День Європи 2020

Херсонський художній музей має невелике, але гідне зібрання західноєвропейського мистецтва. В основному, це роботи з колекції Марії Іванівни Корніловської, що надійшли до музею за її заповітом у 1977 році, і твори, що були передані Державним музеєм образотворчих мистецтв ім. О.С. Пушкіна двома роками пізніше. Протягом більше сорока років існування музею йде ретельне вивчення цього зібрання, як і колекції в цілому. Білі плями ще є, але більша частина роботи вже зроблена. Одні твори знайшли своїх авторів, в інших були уточнені назви й датування.

Англійський станковий живопис почав розвиватися порівняно пізно. Протягом XVI та XVII століть, провідними художниками в Англії були іноземні майстри, які працювали при англійському дворі як портретисти. Роботі над портретами присвятив свій час в Англії й знаменитий фламандський живописець Антоніс Ван Дейк (у Лондоні в 1632-1641 рр.), що вважається основоположником англійського парадного портрета. Саме він став учителем Пітера Лелі.

Пітер Лелі був провідним художником в Англії у часи реставрації монархії Стюартів (1660‑1680 рр.). Працюючи при дворі Карла II, він написав велику кількість аристократичних парадних портретів. Портрет «Дами з собачкою» дає уяву як про ідеал краси, що панував у вищих колах англійського суспільства, так і про модне в ті роки придворне портретне мистецтво. Створений художником жіночий образ зачаровує загадковою напівпосмішкою, ніжним одухотвореним поглядом великих темних очей. Вишуканий колорит з використанням темно-зелених і оливкових тонів підкреслює витонченість і граціозність портретованої. Майстерно трактовані деталі туалету й аксесуари.

«Дама з собачкою» Пітера Лелі

В мистецтві Франціі XVII сторіччя зародився стиль класицизм. Однак поряд з ним отримав розвиток стиль бароко, якому були притаманні динаміка, театральність, феєричність. Сюжети картин часто запозичалися з античної міфології і Священої історії.

Картина невідомого французького художника середини XVII століття «Жертвоприношення Авраама» написана на сюжет з Біблії. Художник звертається до кульмінаційного моменту: Авраам заносить меч над головою свого сина, щоб виконати волю Господа, що влаштував йому випробування, але Ангел зупиняє Авраама. Виразність жестів, афектація почуттів, динамічна композиція свідчать про вплив на художника стилю бароко.

XVIII століття — це час всеєвропейської популярності італійських художників, успіху яких сприяв, у першу чергу, надзвичайно високий загальний рівень їхнього мистецтва. Італійську школу живопису XVIII століття, а точніше, один з невеликих центрів Північної Італії, представляє робота невідомого художника «Портрет духовної особи і хлопчика». Він відноситься до типу репрезентативного портрета, образи якого просякнуті духом шляхетності, почуттям власної гідності.

«Портрет духовної особи і хлопчика» невідомого італійського художника

Одним з представників польського мистецтва у колекції музею є Кшиштоф Любенецький (1659-1729). Головними напрямками його творчості стало створення портретів та жанрових сцен у голландському дусі. Любенецький писав вельмож, представників духовенства та членів їх родин, простих міщан, а також релігійні сцени. Картина «Сцена в шинку» з колекції музею — це яскравий приклад жанрової композиції в стилі представника живопису «малих голландців» XVII ст. — Яна Стена.

«Сцена в шинку» Кшиштофа Любенецького

Італія як один із центрів світового мистецтва, приваблювала багатьох художників. З 1822 року тут жив і працював бельгієць Франс Ферлут (1795-1872). Його архітектурний пейзаж «Руїни Форуму» являє собою характерний зразок пізньоакадемічного живопису середини XIX століття з чітким розподілом композиції на три плани, умовним колоритом, жорстким трактуванням форм.

«Руїни форуму» Франса Ферлута

Жанр натюрморту представлено твором невідомого майстра «Натюрморт з гарбузом». XVI-XVIII століття — золотий вік в історії європейського натюрморту. В ту епоху існували дві основні художні школи, що спеціалізувалися на зображенні квітів, фруктів і предметів, — фламандська і голландська. Головна мета голландських майстрів — висловити ідею тлінності всього сущого, а фламандський натюрморт — це свято життя, торжество досконалої природи. Натюрморт з музейної колекції був написаний у ХІХ столітті, однак його автор наслідував традиції художників XVII століття.

«Натюрморт з гарбузом» невідомого художника

У зібранні музею є цікава робота невідомого французького художника першої половини XІХ століття «Вид Позиллипо у Неаполі». На полотні зображений один з найкрасивіших куточків Великого Неаполя, неодноразово оспіваного художниками різних часів. Усе тут витримано в дусі класицизму: від величного пейзажу з античними руїнами, оживленого стафажними фігурками людей, до умовного освітлення й колориту.

«Вид Позиллипо в Неаполі»: повернення втраченої назви

У колекції музею є полотно представника пізнього німецького романтизму Августа фон Байєра (1803/1804 — 1875) «У монастирського настоятеля», написане у 1851 р. Художники цього напрямку, прагнучи піти від ненависної їм дійсності (завойовницькі війни Наполеона, поразка буржуазно-демократичної революції 1848-49 рр.), поставили своєю метою відродження релігійного мистецтва в дусі середньовіччя. Август фон Байєр захоплюється зображенням внутрішніх оздоблень соборів, церков, монастирських дворів. Так в полотні «У монастирського настоятеля» зображено інтер’єр напівтемного приміщення монастиря, ледь освітленого сонячним світлом, на тлі напівкруглих арок порталу — фігура ченця. Картина перейнята відчуттям таємничості, що підсилюється шляхом використання автором світло-тіньових контрастів.

«У монастирського настоятеля» Августа фон Байєра

Кілька років тому було атрибутовано мармурову скульптуру — “Портрет молодої дівчини”, який розкрив ім’я свого автора та країну походження. Італійський скульптор Еміліо Фіасчі (1858-1941) у своїй творчості звертався до літературних образів епохи Ренесансу та античних сюжетів. В своїй роботі скульптор додає вагому деталь — підказку стосовно невідомої дівчини: підвіска у вигляді крилатого лева із розкритою книгою — герб Венеціанської республіки.

Розгадана таємниця: Еміліо Фіасчі. Портрет молодої дівчини

Колекцію західноєвропейської скульптури в зібранні музею представляють роботи французьких, італійських, німецьких скульпторів XVIII -початку XX ст., виконані в мармурі, бронзі, а також гіпсові відливки й механічне репродукування відомих творів мистецтва у металі.

Згадуючи про шедевр Канова

Уваги заслуговують скульптури з бронзи: зменшена копія зі скульптури Поліни Боргезе (сестри Наполеона Бонапарта) в образі Венери видатного майстра італійського класицизму Антоніо Канови, робота французького скульптора-анімаліста П’єра-Жюля Мена «Кабан, зацькований собаками», зображення малолітнього короля Франції Людовика XV і регента герцога Пилипа Орлеанського роботи французького скульптора Меленга (?), які відрізняються високою якістю лиття.

П’єр-Жюль Мен – майстер анімалістичної скульптури

Також надзвичайно цікавою є статуетка — механічне репродукування у в бронзі скульптури Мікеланджело Буонарроті «Лоренцо Медичі», яка була вироблена в майстерні Алекоппаса Бреврате на фабриці Фердинанда Барбедьєна. Цей твір також надійшов до колекції музею з приватного зібрання Марії Корніловської.

«Лоренцо Медичі» – копія з роботи Мікеланджело Буонаротті

У цілому, колекція живопису і скульптури музею, хоча й не може претендувати на повноту характеристики художнього життя Західної Європи ХVІІ-ХХ ст., відрізняється загальним високим художнім рівнем. Всі ці твори західноєвропейського мистецтва експонуються на виставці «Західноєвропейське мистецтво XVII – початку XX ст.» і незмінно привертають особливу увагу відвідувачів.