Виставка німецьких художників України, присвячена 80-річчю депортації німецького народу, в рамках проєкту «Мистецтво на зламі тисячоліть»

Відкриття: 23 березня в стінах облдержадміністрації.

Ця виставка стала можливою завдяки унікальному 15-річному проекту «Зустріч поколінь» (2006-2021 рр.), семінарів-пленерів та експедицій німецьких художників України за фінансової підтримки Федерального Міністерства внутрішніх справ, будівництва та регіонального розвитку Німеччини через Благодійний Фонд «Товариство Розвитку» (м. Одеса).

Зміна пори року – одна з улюблених тем художників-пейзажистів. Весна визнається митцями найбільш благодатною в плані підбору творчого матеріалу. У роботах митців ХХ ст., представлених в експозиції, ми немов вдихаємо пряну свіжість повітря, чуємо дріб капелі і дзвінкий гомін птахів…

На виставці можна побачити весняні пейзажі, натюрморти та жіночі портрети провідних художників ХХ ст.

Весняне пробудження неможливе без квітів – різнокольорових, ніжних, чарівних. Дивлячись на фантастично-барвисті «Натюрморт на фоні моря» (1973) та «Українські квіти» (1976) неперевершеного українського живописця Миколи Глущенка, «Васильки та ромашки» (1966) пензля нашого славетного земляка Георгія Курнакова, ніжний «Букет мімози» (1930-ті рр.) послідовника імпресіоністичного напрямку у мистецтві Давида Штереберга, немов відчуваєш їх витончені аромати.

Експозиційний ряд прикрашає дуже своєрідне за кольорами, ліричне полотно Анатолія Платонова – одного з корифеїв пейзажного живопису Херсонщини (Весна в Седневі. 1976).

Ще одним послідовником імпресіонізму був відомий кримський митець Федір Захаров. Його робота «Весна» (1962) сповнена жаги до життя і любові до навколишнього світу.

Жіночий образ трансформується в рамках часу і стилю.

Родзинкою експозиції є яскраве полотно послідовника Товариства пересувних художніх виставок, члена петроградського Товариства художників-індивідуалістів Шарапова Д.П., яке носить відгомони салонного портрету (Жіночий портрет. 1920-30-ті рр.).

Твори херсонського митця Єгора Толкунова характеризуються неординарним і своєрідним живописним втіленням. Для них притаманна сміливість творчого пошуку, прагнення до вияву авторської індивідуальності. У своїх роботах художник демонструє абсолютно різну жінку: ніжну і мінливу (Чекання. 2006) або навпаки сміливу, іронічну та вибухову (Тетяна. 1996).

Яскравим доповненням експозиції є ніжний і витончений портрет дівчини у рожевому вбранні пензля Самуїла Невельштейна (Люся. 1975) та ліричне полотно відомого українського майстра Сергія Одайника, просякнуте вираженням любові матері до своєї маленької дитини (Сон. 1979).

Напередодні дня народження (21.03.1884) в експозиції репрезентовано твори Народного художника СРСР Олексія Шовкуненка, чиє ім’я носить Херсонський художній музей.

Всі представлені роботи характеризує поетична піднесеність, яскравість живопису та життєвість образів. Для кожного свого полотна митець створює оригінальну композицію, знаходить своєрідні художні і технічні прийоми зображення (Півонії і ромашки. 1950; За шиттям. 1940; Молодиця. 1938).

На виставці «Жіноче обличчя природи» представленй живопис ХХ ст. з колекції Херсонського обласного художнього музею ім. О.О.Шовкуненка.

Новий рік художній музей ознаменував відкриттям виставки «Керамічна казка» – унікальної колекції виробів третьої чверті – кінця ХХ ст. двох старовинних російських гончарних промислів «Гжель» і «Димківська іграшка» та порцеляни відомих українських заводів. Загалом, експозиція налічує 147 експонатів.

Фарфор відомих українських заводів

Випуск порцеляни в Україні вперше було розпочато наприкінці XVIII століття. Розвитку фаянсової й порцелянової справи сприяли великі поклади каоліну на Волині та Чернігівщині. У цих місцях і будувались заводи.

В експозиції представлено як авторські вироби – унікальна колекція «Цирк» творчого подружжя Зяблових, статуетки всесвітньо відомого українського скульптора-фарфориста Владислава Щербини – так і вироби таких заводів, як Полонський, Київський експериментальний та Слов’янський керамічний комбінат. Достатньо одного погляду на цю тендітну та вишукану малу пластику, щоб назавжди полюбити порцеляну – один із найвитонченіших різновидів художньої кераміки.

Гжель

Гжель — всесвітньо відомий російський народний промисел, один з провідних центрів виробництва художньої кераміки.

Класична порцелянова гжель вирбляється з білої глини з великою домішкою каоліну. Саме така, в основному, видобувається тільки у Підмосков’ї. Традиційна гжельска порцеляна з монохромним підглазурним розписом кобальтом має характерну вишукану біло-синьо-блакитну кольорову палітру і є однією з найбільш відомих в світі.
В експозиції представлені авторські роботи відомих майстринь промислу – Людмили Азарової (саме її розпис визначав свого часу «обличчя» Гжелі) та Ніни Квітницької, які вражають своєю фантазією і вмінням поєднувати утілітарні функції виробу з його художнім оформленням.

Поряд з біло-синьою порцеляною в експозиції репрезентовано кольорову високоякісну гжельську майоліку з дивовижною та життєрадісною барвистою палітрою розпису, для якого майстрами використані натуральні ангобні фарбники з різнокольорової глини. Вироби виконані в народному стилі, в кращих традиціях старовинного промислу. Особливо звертають на себе увагу твори Юлії Петліної – однієї з провідних художниць гжельського промислу, роботам якої притаманні невгамовна фантазія і вишуканість малюнку.

Димківська іграшка

Димківська іграшка – один із найстаріших і всесвітньо відомих народних художніх промислів Росії, що виник в XV-XVI ст. Його витоки поринають в давнє минуле і пов’язані з місцевим в’ятським святом «Свистопляски» або «Свистунії». Народна іграшка з червоної глини – це узагальнена скульптура, близька до народного примітиву, у вигляді білих фігурок, розписаних багатокольоровим геометричним орнаментом. Це традиційні вершники, півні, індики з розкішними віялоподібними хвостами, «барині» в дзвіноподібніх спідницях з високими кокошниками тощо. Є і багатофігурні композиції: хатки, каруселі, крамниці.

В експозиції представлені роботи багатьох майстринь, в тому числі Валентини Племянникової, Галини Баранової, Лідії Фалалєєвої. Стиль кожної художниці можна визначити безпомилково.

У декоративно-прикладному мистецтві художня кераміка займає одне з провідних місць і в кращих своїх зразках поєднує високі досягнення у технології з високохудожністю творів мистецтва.

Надзвичайна виставка під назвою «Небо на землі» відкрита у художньому музеї ім. Шовкуненка з 14 грудня до 16 лютого. Мистецтво сучасного іконопису репрезентувала сімейна іконописна майстерня з Києва. Її очолює вже 15 років православний священик отець Сергій Павелко, разом з яким пліч о пліч працюють майстри, серед яких переважно жінки.

Богородиця “Цілителька” (дошка, левкас, яєчна темпера, золочення, ліпнина)

Ікона – з грецької «образ, зображення» – зявилася ще в перші роки розповсюдження християнства, про це свідчать церковні передання про апостола Луку, що написав ікони з образом Діви Маріі і Немовля Христа, про Нерукотворний образ Спасителя. Перші зображення Христа у вигляді Доброго пастиря дійшли до наших днів на стінах римських катакомб. Пізніше з’явилися зображення Христа та Богоматері в техніці енкаустики з використанням фарб, замішаних на бджолиному воску.

Традиційна ікона на дереві у техніці живопису яєчною темперою з’явилася у Візантії за часів середньовіччя. Вона пережила складний історичний період іконоборства, і з 9 століття впевнено і яскраво розвивалася як самобутній художній стиль майже на всій території колишньої західної і східної римської імперії. Проте не лише стиль…

Формування іконопису відбувалося в складних умовах постійних богословських дискусій, внаслідок чого збагатилася такими композиційними схемами, які повинні були відображати основні догмати та істини християнського віровчення. Ікона втілила ту реальність, яку не бачить земне око і п’ять органів почуттів, реальність за межами земного світу. Нагадуючи про цей світ, ікона приречена була стати відкритим вікном у Небо.

Ікони, які було репрезентовано на виставці, написані за останні сім років. Вони зацікавлюють тим, що є списками як дуже відомих і так маловідомих старовинних образів. Художники використовують іконографію православних народів Балкан, Кавказу, а також іконописних шкіл східного слов’янства: білорусів, росіян, українців.

Чудеса Ісуса Христа (дошка, левкас, яєчна темпера, золочення)

Всі художники, які працюють у майстерні «Небо на землі» не тільки пишуть ікони, але й дуже уважно і ретельно вивчають східну і західну християнську іконографію, іі складну і насичену богословським змістом символіку, а також секрети ремества, художні прийоми старих майстрів, технологію створення ікони.

Для написання ікони у своєму творчому арсеналі молоді митці використовують липові та черешневі дошки, натуральні фарбові пігменти, пивне сусло, прозорі лаки, інструменти для нанесення позолоти, ліпнини, гравірування, тощо.

Прийоми плоскінного живопису давньоруського стилю з його монументальною трактовкою образів, локальністю колориту, зосередженою ємкістю художнього вислову змінюються стилем п’ятнадцятого століття з одухотвореністю ликів та плавністю абрисів. Українська ікона представлена списками ікон київської і галицької школи, взірцями українського іконопису з використанням суцільної орнаментації, вишуканих ліній.

Цікавою авторською знахідкою стало створення іконописних мініатюр в техніці гарячої емалі.

Спасіння світу (дошка, левкас, яєчна темпера, золочення, мідь, гаряча емаль)

Деякі ікони на виставці представляють нові інтерпретації відомих іконографічних типів, які з’явилися внаслідок творчих пошуків. Серед них ікони «Ісусе, Любове невимовна», «Богоматір-Цілителька», «Чудеса Ісуса Христа», «Благовіщення», «Спасіння світу» тощо.

Благовіщення (дошка, левкас, яєчна темпера, мідь, гаряча емаль)

Вдалим сучасним художнім прийомом вбачається використанням експресивної каліграфії, розташування надписів за принципом композиційної необхідності та гармонійного поєднання образу і слова.

Слід відзначити, що всі історичні епохи додавали до ікони нових тем, сюжетів, образів. Кожна епоха розставляла свої акценти, і тому іконописці як художники пристосовувалися до запитів свого часу. А такі великі майстри як Андрій Рубльов були справжніми розробниками іконописного канону. В ХІХ ст. зявляються такі іконографічні сюжети як «Богоматір Вгамуй мої печалі», «Богоматір Всіх скорботних радості», які з’явилася через популярність церковних акафістів, присвячених Богоматері. Ікона «Богоматір Спорителька хлібів» виникла завдяки Амвросію Оптинському, який наказав саме так зображати Пресвяту Діву.

Сучасні українські іконописці, продовжуючи старовинну традицію іконописання, нагадують нашому примхливому глядачу про те, що сучасне мистецтво має ланку для свого духовного відродження та перспективу не загубитися у хвилях часу. І ця золота ланка – іконопис.

Високі ідеали християнства, любов до людини і світу, альтруїзм та віра в Бога, утвердження гармонії та краси як речей необхідних для розвитку та зростання особистості – ось ті вічні цінності, які несе протягом століть православна ікона, і які вона і далі спроможна передавати і проповідувати всім народам.

Влада Дяченко, мистецтвознавиця

Відкриття виставки сучасних ікон «Небо на землі», яке відбулось 14 грудня в Херсонському обласному художньому музеї ім. О.Шовкуненка, зібрало багато зацікавлених — і вірян, і шанувальників мистецтва, і почесних гостей. В експозиції представлено більше сотні ікон в різноманітних техніках, виконаних майстрами сімейної іконописної майстерні, яка має таку ж саму назву «Небо на землі».

Музейна зала, в якій на 2 місяці оселилися ці дивовижні твори, набула якогось особливого сяяння — і не тільки від золота, якого так багато в цих іконах. А хор Херсонського Свято-Стрітенського кафедрального собору ПЦУ, який відкривав і закривав захід, додав піднесеності та урочистості.

Директорка художнього музею ім. О.Шовкуненка Аліна Доценко відмітила великий потенціал іконописного мистецтва, актуальність якого залишається так само на часі навіть у ІІІ тисячолітті.

Лідер Громадської платформи «Добро переможе», спонсор виставки, Юрій Рожков, який взяв на себе транспортні та рекламні витрати, порадив на мить зупинитися біля цих ікон, замислитися, порадіти душею, замилуватись очима і серцем.

Керівник майстерні отець Сергій Павелко, який, до речі, народився в Херсоні, виголосив багато слів вдячності за цей день — керівнику музею та всім музейникам, спонсору, майстрам і Богу — за те, що благословив їх на улюблену справу.

Кураторка виставки Марія Павелко поділилася своїм захватом від роботи музею, подякувала за те, що завжди були поруч, за творчий підхід до формування експозиції та наголосила на тому, що ікона, залишаючись святинею, також є і мистецьким твором: «Вона є першоджерелом, колискою багатьох видів мистецтва. Будучи першоджерелом, вона залишилася в тому вигляді, як вона народилася». І передала в дар музею від майстерні ікону Богородиці «Цілителька».

Начальник Управління культури Херсонської ОДА Світлана Думинська подякувала Аліні Василівні за те, що наш художній музей залишається осередком духовності і запросила приходити до музею родинами, особливо під час різдвяних свят.

І ще дві родзинки: в день відкриття експозиції гості змогли побачити, як створюються ікони — майстрині іконопису Наталя Соболєва та Катерина Цирулік працювали над невеличкою іконкою, показували і розказували бажаючим, що і як вони роблять, і від них гості просто не відходили. А наступного дня, в неділю, прямо в залі серед ікон, вони провели майстер-клас.

«Ми думаємо, що ми дивимося на ікону, — каже отець Сергій. — Насправді це Бог через ікону дивиться на нас. Ікона, на яку ми дивимося, допоможе нам зустрітися з Богом».

До 16 лютого 2020 року в Херсонському художньому музеї ім. О.Шовкуненка можна і зустрітися з Богом, і долучитися до одного з найдавніших видів мистецтва.

Приходьте! Виставка варта уваги!

Музей працює з середи по неділю, з 9:00 до 17:00 (каса до 16:30).