19 марта 2017 года произошло важное событие в художественной жизни не только нашего города, но и в культурном пространстве масштаба всей страны. Директор музея Алина Доценко в Риге получила в дар от известного художника Латвии Карлиса Добрайса четыре монументальные картины, которые рассказывают о мастере и одновременно являются отражением целой эпохи. Также свою работу подарила музею и молодая талантливая художница Уна Лекузе, ученица и последовательница художественных принципов Добрайса.

Этот жест известного мастера не случаен. Еще в 80-е годы музей приобрел триптих Добрайса «Семиверстными шагами», который является украшением латвийской коллекции музея. В благодарность за прекрасную сохранность музеем работ Добрайс принял решение о передаче своих произведений в дар именно Херсонскому художественному музею.

Алина Васильевна взяла на себя решение всех вопросов оформления документов, упаковки картин, передачи их в Министерство иностранных дел Латвии. При поддержке Посольства Латвии в Украине, благотворительного фонда «Артания», преодолев огромное расстояние дипломатической почтой, картины Карлиса Добрайса уже в Херсоне, в своем новом доме!
Следите за анонсами об открытии выставки.

Рига. Студия художника Карлиса Добрайса. Март 2017

Херсон. Художественный музей. Апрель 2017

В експозиції, присвяченій 130-річчю Заслуженого діяча мистецтв УРСР, відомого  художника-пейзажиста, нашого земляка  Георгія Васильовича Курнакова, представлені найкращі твори майстра з колекції музею.

Херсонський митець народився 12 квітня 1887р.  у Мелітополі. Через деякий час родина хлопчика переїхала до Херсона, який і став рідним містом для майбутнього художника. Невичерпним джерелом для становлення творчості та смаків молодої людини стало вивчення  історії реалістичного світового мистецтва. Професійну освіту художник отримав у Київському художньому училищі, де на той час викладали  відомі українські живописці  Мурашко О.О., Менк В.К., Кричевський Ф.Г. (роки навчання 1909-1916).

З 1916р. молодий художник приймає участь у виставках Київського товариства художників «Кільце» та Асоціації художників Червоної України. Саме в цей час до художника приходить перший успіх. У 1919 р. Курнаков повертається в рідне місто, де стає викладачем Херсонської вчительської семінарії, керівником майстерні живопису і малюнка у робітничій ізостудії та інструктором відділу народної освіти.

1920-1930-ті рр. – період плодотворної творчої діяльності, пошуків, знахідок. Митець ніби відкрив для себе естетичну цінність природи рідного краю. Пейзажі, що зображують сільські вулички, дворики, передмістя Херсона, невеликі пристані на Дніпрі сповнені відчуттям закоханості до херсонської землі.

У 1950-70-ті рр. кольорова гама його робіт стає більш стриманою, побудованою на сполученні сріблястих та зеленуватих тонів, які передають кольори півдня Придніпров’я. Крім пейзажів митець залишив велику  кількість яскравих натюрмортів, в яких, як правило, завжди присутні  улюблені квіти майстра.

Георгій Васильович Курнаков був не тільки майстром пензля. Важко переоцінити його громадську діяльність. Митець багато працював з самодіяльними художниками,  передавав їм свій досвід. Підсумком його громадської діяльності став заповіт, за яким місто, в особі художнього музею, отримало безцінний дар: полотна самого живописця,  його велику бібліотеку та колекцію творів образотворчого мистецтва.

Дніпровські простори

Натюрморт

інтер’єр зала

Літо. Подруги

Музика Моцарта

13 березня Херсон відзначатиме 73-тю річницю визволення міста від фашистських загарбників. 15 березня Херсонський обласний художній музей ім.О.О.Шовкуненка запрошує усіх на День відкритих дверей, приурочений до цієї дати!

Херсонці знають, що з музейної башти лунає мелодія відомої пісні «Ой Дніпро, Дніпро», яка вже стала символом міста. Хто ще з такою трагічною силою, з вірою в перемогу міг написати про Дніпро, як не поет Євген Долматовський в «Пісні про Дніпро», складеної ним з композитором Марком Фрадкіним у важкому 1941-му?..

«Біля буйних лоз та високих круч
На своїй росли ми землі.
Ой, Дніпро, Дніпро, серед темних туч
Над тобою мчать журавлі…»

Серце музейної башти – годинник, який пульсує, відраховуючи роки життя міста. Це серце Херсона… Історія годинника була непростою. У 1914р. міська управа поставила питання про необхідність встановити годинник на міській ратушній башті, проте вирішити це не вдалося — завадила Перша світова війна. Ймовірно, годинник був встановлений не раніше кінця 20-тих років, але він працював не довго. Тільки у 1960-ті роки міська влада встановила новий механічний годинник з фанерними циферблатами та стрілками на будівлі колишньої Міської Думи, яка тоді належала міськвиконкому.

Сучасний електронний годинник з металевими циферблатами та бронзовими цифрами з’явився на музейній башті у 2003 р. — за ініціативою та під безпосереднім наглядом директора художнього музею, заслуженого працівника культури Аліни Доценко, яка приклала усіх зусиль для здійснення цього проекту. Кожну годину з музейної башти лунає бій курантів та мелодія пісні, а ближче до ночі годинник «засинає», щоб не турбувати жителів міста.

Будівля музею з елементами архітектурного декору різних часів – це справжня перлина історичної і сучасної міської забудови. За більш ніж сто років цей будинок пережив декілька війн та бурхливих подій історії. І сьогодні, незважаючи на минулий час, будинок залишається однією з найдивовижніших споруд у нашому місті.

7 березня Херсонський обласний художній музей ім.О.О.Шовкуненка зустрічав гостей. Зазвичай ця категорія відвідувачів дуже допитлива та вдячна — адже діти та молодь з особливими потребами, нажаль, не часто бувають в музеях. Гасло — «Життя та творчість!» якнайкраще характеризує вихованців Олешківського дитячого будинку-інтернату, які на заняттях з образотворчого мистецтва малюють та створюють сувеніри.

Приводом для подорожі до музею стало відкриття нової виставки — «Весна» з циклу «Пори року», на якій представлено пейзажі та натюрморти ХХ століття. Також вихованцям інтернату було проведено екскурсію по всіх музейних залах, де вони побачили кращі твори мистецтва ХVIII-ХХ ст. з музейної колекції. Хоча це був не перший візит до музею для вихованців інтернату, що займаються творчістю, вони із особливим захопленням слухали розповіді наукових співробітників.

Аби потрапити на третій поверх, де розташовано нову виставку та постійну експозиція музею, дітям допомагали піднятися співробітники та охоронці музею. Завдяки небайдужості генерального директора охоронної фірми «Арсенал» Андрія Григоровича Малова та депутата Херсонської обласної ради Юрія Геннадійовича Рожкова, стала можливою подорож дітей до Херсона та подарунки, які вони отримали в музеї — солодощі, матеріали для творчості. Від співробітників музею дітям було подаровано мистецькі видання та ексклюзивну музейну гру «Виставковий турнір».

Ідея заходу належить директору музею, заслуженому робітнику культури Аліні Доценко, яка ініціює створення нового проекту реконструкції та модернізації будівлі музею, з врахуванням потреб часу. В найближчих планах адміністрації музею — зробити зручні ліфти для людей з особливими потребами, щоб їх візити до музею стали постійними та приємними.

В експозиції репрезентовано 16 живописних полотен з колекції музею, присвячених порі року – весні. Це пейзажі та натюрморти відомих художників, титулованих майстрів, які працювали в різні часи протягом ХХ ст.
Третина творів на виставці належить майстрам Херсонщини та Півдня України, зокрема, Георгію Курнакову, заслуженому діячеві мистецтв України, Анатолій Платонову, народному художнику України, Ользі Бринцевій, Серафимі Сенкевич і Федору Захарову, народному художнику України.
Решта робіт репрезентують творчість відомих українських і російських художників 50-х-80-х років. Серед них Сергій Шишко, народний художник СРСР, Микола Глущенко, народний художник України, Костянтин Шурупів, Володимир Гаврилов та ін. Їхнє мистецтво відрізняється високою технічною якістю та образністю сприйняття, утвердженням національного ліричного пейзажу як естетичного ідеалу в мистецтві.

Цікаво, що весна завжди асоціювалася в суспільстві з надією людей на кращу долю, здійснення мрій, світле майбутнє. Навіть в історико-культурному просторі другої половини 50-60-х років з’являється добре відомий термін «відлига», а в картинах художників-пейзажистів переважають мотиви повені, зображення повноводних річок, весняних струмків, руху крижин. У 70-80-х роках художники також філософськи осмислюють весну, в художньому ладі їх творів відчувається жага до свободи, бажання сповіді, соціальних зрушень.

Запрошуємо всіх шанувальників мистецтва познайомитися з новою виставкою музею!

С. Сенкевич. Весна. 1974 р.

В. Гаврилов. Початок весни. 1965 р.