Живописна Україна. Видубицький монастир

Серцем будь-якої держави є її столиця. Для нашої Батьківщини Київ — це не просто її серце, а легендарна «мати» для всіх міст України-Русі. Цей старовинний град «народився» у глибині віків, вкорінився на дніпрових кручах, огорнутий, наче ковдрою, міфами про окремі свої куточки та людей, що з ними пов’язані. І кожен бачить Київ по своєму: для одних це «жива» історія, для інших — релігійний центр, когось вабить розмаїття його архітектури та мальовниче переплетіння вуличок, а декого — жваве життя великого міста. Але для всіх він гостинно приймає, і готовий розкривати свої секрети зацікавленим.

Як один з найстаріших монастирських комплексів України Видубицький монастир з самого свого заснування відігравав важливу роль у поширені християнства на території Київської Русі, а деякі легенди розповідають, що ще задовго до прийняття нової релігії на цьому місці заснували печерний монастир перші «вітчизняні» християни.

Леонід Брюммер. Видубицький монастир. 1912. Картон, олія

На дніпрових схилах перед вами сяють у променях вранішнього сонця куполи Видубицького монастиря. Майже тисячу років тут стоять храми. Від свого заснування у 1070-1077 роках це був вотчинний монастир київських князів Мономаховичів. Та легенди розповідають, що монахи на цій території оселились ще задовго до заснування монастиря, живучи у печерах. Там же, під землею, було розташовано перший на цій території храм, присвячений архістратигу Михаїлу.

Свого сучасного вигляду архітектурний ансамбль набув у XVІІІ столітті, коли монастир почав забудовуватись на гроші меценатів. Так до Михайлівської церкви ХІ століття додався Георгіївський собор, дзвіниця та трапезна (Спасо-Преображенська церква), зведені у стилі українського бароко. А у кінці XVІІІ – першій половині ХІХ століття було збудовано будинок настоятеля та братський корпус, що завершило формування сучасного вигляду монастиря.

Ангеліна Сіденко. Видубичі. З серії «Київ історико-культурний». 1985. Папір, офорт

А за його стінами розкинувся ботанічний сад. Далі, вздовж берега, тягнеться парк. Так і незчуєшся, а попереду вже відкривається вже інший не менш давній, але значно більший монастирський комплекс — Києво-Печерська лавра. Але це вже зовсім інша історія…

Анна Фурса, наукова співробітниця