев’яної церкви. Хрестоподібний у плані храм, увінчано однією банею. У його архітектурі гармонійно поєдналися українське бароко з його часто строгою красою та традиційний вигляд українських дерев’яних церков. Пізніше, у кінці XVІІІ та першій половині ХІХ століття, до храму були зроблені добудови, що витримані у стилі основного храму і гармонійно з ним поєднуються.

Олександр Кропко. Церква Миколи Притиска. Поділ. Київ. З серії «Мальовничий Київ». 2010. Папір, акварель

Не дивно, що величава краса українських храмів приваблювала не лише вірян, але й митців, які увічнювали її у своїх творах.

Анна Фурса, наукова співробітниця