Живописна Україна. Києво-Печерська Лавра

Одне з Семи чудес України, об’єкт Світової спадщини ЮНЕСКО та найбільший монастирський комплекс України — все це Києво-Печерська Лавра.

Підлужний А.І. Києво-Печерська лавра. Пам’ятник архітектури ХVІІ ст. 1971. Дерево, інтарсія

Заснування цієї святої обителі відноситься до 1051 року. Першу печеру на Лаврській горі викопав священик Ілларіон, майбутній митрополит Київський. Засновниками ж самого монастиря є Антоній та Феодосій Печерські, які оселились у печері Ілларіона. З часом до них приєднались інші схимники, а коли місця у підземеллях стало не вистачати, підземну церкву перенесли — і над печерами постав перший храм Успіня Пресвятої Богородиці. Тоді ж Антоній добився від князя Ізяслава Ярославовича дозволу на використання території всієї гори, а монастир офіційно отримав назву Печерського.

Валентин Бунов. Пейзаж з видом на Лавру. З «Загорського альбому». 1944. Папір, олівець

Зараз Успенський собор — це найстаріша архітектурна пам’ятка всього Лаврського комплексу. Собор було збудовано у сімдесятих роках ХІ століття на кошти тодішнього князя Святослава Ярославовича, брата Ізяслава. За майже тисячолітню історію свого існування собор зазнавав неодноразового руйнування та перебудов. Свого сучасного вигляду він набув у XVII столітті, коли було надбудовано додаткові бані, а також здійснено декорування у стилі українського бароко.

За наступні чотири століття свого існування Печерська обитель невпинно росла, розширялась, будувались нові храми. Але, на жаль, спустошливі набіги неодноразово розоряли монастир. І щоразу монахи відновлювали все втрачене завдяки власній роботі та щедрим пожертвуванням меценатів.

Невідомий художник. У Лаврі. Папір, акварель

Золота доба українського козацтва стала також часом розквіту і для Києво-Печерської лаври. На її території зведено типографію та налагоджено випуск богословських книг, Петро Могила відкрив училище, яке згодом після об’єднання з братським училищем перетворилося на Києво-Могилянську колегію.

Аби захистити обитель від нападів ззовні, гетьман Іван Самойлович обвів Лавру земляним валом, а Мазепа звів кам’яні стіни, які трохи згодом були доповнені баштами бастіонного типу.

Олексій Шовкуненко. Київ. Архітектурний заповідник. Лавра. 1945. Папір, акварель

Все це не лише захистило монастир, а й перетворило його на одне з найсильніших укріплень Києва.

Валентин Бунов. Біля Лаврської башти. З «Загорського альбому». 1944. Папір, акварель

Лаврські мури простяглись більше ніж на кілометр. До складу укріплень входили також в’їзні ворота та чотири вежі, що мали як оборонний так і релігійний вжиток.

До переліку цих башт входила і вежа Івана Кущника — двадцятип’ятиметрова споруда, нижній ярус якої використовувався як частина фортифікаційної системи, а у верхньому була розташована невеличка церква на честь святого з міста Віфанія.

Георгій Петров. Вежа Івана Кущіна. З серії «По Лаврі». 1989. Картон олія

Своєрідним доповненням будь-якої оборони були брами. І, як водиться в монастирських комплексах, всі мали і релігійне значення. Чудовим прикладом цього є Дзвіниця на Дальніх печерах. Ця будівля є однією з найцікавіших барокових споруд, що входять до архітектурного комплексу Києво-Печерської лаври. Дзвіниця була побудована у 1752– 1761 роках проектом архітектора Петра Нейолова, який черпав натхнення у зовнішньому вигляді Андріївської церкви. Ця висока восьмигранна двуярусна конструкція, щедро оздоблена орнаментом, відіграє значну роль у архітектурному ансамблі Дальніх печер.

Дзвіниця розташована поруч з церквою Різдва Пресвятої Богородиці — ще однієї пам’ятки українського бароко ХVІІ століття. Зведена вона була на кошти козацького полковника Костянтина Мокієвського. Першопочатково храм мав трикупольну будову, характерну для дерев’яних церков того часу. І лише згодом, у 1767 році було додано чотири прибудови по кутах, що і створило сучасний вигляд храму.

Ангеліна Сіденко. Лавра І. 1984. Папір, офорт

За спорудами Дальніх печер відкривається чудовий вид на Ближні печери, що розташовані трохи нижче по схилу. Їх відмічає двоярусна Дзвіниця, від якої відходить дерев’яна галерея, що спускається до Ближніх печер.

Неподалік звідти височіє Хрестовозвиженська церква, що також напряму пов’язана з печерами. Храм було зведено у 1700 році коштом полтавського полковника Павла Герцика. За століття свого існування він майже не зазнав змін, і до наших днів зберіг свою першопочаткову тридільну будову, характерну для тогочасної церковної архітектури.

А вдалині височіє над усім довкола Велика лаврська дзвіниця — майже стометрова, чотирьохярусна споруда, щедро оздоблена орнаментом і декоративними колонами. Правіше видніється Трапезний собор Антонія та Феодосія Печерських — «наймолодшу» пам’ятку архітектури Києво-Печерської лаври. Вона була зведена у кінці ХІХ століття у русько-візантійському стилі, що вирізняє Трапезну з-поміж інших споруд Лаври.

Ангеліна Сіденко. Лавра ІІ. 1984. Папір, офорт

Гуляючи територією монастиря, неможливо оминути Церкву Всіх Святих, розташовану над Економічною брамою. Храм було зведено у самому кінці XVІІ століття на кошти гетьмана Івана Мазепи. Хрестоподібна в плані, будівля має два яруси: перший повністю відведений під браму, а сама церква займає другий ярус. Верхівка увінчана п’ятьма куполами. Фасад церкви прикрашено ліпним геометричним орнаментом, а на північному фасаді красується герб спонсора цього будівництва, Івана Мазепи.

Олександра Бабкова. Київо-Печерська Лавра. ХVIII ст. 1972. Папір, кольорова ліногравюра

Покидаючи Лавру, прямуємо далі до історичного центру міста і сподіваємось, що враження від великих святинь української столиці хоч трошки встигнуть «влягтись», даючи можливість їх поповнити.

Анна Фурса, наукова співробітниця