Багата і давня українська історія. І свідків цієї давнини розкидано по всій її території. Стоять вони, наче могутні лицарі на сторожі давніх кордонів, щомиті готові стати знов на її захист. Хотинська фортеця — один з тих кам’яних стражів.

Із сивої давнини ріки були не лише водними артеріями, що «дарували життя» довколишнім територіям, а й своєрідними торованими шляхами для переміщення людей і товарів. Дністер, одна з найбільших річок свого регіону, якнайкраще відповідав таким критеріям, перетворюючи цю місцевість на бажану для будь-якого володаря. Мабуть, саме тому на одному з ключових відрізків Дністра постав могутній Хотин — ключ і головний захисник такої жаданої території.

Мабуть, так собі уявляє ідеальне Різдво більшість тих, хто віддає перевагу подорожам на новорічні свята. Тож саме туди ми сьогодні і відправимось у рамках рубрики «Живописна Україна». А допоможуть нам у цьому два відомих українських художники – Ларго Михайлович Бальзак та Валентин Львович Бунов. Роботи двох митців по-різному, але в той самий час однаково «закохано» зображають Місто Лева.

Сьогодні наш маршрут пролягає на південь нашої країни, де на нас чекають вершини Кримських гір. І першою з них нас зустрічає Кара-Даг, з яким пов’язана різні легенди. Одна з них розповідає про загадковий церковний дзвін, що доноситься з-під води біля скель лише в ніч на Великдень. Інша, що з’явилась вже на початку ХХ століття, каже, що у водах біля Кара-Дагу живе величезне морське чудовисько, що полює на дельфінів. Дехто з тогочасних науковців повірив у легенду настільки, що навіть проводив дослідження цього «феномену».

Цього разу ми відвідаємо одне з найстаріших міст нашої держави. Інколи його називали молодшим братом Києва, але частіше казали, що це його конкурент. Місто князів і козацької старшини — Чернігів.

Анатолій Платонов. Чернігів. Околиця. Блакитний день. 1982. Полотно, олія

Подорожуючи живописною Україною, ми вирушаємо до старовинного міста, де здобувалась козацька слава, – на батьківщину видатного українського мариніста Руфіна Судковького. Пункт нашого призначення – місто Очаків.

Микола Скадовський. Біля Очакова (етюд). Полотно, олія