Західноєвропейське мистецтво

Касьяненко Н. О.

Копия с работы Микеланджело Буонарротти “Лоренцо Медичи”Херсонський художній музей володіє невеликим, але гідним зібранням західноєвропейського мистецтва. В основному, це роботи з колекції М.І.Корніловської, що надійшли до музею за заповітом у 1977 році, і твори, що були передані в музей Державним музеєм образотворчих мистецтв ім. О.С. Пушкіна (Москва) у 1979 році.

Протягом тридцяти років існування музею йде ретельне вивчення цього зібрання, як і всієї колекції в цілому. Білі плями ще є, але більша частина роботи вже зроблена. Одні твори знайшли своїх авторів, в інших були уточнені назви й датування.

Дати цілісне уявлення про розвиток західноєвропейського мистецтва на прикладі нашого зібрання неможливо. Можна охарактеризувати лише окремі твори, які відносяться до тієї або іншої школи.

Німецький живопис XVIII-XIX століть представлений у колекції чотирма роботами.

В XVII-XVIII століттях за поразкою Селянської війни й торжеством феодальної реакції настав нечуваний економічний, політичний і культурний занепад Німеччини. Роздроблення країни на безліч окремих держав позбавило провідні художні центри колишнього значення, а національну школу привело до майже повного розпаду. Художні зв’язки між містами були порушені, традиції перервані. Німецькі художники, не маючи можливості формуватися на батьківщині, підпали під найсильніший вплив сусідніх країн. На півночі Німеччини переважав вплив голландської і фламандської художніх шкіл, на півдні – італійської.

Ілюстрацією може служити й картина “Сцена в кабачку”, автором якої, імовірно, є німецький художник Кристофель Любинецкий (1660-1728). Вона написана в дусі голландського жанрового живопису XVII століття, основу якого становило зображення приватного життя людини, найчастіше під час відпочинку й розваг. В “Сцені у кабачку” зображено гуляк, що веселятся на дружній вечірці. Образний лад, темний колорит картини викликає асоціації з роботами старих майстрів.

У мистецтві Німеччини XIX століття одержали розвиток такі художні напрямки як романтизм і реалізм.

У колекції музею є полотно представника пізнього німецького романтизму Августа фон Байєра (1803/1804 – 1875) “У монастирського настоятеля” 1851р. Художники цього напрямку, прагнучи піти від ненависної їм дійсності (завойовницькі війни Наполеона, поразка буржуазно-демократичної революції 1848-49р.), поставили своєю метою відродження релігійного мистецтва в дусі середньовіччя.

Август фон Байєр захоплюється зображенням внутрішніх оздоблень соборів, церков, монастирських дворів. Так в полотні “У монастирського настоятеля“ зображений інтер’єр напівтемного приміщення монастиря, слабко освітленого сонячним світлом, на тлі напівкруглих арок порталу – фігура ченця. Картина перейнята відчуттям таємничості, невисказаності, що підсилюється шляхом використання автором світло-тіньових контрастів.

У німецькому живописі середини XIXст. ведучим стає побутовий жанр. Його представники прагнули до всебічного правдивого відбиття навколишнього життя. Разом з тим, у творах художників однієї з провідних у Німеччині Дюссельдорфської школи відзначаються риси деякої сентиментальності. Це характерно й для картини Луї Туссена «Діти біля вікна». Робота написана жваво й переконливо. Художник зобразив дітей, завмерлих біля вітрини магазина з новорічними іграшками. Своєрідне освітлення надає картині елемент казковості, властивої новорічним святам.

Робота ще одного німецького художника Густава Ріхтера (1823-1884) “Сільський пейзаж”, незважаючи на академічну композицію, відзначена прагненням передати безпосереднє відчуття природи. У зображеному куточку сільської місцевості панує безтурботний спокій й умиротворення.

Питер Лели. Дама с собачкой.Англійський станковий живопис почав розвиватися порівняно пізно. Протягом двох сторіч, в XVI й XVII століттях, провідними художниками в Англії були іноземні майстри, які працювали при англійському дворі як портретисти. Роботі над портретами присвятив свій час в Англії й знаменитий фламандський живописець Антоніс Ван Дейк (у Лондоні в 1632-1641рр.), що вважається основоположником англійського парадного портрета. Саме він став учителем Пітера Лелі.

Час із кінця XVII до початку XIX століття – період розквіту англійського портретного живопису.

Пітер Лелі був провідним художником в Англії у часи реставрації монархії Стюартів (1660–1680 рр.). Працюючи при дворі Карла II, він написав велику кількість аристократичних парадних портретів. Портрет ”Дами з собачкою” дає уяву як про ідеал краси, що панував у вищих колах англійського суспільства, так і про модне у ті роки придворне портретне мистецтво. Створений художником образ зачаровує загадковою напівпосмішкою, ніжним одухотвореним поглядом великих темних очей молодої жінки. Вишуканий колорит з використанням темно-зелених і оливкових тонів підкреслює витонченість і граціозність портретованої. Майстерно трактовані деталі туалету й аксесуари.

Італійську школу живопису XVIII століття, а точніше один з невеликих центрів Північної Італії, представляє робота невідомого художника “Портрет духовної особи і хлопчика”.

XVIII століття – це час всеєвропейської популярності італійських художників, успіху яких сприяв у першу чергу надзвичайно високий загальний рівень їхнього мистецтва. Портрет з колекції Херсонського художнього музею не виключення. Він відноситься до типу репрезентативного портрета, образи якого просякнуті духом шляхетності, почуттям власної гідності.

Італія, будучи одним із центрів світового мистецтва, приваблювала багатьох художників. З 1822 року тут жив і працював фламандець Франс Ферлут (1795 – 1872 ). Його архітектурний пейзаж “ Руїни Форуму” являє собою характерний зразок пізньоакадемічного живопису середини XIX століття з чітким розподілом композиції на 3 плани, умовним колоритом, жорстким трактуванням форм.

В мистецтві Франціі XVII сторіччя ведучим художнім стилем був класицизм. Поряд з ним отримав розвиток такий стиль як барокко, якому були притаманні динаміка, театральність, феєричність. Сюжети картин часто запозичалися з античної міфології і Священої історії.

Картина невідомого французького художника середини XVII століття “Жертвопринесення Авраама” написана також на сюжет з Біблії. Художник звертається до кульмінаційного моменту сюжету : Авраам заносить меч над головою свого сина, щоб виконати волю Господа, що влаштував йому випробування. Виразність жестів, афектація почуттів, динамічна композиція свідчать про вплив на художника мистецтва барокко.

У зібранні музею є цікава робота невідомого французького художника першої половини століття “Вид Позиліппо у Неаполі.” На полотні зображений один з найкрасивіших куточків Великого Неаполя, неодноразово оспіваного художниками різних часів. Усе тут витримано в дусі класицизму: від величного пейзажу, оживленого антикізованими фігурками людей, до умовного освітлення й колориту.

У зібранні знаходяться також роботи майстрів середини XX століття реалістичного напрямку. Це й ліричні пейзажі професора аршавської Академії мистецтв В. Закшевського “Сад” 1975 р., “Давньоруський монастир у Москві. Провесна.” 1984 р. і не позбавлена наївності робота американського художника Дж. Бревіо “Материнство”, роботи чеських художників Ярослава Прохазки “Вид з косогору на Прагу” 1942 р., Петера Каменічека “Мутієвиці в Ромовниках “ 1944 р. й інші.

Нефігуративне мистецтво представлене в колекції роботами румунського художника. Г.Зинковича “Композиция I “1967р. й “Композиція II” 1967р., а також картиною «На світанку» 1998 р. французького художника українського походження Темістокля Вірсти.

Колекція західноєвропейської скульптури в зібранні Херсонського художнього музею також невелика. Це роботи французьких, італійських, німецьких скульпторів XVIII-поч.XX ст., виконані в мармурі, бронзі, а також гіпсові відливи й механічне репродукування в бронзі відомих творів мистецтва.

Уваги заслуговує зменшена копія зі скульптури напівоголеної Поліни Боргезе (сестри Наполеона Бонапарта) в образі Венери видатного майстра італійського класицизму Антоніо Канови. Роботу відрізняє граціозність пози зображеної, плавність ліній силуету.

Робота французького скульптора-анімаліста П’єра-Жюля Мена “Кабан, зацькований собаками” цікава динамічним композиційним рішенням, прагненням передати схожість з живою натурою.

Достоїнства твору французького скульптора Меленга (?), що зобразив малолітнього короля Франції Людовика XV і регента герцога Пилипа Орлеанського, становлять блискуче технічне виконання (ретельне пророблення деталей одягу), висока якість лиття.

У цілому, колекція живопису і скульптури музею, хоча й не може претендувати на повноту характеристики художнього життя Західної Європи ХVІІ-ХХ ст., відрізняється загальним високим художнім рівнем.