Для Херсонського художнього музею Адольф Мінкус – фігура особлива. Адже за його проєктом була споруждена будівля Херсонської міської думи, в якій більше 40 років тому і оселився музей.
Народився майбутній архітектор 21 вересня 1870 року у родині художника-ювеліра Бориса Мінкуса. Власний життєвий шлях Адольф Борисович пов’язує з мистецтвом, але мистецтвом архітектурним — у 1890 році він завершує своє навчання на архітектурному факультеті Одеського художнього училища. Диплом училища дозволяв продовжувати навчання у столичній Академії Мистецтв, однак молодий митець вважав, що найкращою академією може бути лише практична діяльність. Тож з 1890 по 1897 рік навчався і працював у архітекторів Миколи Толвинського і Льва Влодека, а найбільший вплив на молодого Мінкуса мало навчання у одного з найвідоміших одеських архітекторів Олександра Бернардацці (1897–98 роки).
Свої перші проєкти Адольф Борисович почав створювати саме у часи свого «стажування» у іменитих архітекторів. Його першим проєктом став проект хірургічного відділення (1896–98) єврейської лікарні в Одесі. Пізніше Мінкус брав участь у розширенні лікарні: у 1903 році з’явився проєкт приймального відділення, а у 1910–11 — адміністративного корпусу.
Одним з ранніх був і проєкт будівлі Херсонської міської думи (нині Херсонський обласний художній музей ім. О.О. Шовкуненка). Конкурс, імовірно, було оголошено ще у 1899 році, а вже у 1900 на «суд» комісії було представлено чотири «анонімні» проєкти під назвами «Между делом», «Наскоро», «І-ХІІ» та «Южному граду — русское багатство». Після довгих обговорень було обрано «Между делом» як той проєкт, що найбільше відповідає поставленим перед архітекторами завданням. Його автором був молодий архітектор-початківець Адольф Мінкус.
Хоча конкурс було завершено ще у 1900 році, будівля на розі вулиць Соборної та Воронцовської з’явилась лише у 1905-1906 роках. Не зважаючи на всі перипетії, що передували та супроводжували саме будівництво, результат був того вартим — місто отримало будівлю для одразу чотирьох адміністративних установ і одну зі своїх архітектурних окрас.
Подальший творчий шлях Адольфа Борисовича зарекомендував його як автора проєктів житлових, громадських та промислових будівель. Серед його проєктів були: Азовсько-Донський комерційний банк на Рішельєвскій вулиці, Трамвайне депо на Водопровідній вулиці, Трамвайна станція на Грецькій площі (всі в Одесі); Будинок Політехнічного товариства у Москві (1905); у Києві — Двухкласне єврейське училище ім. Соломона Бродского, Дохідний дім Гецович-Міркиних (спільно з Федором Троупянським), Обласна лікарня та багато інших.
Готель «Бристоль», Одеса
Одним з найнезвичніших проєктів, що були створені Мінкусом, був дохідний будинок Гінзбурга у Києві, або, як його називали в народі, — хмарочос Гінзбурга. Це була перша на теренах України висотна будівля, що мала аж дванадцять поверхів.
Дохідний будинок Гінзбурга у Києві, який в народі називали “хмарочосом Гінзбурга”
Будівництво тривало з 1910–1912 роки. Проєкт розробили у співавторстві одеські архітектори — Адольф Мінкус та Федір Троупянський. Будівля розташовувалась на Інститутській вулиці, на місці сучасного готелю «Україна». Власником споруди був відомий будівельник-підрядник, купець першої гільдії Лев Борисович Гінзбург. На жаль 24 вересня 1941 року хмарочос був підірваний військами НКВС, що відступали з Києва.
Загалом, за своє життя Адольф Мінкус встиг створити більше сотні архітектурних проєктів, лише деякі з яких так і залишились не втіленими. Помер Адольф Борисович 22 грудня 1948 року в рідній для нього Одесі, а «династію» архітекторів продовжив його син Михайло Мінкус.
Анна Фурса, наукова співробітниця
Для тих, хто цінує книгу і все, що з нею пов’язано, продовжуємо розповідь про долі власників книжкових знаків і їхніх бібліотек. В цьому плані, музейне зібрання екслібрисів дарує нам невичерпні можливості.
