Сьогодні наш маршрут пролягає на південь нашої країни, де на нас чекають вершини Кримських гір. І першою з них нас зустрічає Кара-Даг, з яким пов’язана різні легенди. Одна з них розповідає про загадковий церковний дзвін, що доноситься з-під води біля скель лише в ніч на Великдень. Інша, що з’явилась вже на початку ХХ століття, каже, що у водах біля Кара-Дагу живе величезне морське чудовисько, що полює на дельфінів. Дехто з тогочасних науковців повірив у легенду настільки, що навіть проводив дослідження цього «феномену».

Херсонський обласний художній музей ім. О. Шовкуненка представляє Херсонщину в проєкті «Кишенькова країна».

Цього разу ми відвідаємо одне з найстаріших міст нашої держави. Інколи його називали молодшим братом Києва, але частіше казали, що це його конкурент. Місто князів і козацької старшини — Чернігів.

Анатолій Платонов. Чернігів. Околиця. Блакитний день. 1982. Полотно, олія

Серед багатої колекції книжкової графіки музей має серію ілюстрацій до повісті Ольги Кобилянської «Земля», яка стала першим символістським твором в українській літературі — це кольорові ліногравюри Сергія Адамовича, створені у 1960 році.

Сергій Тадейович Адамович (1922–1998) — відомий український і латиський художник, Заслужений діяч мистецтв України, Член Національної спілки художників України. Його ім’я належить до плеяди тих молодих зухвалих митців, чиї книжкові ілюстрації кінця 50-х – початку 70-х привели до оновлення і справжнього тріумфу української графіки. А в Україні книжкова графіка завжди була на високому рівні!

Випускник Київського державного художнього інституту (живописна майстерня Олексія Шовкуненка), Сергій Адамович раптово змінює напрям своєї творчості – і починає працювати в графічному мистецтві, насамперед, у сфері книжкової ілюстрації. Перші спроби відбулися ще під час навчання — студентом він почав співпрацювати з київськими видавництвами. Захопився — і досяг вражаючих успіхів. Робив чудові ілюстрації до книг українських та російських класиків. До речі, деякі дослідники вважають, що ілюструвати класичну літературу складніше, тому за цю справу брались лише ті майстри, які дійсно впевнені у власних творчих силах.

У графіці Адамовича відчутний вплив живопису (і це не дивно, якщо вчителем був сам Шовкуненко!). Художник мислить як живописець, тому активно включає у свої графічні твори колір та його декоративні можливості, постійно шукає нові засоби створення образів. Зокрема, він одним із перших, ще наприкінці 1950-х, звертається до ліногравюри в створенні ілюстрацій – а у 1960-ті лінорит вже стає улюбленою технікою українських книжкових ілюстраторів.

Як наслідок творчих пошуків Сергія Адамовича виник цикл ілюстрацій до повісті Ольги Кобилянської «Земля», що приніс художнику справжній успіх і визнання. Книга видавництва «Дніпро» вийшла 1960-го як подарункове видання до Декади української літератури і мистецтва у Москві, а 1971-го її перевидали з деякими правками та доповненнями ілюстративного ряду.

Гарна робота молодого митця не залишилась непоміченою, і у 1961 р. на третьому Всесоюзному конкурсі художнього оформлення книг була удостоєна диплома І ступеня і отримала схвальну оцінку. І досі ілюстрації до повісті Ольги Кобилянської «Земля» вважаються одними з кращих робіт у творчості Сергія Адамовича.

Ліногравюри Адамовича декоративні і в той же час гостро графічні, головна роль в них відводиться плямі та силуету. Контрастність ілюстрацій підкреслює драматичність сюжету. А емоційність літературного твору художник майстерно передає через надзвичайно виразну портретну галерею головних героїв, в яких розкриваються їхні характери. Сергій Адамович залюбки звертається до асоціацій, символів, метафор, але його асоціативний ряд, його символи зрозумілі читачеві, бо ясні та не переускладнені.

Працюючи над ілюстраціями до «Землі», Адамович, фактично, створював цілісний «книжковий організм». Його ілюстрації вважаються прикладом ідеальної співпраці художника з літературою. Адамович не вступав в конфлікт з письменником, не «доповнював», не «поглиблював», не «осучаснював» текст – але й не перекладав механічно літературний твір мовою графіки. І в кожному випадку знаходив потрібний ключ для розуміння образів і поетики твору.

Лариса Жарких, наукова співробітниця

У колекції Херсонського обласного художнього музею зберігається живописний портрет «Герой Соціалістичної Праці академік Гребень» роботи заслуженого художника України Федора Загороднюка. Федір Іванович був автором численних портретів, пейзажів і тематичних полотен. За свою творчу кар’єру він встиг створити цілу галерею портретів видатних людей Херсонщини, до яких по праву належить і Леонід Кондратійович Гребень. Художник зображає його у кабінеті за роботою з книгами. Перед нами вже не молодий учений, що сидить у півоберта вліво, руки складені на розкритій перед ним книзі, а на обличчі застигла задумливість. Робота написана крупними мазками пензля, і лише обличчя та руки портретованого мають більш делікатне пропрацювання. Колорит роботи побудований на поєднанні вохристо-коричневих, блакитно-зелених та чорного кольорів, що створює досить строгу і стриману, однак спокійну «атмосферу» інтелектуальної праці.