27 грудня музей приймав шановану гостю — саме в цей день херсонській художниці Олені Павлівні Рибальченко виповнилось 90 років. До цієї дати в музеї відкрилась експозиція «Художні співи Олени Рибальченко», яка налічує 69 робіт, подаровані музею від майстрині за довгі роки дружби. Привітати Олену Павлівну прийшли друзі, шанувальники її творчості, херсонські художники та представники херсонської громади. Захід, який вітальним словом відкрила директор музею, заслужений працівник культури України Аліна Доценко, відбувся у форматі дружньої зустрічі, де кожен з присутніх міг сказати кілька теплих слів та поділитись спогадами.

Привітати Олену Павлівну прийшли друзі, шанувальники її творчості, херсонські художники та представники херсонської громади. Захід, який вітальним словом відкрила директор музею, заслужений працівниккультури України Аліна Доценко, відбувся у форматі дружньої зустрічі, де кожен з присутніх міг сказати кілька теплих слів та поділитись спогадами.

Майстриня народилась 27 грудня 1928 р. в  місті Павлоград Дніпропетровської області. Закінчила  педучилище у Бородіні – селищі міського типу в Одеській області. Більше тридцяти років мешкала у Харкові, де працювала на станкобудівному заводі. Переїхала в Херсон на постійне місце проживання у 1984 р. У південному місті на Дніпрі і почалося її справжнє заняття малюванням, якому вона віддала своє серце. Першою спробою Рибальченко у живопису був пейзаж на балконній стіні у власній квартирі, про який схвально відгукнулися друзі та сусіди. Згодом Олена Павлівна починає писати олією сюжети на картоні.

Свої твори  спочатку нікому не показувала, проте доленосний випадок привів її до місцевого клубу художників-аматорів, де вона й почала брати участь у виставках. На початку 90-х років мисткиня  вже презентує свої картини в експозиційних залах  Херсонського художнього музею, а в 1993р. — в “Українському домі” у Києві на Всеукраїнській виставці художників-аматорів, де отримує диплом І ступеня. Так раптово, як і диво натхнення, прийшло її творче визнання.

Сьогодні творчий доробок Рибальченко налічує більше 500 живописних творів, які знаходяться у різних музеях країни, у художниці вдома або подаровані друзям, близьким та знайомим.

В Херсонському художньому музеї ім. О.О. Шовкуненка зберігається більше ста робіт майстрині, які є щедрим подарунком Олени Павлівни нашому місту. Вони присвячені українському селу, родині, коханню, природі. Їх гармонійно доповнюють полотна, в яких відбито образ нашого міста, що стало для художниці рідним.

Цікавою особливістю картин Рибальченко є тісний зв’язок з фольклором, поезією, піснею. Вона зображує народні гуляння, свята та звичаї, які були розповсюджені в Україні з давніх часів. Головні персонажі  картин майстрині — дівчата та парубки у національному одязі, які зустрічаються на побаченнях, мріють, сумують та радіють життю. (“Ой на Івана, та й на Купала…”, “А я щаслива, молода…”).

Сама художниця є успішною авторкою багатьох чудових віршів, присвячень, казок і притч, невеличких оповідань, в яких відображена народна мудрість, особистий життєвий досвід, віра у перемогу добрих сил, Божий суд та справедливість.  Кожна картина Рибальченко відзначається щирістю художнього вислову, піднесеним національним духом, безпосередністю образотворчої мови.

До експозиції увійшли твори майстрів образотворчого мистецтва ХХ сторіччя, які належать до різних національних шкіл пострадянського простору. В своїх роботах вони демонструють особисте світобачення та власні засоби художньої виразності. Художники і скульптори  звертаються до різноманітних тем повсякдення, поетизують оточуюче їх життя, багато уваги приділяють красі рідної природи.

Мистецтво минулого віку – складний, неоднозначний, проте дуже плідний період в історії української культури, який залишив після себе цілу плеяду видатних майстрів образотворчого мистецтва. Один з них – Глущенко М.П., творчий доробок якого є неосяжним. Пейзажам   майстра притаманні яскрава живописна форма, насиченість повітрям й сонячним сяйвом. (З серії «Українські квіти». 1971).

В художній культурі  другої половини ХХ століття  Яблонська Т.Н. була незаперечним лідером не тільки на Україні, але і на усьому пострадянському просторі.  В її творчій спадщині відтворено понад півстоліття – ціла історична епоха. Яскрава своєрідність творів миткині породила вислів “феномен Яблонської”. Глядач постійно чекав на “нову художницю”. Тетяна Нилівна жодного разу не повторилась в своїх пейзажах. (Льон.1976; Осінь в Осокорках. 1976; Вечір в Толедо. 1980).

Поетична піднесеність, соковитість, яскравість живо­пису, життєвість образів і зв’язок художника з повсякден­ним бурхливим життям України характери­зують твори Шовкуненка О.О. Найбільших успіхів  майстер досяг у галузі портретного живопису. Він створив  цілу галерею портретів героїв війни і труда, письменників, поетів, художників, артистів, вчених, простих людей. Його твори відзначаються глибоко індивідуальною характеристикою портретованих і віртуозною майстерністю виконання. Митець знаходить для кожного портрета оригінальну композицію, відповідну характеристиці персонажа, а також своєрідні технічні прийоми виконання (Дівчини з козенятком. 1940). Життєрадісність і бадьорість властиві також його темпераментним натюрмортам (Натюрморт з гладіолусами. 1950).

В експозиції репрезентовано  полотна таких відомих українських живописців, представників закарпатської школи живопису,  як Бокшай Й.Й. (Село Домашино. 1969) та Коцка А.А. (Осінній вечір. 1985).

Художник  Ломикін К.К. – відомий український імпресіоніст доби соцреалізму, майстер олійного та пастельного живопису. Митець створив понад 300 чарівних композицій на тему балету. Присвячені артистам різних театрів – його роботи й дотепер захоплюють артистичною передачею пластики та витончених рухів балерин. («Балерина, яка зачісується» (1980).

Українську школу живопису репрезентовано також полотнами таких відомих митців як Шишко С.Ф.( Польові квіти. 1979), Сидорук В.Ф.  (Весняний дощ на Верховині. 1963), Столяренко П.К. (Іриси. 1959), Григор’єв І.П. (Команда фехтувальників. 1971), Оссовський П.П. (Словацька дівчина за шитвом. 1976) тощо.

Латиську школу живопису представлено невеличким вишуканим пейзажним полотном всесвітньовідомого живописця Пурвіта В.К., який є основоположником сучасного латвійського живопису. Не залишить байдужими яскраве життєстверджуюче полотно латвійської майстрині живопису Бумане Л.А. ( Студентське літо. 1975).

Філософським спогляданням пройнятий пейзаж « Виноградний сад навесні» (1972) Акопяна А.П., який є умовним, символічно-узагальненим образом північної Вірменії, відмінним від загальноприйнятого. Вірменську школу живопису представлено також полотном відомої майстрині Асламазян М.А. (Маски Замбії. 1972).  Художниця  дуже захоплювалася натюрмортом. У її роботах  особливо помітний її зв’язок  зі школою Мартіроса Сарьяна і вплив всесвітньовідомого живописця на композиції та колористичний лад  творів майстрині.

Азербайджанський живопис репрезентовано полотном Абдуллаєва М.Г. «Дороги» (1985). У творчості цього майстра  переважають ліричні мотиви. Художник відомий також як  майстер портретного живопису.  Середньоазійську школу живопису доповнює монументальне полотно туркменського майстра  Амангельдиєва  А.,  яке є яскравим прикладом суворого стилю, прийнятого у мистецтві радянської доби (Портрет хірурга Чари Байриєва. 1971).

Експозицію прикрашають полотно молдавського художника Греку М.Г, роботи майстрів Естонії Вялі В.М. та Карагодіна М.М.,  фантастичний в своїй витонченості пейзаж грузинського живописця Качкачишвилі О.В., наповнене радістю життя полотно казахського живописця Айтбаєва С.А., а також роботи відомих на пострадянському просторі скульпторів Алієва А.С., Богушевської Н.В., Геворкяна Т.Г., Іскандаряна Х.М., Нікогосяна М.Б, Протаса В.М., Сажиної Н.М. та інших.

Радо запрошуємо на презентацію проекту “Мистецтво: бачити та розуміти”!

Комфортна кількість учасників в складі екскурсійного маршруту — до 15 осіб. Будь ласка, заповніть цю форму, щоб ми побачили кількість бажаючих та змогли продумати, як зробити презентацію максимально зручною для кожного учасника.

Ось так пройшла екскурсія для фокус-групи, з якою ми розібрали по одній “точці” з двох маршрутів: “Людина на полотні” та “Жанрова картина”

Проект створено за підтримки Goethe-Institut в Україні, Українського інституту національної пам’яті, Українського центру розвитку музейної справи, за дружньої підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини, партнер проекту — Фонд громади міста Херсон “Захист”.

Виставку «Скарб Тибету» відкрито! Цілий місяць жителі та гості нашого міста зможуть відвідувати тематичні екскурсії, лекції, майстер-класи з тибетської медицини та медитації. В трьох залах представлено понад 500 творів буддійського мистецтва, привезених з Тибету, Непалу, Індії, Шрі-Ланки, Бутану, Монголії та інших країн Далекого Сходу і Південно-Східної Азії, вперше представлених для херсонського глядача.

19 жовтня виставку відкрили заступник директора з наукової роботи Владислава Дяченко, директор Департаменту культури, туризму та курортів Світлана Думинська, директор Благодійного фонду «Жива традиція» Олександр Рибін. Виступаючі привітали Херсон з цією яскравою подією. В сучасному світі інтерес до буддійської культури, яка є однією з найдавніших в історії людства, дуже високий.

Протягом 15 років жителі багатьох міст країни мають можливість подивитись наживо «Скарб Тибету», як зазначає Олександр Рибін. В якості особливого експонату цієї експозиції він представив гостям книгу «Будда та буддизм», перекладену на початку ХХ ст. Іваном Франком, а також процитував його поезію «Поклін тобі, Буддо».

14 вересня, напередодні святкування дня міста Херсона, в Херсонському обласному художньому музеї ім.О.О.Шовкуненка було відкрито персональну виставку «Мереживні витинанки Вікторії Мірошниченко». Це перша персональна виставка білозерської майстрині. Для музею відкриття цієї експозиції — також знакове, адже твори майстрині представлено в новому експозиційному приміщенні.

Вікторія Миколаївна Мірошниченко (Вікторія Мірошниченко) народилась в Херсоні, має дипломи про закінчення Херсонського училища культури та Херсонського державного університету. Більше двадцяти років пропрацювала на Білозерській станції юних натуралістів, де очолювала численні гуртки. У 2004р. миткиня розробляє свою власну програму «Декоративно-ужиткове мистецтво (витинанкарство) для учнів молодших класів». Згодом, нею було створено ще декілька програм для дітлахів, педагогів та батьків.