14 вересня, напередодні святкування дня міста Херсона, в Херсонському обласному художньому музеї ім.О.О.Шовкуненка було відкрито персональну виставку «Мереживні витинанки Вікторії Мірошниченко». Це перша персональна виставка білозерської майстрині. Для музею відкриття цієї експозиції — також знакове, адже твори майстрині представлено в новому експозиційному приміщенні.

Вікторія Миколаївна Мірошниченко (Вікторія Мірошниченко) народилась в Херсоні, має дипломи про закінчення Херсонського училища культури та Херсонського державного університету. Більше двадцяти років пропрацювала на Білозерській станції юних натуралістів, де очолювала численні гуртки. У 2004р. миткиня розробляє свою власну програму «Декоративно-ужиткове мистецтво (витинанкарство) для учнів молодших класів». Згодом, нею було створено ще декілька програм для дітлахів, педагогів та батьків.

До дня міста Херсона в Херсонському обласному художньому музеї відкрилась незвична виставка — мініатюрних дерев. Слово «бонсай» в перекладі з японської дослівно означає «вирощене в таці». Це мистецтво вирощування точної копії справжнього (іноді карликового) дерева, тільки в мініатюрі.

Вважається, що в Японії мистецтво бонсай виникло в VI столітті завдяки буддистським ченцям. Відомі своєю вишуканою естетичністю і схильністю до символізму, японці довели до досконалості майстерність вирощування карликових дерев і в першій половині ХХ століття розпочали успішне «підкорення» бонсай Європи і Америки. Сьогодні це вважається традиційно японським мистецтвом, яке має величезну кількість шанувальників в різних країнах.  Серед мільйонів сформованих мініатюр переважна більшість є варіацією стилів японських майстрів.

Бонсай — це жива скульптура, а все живе вимагає терпіння, уваги і турботи. Для того, щоб обрати стиль для дерева, необхідно враховувати його особливості, як воно буде виглядати, листяне воно або хвойне, терміни цвітіння і зимової сплячки.

Всі ці секрети знає херсонець, інженер за фахом, 35-річний Андрій Маринич, який «захворів» мистецтвом бонсай ще в дитинстві, але займатися серйозно цією справою почав у 20 років.

«Взагалі, існує три способи вирощування дерев бонсай. Перший, найдовший — посадити насіння, але кінцевий результат чекати довго. Другий спосіб — купити в садовому центрі більш-менш сформоване дерево і створювати бонсай з нього. І третій спосіб, який використовується і японцями, і більшістю майстрів бонсай, називається ямадорі — це дерево, яке береться з природи. Цим способом результат досягається максимально швидко. Я використовував всі три способи, є навіть вирощені з кісточки. І тим не менше, мистецтво бонсай — це перш за все велика витримка і терпіння» — ділиться своїм досвідом херсонський бонсаіст.

Захоплення бонсай — кропітка праця і в той же час задоволення на довгі роки. Створити бонсай без знання природи, а головне, без любові просто неможливо. Таку любов, власну життєву філософію і світло захопленості відвідувач побачить в рослинах “створених” й вирощених Андрієм Мариничем. Його бонсай — це подарунок херсонцям до Дня міста і прекрасне доповнення до виставки живописних творів молодого херсонського художника Сергія Серко. В експозиції представлено 36 мініатюрних дерев.

Виставка триватиме близько двох тижнів, встигніть завітати!

Експозиція виставки приурочена до 240-річчя від дня заснування  нашого міста і входить у великий виставковий проект, присвячений цій знаменній даті.
Херсон — адміністративний, промисловий та культурний центр півдня України.  Заснований у 1778 р. князем Потьомкіним, згідно указу  імператриці Катерини, він отримав  назву на честь давньогрецького міста Херсонеса Таврійського.

Історія Херсона  — надзвичайна, захоплююча та багата подіями, яким присвячена велика кількість творів херсонських митців.

Справжнім співцем рідної землі  і патріотом свого краю був Курнаков Г. В. Творча та громадська діяльність живописця  відзначені присвоєнням йому почесного звання Заслуженого діяча мистецтв України. В своїх творах митець намагається створити узагальнений епічний образ Херсонщини, з яким асоціюється могутній Дніпро та безмежні простори степів (Дніпровські простори. 1952). В невеличких невигадливих етюдних замальовках, майстер з любов’ю розповідає про рідне місто, де пройшло усе його життя (Окраїни Херсона. 1949; Ранньою весною у Гідропарку. 1967). Крім пейзажів митець залишив велику кількість яскравих натюрмортів, в яких, майже завжди, присутні його улюблені квіти: півонії, троянди, гладіолуси.

До історії українського мистецтва наш земляк Шовкуненко О. О. увійшов не тільки як видатний художник та майстер живопису. Важко переоцінити те значення, яке він відіграв у розвитку і становленні творчого процесу Херсонщини  та художньої освіти України в цілому. В експозиції представлено два полотна майстра – його відомі херсонські «Зелені базари» (1921; 1928). В цих, насичених повітрям і виконаних в блакитно-зеленій кольоровій гамі творах, митець відтворює свої враження від південних щедрот  міста, в якому народився.

Одним з фундаторів херсонської живописної школи був Ботько І. І. До художньої  спадщини майстра належать емоційно стримані та навпаки  яскраві пейзажі і натюрморти. Одна з тем творчості митця, яка була для нього дуже важливою,  пов’язана з Херсонським суднобудівним заводом (На рейді. 1960-ті рр.). Раннє полотно «На судноверфі» (1960) Заслуженого художника України Платонова А. Г. також занурює нас у повсякденність цього славетного херсонського підприємства.

В експозиції репрезентовано роботи  Трапенка В. М. та його сина Трапенка В.В., які зворушують стриманою кольоровою палітрою та простотою і виразністю почуттів (На річці Кошовій. 1988; Натюрморт з калиною. 2003), а також невеличке полотно видатного херсонського митця Петрова Г. П. – майстра пейзажу та  натюрморту, одного з найкращих акварелістів України. Петров завжди з захопленням писав  невибагливі херсонські краєвиди. Саме поетизації рідного краю він присвятив усе своє життя (Північна брама Херсонської фортеці. 1991).

Творчість наївних художників є одним з пластів сучасного мистецтва. Вона вимагає серйозного і вдумливого вивчення, в якому не може бути місця поверхневим та суб’єктивним судженням. Представники наївного мистецтва найчастіше запозичують свої сюжети з навколишнього життя, фольклору, релігійної міфології або власної фантазії. Окрасою експозиції є панорамні види рідного міста Сергєєва Г.С., ім’я якого увійшло у Всесвітню енциклопедію наївного мистецтва. Абсолютно свідомо художник використовує позитивну і життєстверджуючу блакитно-зелену кольорову гаму. Не дивлячись на те, що для його творів характерні певні умовності та спрощення, вони, наче маленькі оповідання про привабливі куточки рідного міста, дуже змістовні і розповідні (Старий Херсон. Морський причал. 1976; Херсонський базар до революції. 1978).

В експозиції представлено твори ще однієї представниці наївного мистецтва — Рибальченко О.П., яка є типовим художником-самородком. Не маючи художньої освіти, створюючи свої картини від щирого серця, мисткиня не уявляє  життя без малювання. Наше  місто, забудоване спорудами різних епох та архітектурних стилів,  виглядає в її полотнах дуже своєрідно (Морехідне училище у Херсоні. 1997; Херсонський художній музей).

В експозиції репрезентовані полотно Машницького В.А., який вмів дуже особливо бачити рідну землю і  гостро відчував пульс часу (Суднобудівний завод. Суботник. Обідня перерва. 1973), та два твори Беліча І.В., на яких зображено старовинні херсонські споруди (Яхт-клуб. Херсон. 2000; Старий телеграф. 1999).

Трохи ностальгічна експозиція невеликої виставки творів  херсонських митців, доповнена давніми фотографіями мешканців Херсона, є своєрідним подарунком співробітників музею херсонцям та гостям нашого міста, яких ми від душі поздоровляємо з значною ювілейною датою.

Запрошуємо на відкриття виставки херсонського художника Валерія Моругіна, яке відбудеться 5 липня о 15:00. Вхід — вільний! В експозиції, що відкриває цикл виставок, приурочених до 240-річчя нашого міста, представлено близько 30 творів херсонського художника Моругіна Валерія Михайловича, люб’язно наданих музею для експонування приватними власниками.

Валерій Моругін народився 25 вересня 1946 р. в місті Гаврилов-Ям Ярославської області. Вищу освіту здобув в Московському технологічному інституті, де навчався на художньому факультеті.

У 1972 р. був прийнятий художником-дессінатором (дизайнер текстилю, художник по тканинах та програміст вишивального обладнання) 1-ї категорії на Херсонський бавовняний комбінат. Він дуже легко і гармонійно влився в творчий колектив. Його товариші по роботі справедливо відзначали легкість і чистоту ліній, жвавість ідей і особливий авторський почерк майстра. Багато зі створених ним ескізів тканин отримували найвищу оцінку, після чого приймалися в якості промислових зразків на всій території Радянського Союзу.

Моругін  мешкав і працював у Херсоні, однак творчість майстра перебуває поза масштабами певного міста чи країни, вона звертається до всього людства, спрямовує кожну душу до високої естетики, етики, моралі, нетлінних духовних цінностей, до пізнання невідомого у Всесвіті. Картини живуть, випромінюючи симфонію фарб та  енергію образів, які для багатьох шанувальників художника стали джерелом світла, любові та надії. Роботам митця притаманна насиченість символами, прочитання яких відкриває глибинний сенс його творів.

Останні два десятиліття життя майстра були відзначені філософськими роздумами, пошуками сенсу і духовних основ буття, які втілилися  в серію живописних та графічних творів. Ми бачимо зовсім іншого Моругіна – художника-косміста, на світогляд якого дуже сильно вплинули вчення Миколи Костянтиновича Реріха. Валерій Михайлович був людиною таємничою. Він не завжди давав назви своїм картинам, надаючи право глядачеві на власне  їх сприйняття. Співробітники музею прийняли рішення не змінювати традиції майстра, справедливо вважаючи, що не можуть взяти на себе право робити це замість автора. Ми пропонуємо замислитись над цім нашим шановним відвідувачам.

Митець пішов з життя 8 липня 2010 р. На жаль, значна частина його творчої спадщини, що зберігалася на Херсонському бавовняному комбінаті, загублена назавжди. Деякі ескізи і живописні полотна знаходяться в приватних зібраннях, музейних колекціях та є власністю доньки художника. Співробітники музею висловлюють особливу подяку керівнику “Центру Валерія Моругіна” Скидановій Ірині Миколаївні за допомогу в організації виставки та надану можливість  побачити роботи художника, які раніше не експонувалися.

Чекаємо на Вас у музеї!

Запрошуємо всіх на благодійний аукціон, що відбудеться 14 червня о 15:00 у приміщенні Херсонського обласного художнього музею ім.О.О.Шовкуненка. Ідея запросити Андрія Лещинського до музею належить директору, заслуженому працівнику культури України, Аліні Доценко, яка побачила роботи талановитого юнака в соціальних мережах та запропонувала допомогу. Формат аукціону допоможе фінансово підтримати молодого художника. Стартова ціна лота 300 грн. Зібрані кошти підуть на комп’ютерне приладдя та навчання талановитого юнака Андрія Лещинського.

Андрій Лещинський – людина з інвалідністю, яка знаходить в собі сили та натхнення для творчості, вдосконалює свою майстерність та вже є впізнаваним місцевим художником. Андрій буде присутній на заході особисто, де розповість свою історію злетів, падінь, натхнення та відчаю. А ще на всіх очікуватиме майстер-клас з живопису від майстра, і звісно, його нова колекція картин для аукціону!

Андрій проживає у геріатричному пансіонаті  м.Каховки. Активно бере участь у різних спортивних змаганнях та малює без рук. Рік тому Благодійний Фонд «Майбутнє Херсонщини» зібрав невелику суму з мистецького аукціону, де відомі художники пожертвували свої роботи на його користь, щоб придбати творче приладдя для хлопця. За рік Андрій навчався ремеслу та наполегливо малював, щоб виправдати довіру всіх, хто його підтримував і продовжує це робити.

Ми не агітуємо допомагати Андрію, ми  пропонуємо дати йому вудку і навчити рибалити. За рік Андрій, завдяки продажу власних картин, зміг самостійно придбати собі комп’ютер, а тепер прагне надати своїй творчості новий вектор у медіа просторі.

Придбання спеціального приладдя дасть можливість Андрію створювати авторський ай-ті продукт та зробити важливий крок у кар’єрному розвитку, стати фінансово незалежним художником. Важливим для хлопця є спілкування з людьми, якого в стінах пансіонату катастрофічно не вистачає. Тож, ваша увага та моральна підтримка є також важливими.

Чекаємо всіх небайдужих!